-Льоша, я тебе не розумію. Ти з глузду з’їхав? Що значить – йду?
-Те й значить. У мене давно є коханка! Вона молодша за мене на 16 років! І я вирішив, що з нею мені краще!
-Вона тобі в дочки годиться!
-Нічого подібного! Їй вже 20.
Олексій підійшов до неї.
-І взагалі. У Валерії дуже багатий батько. Я, нарешті, зможу жити так, як давно мріяв! Зрозуміла? А потім вона народить мені дитину, не те, що ти!
Кожне його слово боляче вдаряло по Тані. Вона розуміла, що рано чи пізно це станеться, тому що у них не було дітей.
Але вона й подумати не могла, що все це відбуватиметься в такій принизливій формі.
Вони прожили з Олексієм майже 15 років. Бувало всяке, як і у всіх. Але Таня завжди вважала, що в родині має бути повага, без цього просто ніяк.
-Таня, ти хоч би поплакала для пристойності, а то якось я себе незатишно почуваю.
Жінка гордо підвела голову.
-Чому я повинна плакати? Я дуже рада за тебе! Дуже! Нехай хоч хтось із нас прийде до своєї мрії.
Чоловік скривився.
-Чому ти весь час згадуєш мені свої пензлики? Це не те що не робота, а взагалі ніщо!
-Ну так, це хобі. Але ж, якби я працювала трохи менше, а ти заробляв би трохи більше, то я теж могла б займатися улюбленою справою.
-Ой, я тебе прошу. Чим тобі ще займатися? Дітей мати ти все одно не можеш. Працюй і працюй.
Вона повернулася до Олексія, який намагався застібнути валізу.
-Льоша, а твоя нова… Пасія. Вона ж не буде працювати, як же ви жити будете? Ти теж не любитель.
-А ось це вже не твоя справа! Але я сьогодні добрий, тому розповім. Нам на свої гроші потрібно буде жити зовсім недовго.
А потім, коли Валерія буде виношувати дитину, її батько просто обсипле нас грошима! Та й так, нам вистачить, ти не переживай!
Олексій закрив, нарешті, валізу і вийшов з квартири, голосно грюкнувши дверима. Таня скривилася, вона дуже не любила гучних звуків. Знову повернулася до вікна.
Майже до під’їзду під’їхала красива червона машина. Звідти вискочила молода дівчина, кинулася на шию до Олексія.
Звичайно, всі бабусі у дворі відразу втупилися в цю сцену. Ось гад, не міг піти так, щоб її не ганьбити.
Чомусь зараз Таня відчула полегшення. Останнім часом їхнє життя було суцільним фарсом.
Льоша практично перестав ночувати вдома. Вона все розуміла, але сама розірвати цей клубок, який називався сім’єю, ніяк не могла.
Вона взяла телефон.
-Ритка, привіт. Які плани на вечір?
Подруга здивувалася.
-Не зрозуміла, ти що там, виринула зі своєї депресії?
-Ой, та годі тобі. Ніякої депресії і не було. Так, просто хандра. Давай підемо ввечері куди-небудь? Вип’ємо, посидимо, тим більше, що є привід.
На секунду в трубці запала тиша, потім Рита обережно запитала:
-Таня, у тебе все добре. Скажи, які таблетки ти сьогодні приймала? Може від голови, або від температури? До речі, а температури у тебе немає?
-Рита, ну досить!
-Якщо ти серйозно, то я, звичайно, всіма руками за. Набридло дивитися на твою кислу фізіономію! Тільки…
-Що? Ти не можеш?
-Та не в цьому справа. Як же твій Льошенька тебе відпустить? А хто йому їжу на диван носитиме, шмарклі витиратиме?
-Рита, о сьомій годині, у “Діаманті”!
Таня поклала слухавку. Колись вона приб’є свою подругу. І це буде вже скоро.
Таня посміхнулася сама собі. Вона хоче щось зробити з нею з того самого моменту, як вони познайомилися.
Правда, це ніяк не впливало на їхню дружбу. Таня схопила сумочку і вискочила за двері. Вже обід, а їй так багато потрібно встигнути.
Рита нетерпляче поглядала на годинник. Таня ніколи не спізнювалася, а тут вже на п’ять хвилин.
І тут до ресторану увійшла подруга, а Рита просто відкрила рота. Втім, роти відкрили і всі інші.
Таня завжди носила довге волосся. Зачісувала його в пучок. Зараз у неї було коротке каре, світлих тонів.
Таня практично не користувалася косметикою. Тільки туш і крем після ванни. Зараз же на обличчі був чудовий, просто ідеальний макіяж.
Таня любила штани, але прийшла у вільній сукні, яка більше розповідало про тіло господині, ніж найобтягуючі джинси.
