Маша дивилася на чоловіка, який акуратно складав свої речі у валізу, і розуміла, що це не сон і не чийсь злий жарт, а він дійсно йде від неї до іншої.
Однак не це завдавало їй неймовірного болю, та інша була її рідною сестрою, більше того, вони з Дашею були близнюками.
Єгор все збирав і збирав свої речі, і раз у раз виходив з кімнати і повертався з тим, що належало йому.
Здавалося, чоловік хоче відразу забрати все, щоб більше ніколи не повертатися до тієї, яку він більше не кохає, проте все було зовсім не так.
Єгор кохав Машу, дуже кохав, але і по-іншому вчинити він не міг.
Хоча все ще можна було виправити, і якби Маша погодилася на його умови, то можливо він би передумав і не пішов би з сім’ї.
Десь у коридорі почулися голоси, це діти повернулися зі школи, і Маша кинулася до них, щоб остаточно не розплакатися від того, що відбувається.
— Мамо, а Вітька штани порвав!
— Ну, і що! А Сонька знову морозиво їла, хоча їй не можна!
— Досить сваритися, марш у ванну мити руки, а потім за стіл, я такий гуляш приготувала, пальчики оближеш!
Почувши про гуляш, діти наввипередки кинулися у ванну, а звідти на кухню, адже в їхній родині давно була заведена традиція, хто останній, той миє посуд.
Ось Соня і Вітя намагалися з останніх сил швидше розправитися з їжею, щоб не займатися цією нудною справою, ну а Маша раділа, що діти швидко доїдали все без залишку і їй не доводилося довго їх вмовляти з’їсти ще хоча б ложечку.
Була у них ще одна традиція, це не сідати за стіл, поки батько не прийде з роботи, тому Єгор намагався завжди повертатися вчасно.
Ось і зараз, побачивши на столі всього два прибори, Вітя з подивом подивився на матір, а Соня вибігла з кухні, щоб покликати батька.
— Тату, ти вечеряти будеш? Ой, ти що, їдеш? А куди? У відрядження? А надовго?
Питання сипалися і сипалися, і Єгор навіть не знав, як підібрати правильні слова, щоб не засмутити дочку, яку він дуже любив.
— Соню, йди за стіл! Тато їде, бо у нього з’явилася інша.
— Сонечко, мама так жартує. Ніхто у мене не з’явився, просто так вийшло…
— Тату, це правда? Ти більше не любиш маму? Ти більше не любиш нас?
— Соня, що ти таке говориш? Я люблю тебе і Вітьку я теж люблю, просто так склалися обставини.
— Ненавиджу! Ненавиджу! – закричала Соня і вибігла.
Єгор розгублено подивився на дружину, але Маша поспішила вийти за дочкою, щоб Єгор усвідомив, що це накоїв він.
Єгор же востаннє окинув поглядом подружню спальню, закрив валізу і вийшов з квартири.
Йому було шкода дітей, і Машу йому теж було шкода, але те, що останнім часом відбувалося в їхній родині, інакше як кошмаром не назвеш.
Маша стала нервовою, почала постійно перевіряти його телефон і записи з відеореєстратора, щоб зрозуміти, куди і з ким їздив чоловік.
Більш того, вона почала задавати йому дивні питання і сама ж на них відповідати, і нічого, що Єгор думав зовсім інакше, в той самий момент їй здавалося, що права саме вона.
А зовсім нещодавно вона влаштувала Єгору такий величезний скандал, тільки тому, що він після роботи не приїхав, як зазвичай, додому, а поїхав в аеропорт, зустрічати її сестру Дашу.
Ось ця Даша і була яблуком розбрату в їх до цього дружній родині.
Маша і Даша були близнюками і були схожі як дві краплі води. Хоча одна відмінність у них все ж була: Маша була більш сміливою і напористою, а ось Даша…
Даша була ніжною, тендітною і такою беззахисною.
Навіть їхні батьки дивувалися, як такі схожі одна на одну дівчатка могли так разюче відрізнятися характерами.
Маша рано почала зустрічатися з хлопцями, а Даша тільки будучи студенткою вперше пішла на побачення.
Маша ще до заміжжя з Єгором вже двічі будувала стосунки і навіть один раз побувала заміжньою, а ось Даша, розлучившись зі своїм хлопцем, розчарувалася в чоловіках і почала вести відлюдний спосіб життя.
Ні, вона виходила з дому, але тільки щоб сходити на роботу або в магазин, а весь інший час вона проводила в гордій самоті у своїй однокімнатній і дуже затишній квартирці.
Батьки час від часу приїжджали до неї, щоб перевірити, чи все у неї добре, як вона їм описує, але побачивши стерильну чистоту квартири і сидячу в гордій самотності дочку, знову починали заводити розмову про те, що їм не терпиться погратися з онуками.
Даша замикалася в собі, а після від’їзду батьків і зовсім впадала в депресію, адже їй дійсно було важко усвідомлювати, що у неї, успішної сорокарічної жінки, є все, крім сімейного щастя…
Інша справа Маша, вона ніколи не замислювалася про кар’єру.
Перший чоловік у неї був дуже заможною людиною, так що Маша після закінчення університету і дня не пропрацювала, другий чоловік, тобто Єгор, теж добре заробляв, і знову Маша зробила вибір на користь сім’ї, відкинувши думки про кар’єру в довгий ящик.
Незважаючи на такі відмінності в характері і поглядах на життя, сестри були нерозлучні і ділилися найпотаємнішими таємницями.
Ось і зараз, коли Даша знову почала нарікати на свою нелегку долю, мовляв, у всіх діти вже ходять до школи, а у неї навіть чоловіка немає, Маша відразу знайшла вихід із ситуації.
— Навіщо чекати біля моря погоди? Візьми і народи для себе!
— Як це?
— А так! Знайди привабливого чоловіка, а далі ти сама знаєш, що робити. Він тобі нічого не винен, ти йому нічого не винна, все без зобов’язань. Головне — вибрати правильно!
— Я так не можу… І взагалі народжувати потрібно тільки від коханої людини. Я краще усиновлю кого-небудь, ніж так вчиню.
— Ось дурна! Навіщо тобі чужий, якщо ти можеш виносити і народити свого? Тоді спробуй штучне запліднення, хоча і тут є своє підводне каміння. Ти ж не знаєш всю його підноготну… Хоча почекай! Ми ж можемо попросити Єгора!
— Ти в своєму розумі? Я на таке не піду!
— Тобі ж потрібна дитина?! Так чи ні?
— Потрібна…
Ось, я ж не пропоную тобі з ним спати, він буде тільки донором і все.
Якби Маша тільки знала, що в результаті вона залишиться без чоловіка, то вона напевно ніколи б не пішла на це, але сталося те, що сталося, і нічого вже не змінити. Як кажуть, знав би де впав…
Єгор не з першого разу погодився на цю авантюру. Він взагалі був серйозною людиною і прекрасно розумів, що не зможе просто так стояти осторонь, знаючи, що десь живе його дитина.
І Маша теж про це знала, он, як він Софійку любить, а як до Вітька ставиться, хоча той і зовсім не його син.
Однак слово не горобець, пообіцяли, значить потрібно виконати.
Незабаром Даша лягла в клініку, де лікарі зробили їй ЕКЗ.
Очікування дитини протікало напрочуд легко, та й підтримка близьких її радувала, одне але, Даші не подобалося, коли до неї приїжджав Єгор.
Так, він просто привозив їй фрукти і соки, піклуючись про неї і про майбутню дитину, але вона все більше і більше розуміла, що закохується в чоловіка власної сестри.
Вона навіть перестала йому відкривати двері, а потім і зовсім перевелася в інший філіал фірми, де вона працювала, і переїхала в інше місто.
І ось тепер після появи немовляти вона тільки повернулася і попросила сестру її зустріти, а замість Маші чомусь приїхав Єгор. А тепер Маша ображається на неї і вважає її розлучницею.
Якби вона тільки знала, як з останніх сил боролася Даша з собою, щоб не зізнатися Єгору в своїх почуттях, хоча Єгор навіть приводу їй не подавав.
Просто він оточив її турботою, і вона на якийсь момент відчула себе слабкою жінкою і зрозуміла, про якого чоловіка мріяла все своє життя.
Та й якщо чесно, Єгор теж не зраджував Маші, він просто сказав, що як справжній чоловік він просто зобов’язаний брати безпосередню участь у вихованні їхньої з Дашею дитини, і ще він вирішив виплачувати Даші аліменти, як-не-як Катя його дочка.
Звичайно, Маша була не в захваті від цього і почала звинувачувати їх обох у всіх смертних гріхах, ніби ЕКЗ було не її ідеєю, а це вони самі таємно від неї зробили цю дитину.
Після роз’їзду з дружиною Єгор зняв квартиру, однак, не дивлячись на це, він все одно відвідував своїх дітей: як Соню з Вітею, так і Катю – дочку Даші.
І якщо в першому випадку діти відмовлялися з ним розмовляти, бо Маша вже пояснила їм що до чого, то маленька Катенька ніби відчувала, що перед нею не чужий чоловік, а найрідніша людина і тому тягнула до нього руки і посміхалася беззубою посмішкою.
Минув не один рік, перш ніж Даша і Єгор вирішили разом йти по життю, адже на той момент Єгор вже розлучився з дружиною.
І начебто все добре, і Даша нарешті знайшла своє жіноче щастя, ось тільки батьки з нею не розмовляють, вважаючи, що вона вчинила недобре, відібравши чоловіка сестри з сім’ї.
Та й Маша при зустрічі весь час норовить її образити і називає розлучницею, хоча в тому, що сталося, Даша була абсолютно не винна.
А ви як вважаєте, хто винен у ситуації, що склалася?