-Таня, ну нічого собі…
Тетяна тріумфально поставила сумку на стілець і сіла.
-Подобається?
-Ще б пак! Ти помолодшала років на десять. Тільки не кажи, що ти вигнала свого Льошеньку!
-Не скажу! Він сам пішов.
Якийсь час подруги дивилися одна на одну, а потім розреготалися.
Через пів години їм принесли напої від чоловіка, що сидів неподалік. Він був трохи старший за них, років на п’ять.
Рита хитро подивилася на Таню:
-Ну, ось, вже шанувальники.
Таня хмикнула і помахала чоловікові рукою, запрошуючи його до їхнього столика. Рита витріщила на неї очі:
-Ти мені сьогодні точно подобаєшся!
Вони засиділися допізна. Чоловіка звали Ігор, і він був веселим, розумним, ненав’язливим і дуже симпатичним.
Посадивши в таксі Риту, він запропонував провести Таню.
-Я готовий йти пішки на інший кінець міста! У мене є машина, але я не сідаю за кермо в такому стані.
-А на інший кінець і не потрібно! Я живу через два перехрестя звідси.
До будинку Тані підійшли вже вранці. Десь гуляли, про щось розмовляли.
-Таня, я так і не запитав, бачив, що ви щось святкували. У тебе випадково не день народження? А то я тоді повинен тобі подарунок!
-Ні… Хоча, як подивитися. Мене вчора чоловік кинув.
І Таня посміхнулася своєю найчарівнішою посмішкою. Ігор здивовано подивився на неї.
-Ну, Тетяна… Ви вмієте дивувати.
Через три тижні Таня і Рита сиділи в кафе.
-Таня, як у тебе справи з Ігорем?
Жінка посміхнулася.
-Ритка, мені здається, що я ніколи не була такою щасливою. Ти знаєш, я взагалі нічого від нього не приховую. Він якось однією лівою справляється з моїми переживаннями.
-Але, тебе щось гризе?
-Та…, Льоша ніяк не може заспокоїтися. Я не знаю чому, але він надіслав мені запрошення на весілля.
-Ого… Навіщо цікаво?
-Напевно, хоче побачити заплакану, вбиту горем колишню дружину. Або новій дружині показати.
-Ось гад… Таня, а ти візьми Ігоря. Заїдете, просто привітаєте і підете. Головне, носа йому втреш!…
…Льоша дивився на Валерію.
-Ти така красива…
-Я знаю. Як ти думаєш, тато прийде?
-Ну, як він може не прийти, ти ж його дочка…
-Дочка… Цілий рік ні копійки грошей, все намагається привчити мене працювати. Теж мені батько.
Льоша обійняв її.
-Та не переживай ти, нікуди він не дінеться, дочка ж заміж виходить!
Весілля вони зробили в кредит. І Льоша, і Валерія були впевнені, що батько пробачить свою непутящу дочку і відкриє закритий кран з грошима.
-Льоша?
-Ну, а твоя прийде?
-Уявляєш, так! Дзвонила вчора.
-Не може бути!
-Так! Я думаю, буде просити повернутися.
-Швидше за все. Ох, люблю я такі сцени!!!!
Коли Таня пояснила Ігорю, що вона від нього хоче, він здивувався.
-О котрій, ти кажеш, у нього весілля?
-О другій. А що, ти зайнятий?
-А як звати твого колишнього?
-Олексій. А що?
-Ох, Таня, буває ж таке. Звичайно, я поїду з тобою.
Він все їй розповів тільки по дорозі на урочистість. Таня була в такому шоці, що навіть не спробувала все змінити.
Вони йшли по доріжці до столу молодих. Таня тримала Ігоря під руку і гордо посміхалася.
А ось Олексій, та й Валерія були якісь зовсім не щасливі. Вони підійшли.
Валерія прошепотіла:
-Тато?
А Олексій лише зміг вичавити з себе:
-Таня?
Він її й не впізнав відразу. Не міг подумати, що його дружина може так виглядати.
Ігор вручив доньці квіти, конверт і сказав:
-Це дуже добре, що ти вийшла заміж і стала самостійною. А то ми з Тетяною збираємося покататися по світу.
Він повернувся до Олексія:
-Ви ж розумієте, що вашій майбутній тещі теж потрібно відпочити? Тому передаю свою дочку в ваші надійні руки. Прошу вибачення, нам час.
Вони вийшли з ресторану. Тані хотілося сміятися, але вона не знала, як сприйме її сміх Ігор. А він раптом повернувся до неї.
-Ти ж розумієш, що тобі тепер доведеться вийти за мене?
Таня замислилася. Потім серйозно відповіла:
-Ну, як треба, значить треба…
Вони обійнявшись попрямували до машини. А Ігор по телефону вже замовляв квитки куди-небудь, де тепло і є море.
