— Мамо, твій чоловік до мене чіпляється…, — прошепотіла Ірочка мамі на кухні, коли вітчим вийшов.
— Що ти вигадуєш! Так і хочеш нас посварити. Якщо Олег дізнається, що ти вигадуєш, збере речі і піде.
Вперше в житті вдалося влаштувати особисте життя, пораділа б за матір. Олег ставиться до тебе, як до рідної дочки.
Матеріально ми стали жити краще. А ти намагаєшся все це зруйнувати.
— Але я не брешу, він дійсно до мене чіпляється, — голосно обурилася Ірина.
— Тихо ти! — штовхнула її мати.
— Що у вас тут відбувається, дівчата? Що не поділили? — зайшов Олег на кухню, обійняв дружину і падчерку.
— Це наше, жіноче, йди спати, — сказала Олена чоловікові. — І ти, донько, біжи в ліжечко, завтра рано вставати до школи, — чмокнула вона Іринку.
Олег теж хотів поцілувати дівчинку, але та відвернулася…
Ірочці п’ятнадцять років, батько пішов з сім’ї, коли їй було дев’ять років. Пішов не до іншої жінки, а через поганий характер матері.
Іринка дуже любила батька, для неї розставання було трагедією.
Батько справно платив аліменти, ні в чому доньці не відмовляв. Він поїхав за місто, до батьків. Часто забирав Ірину на канікулах, та й у вихідні з нею зустрічався.
Мати все сподівалася, що він перебіситься і повернеться в сім’ю. Але батько познайомився з молодою дівчиною і одружився з нею. Жив на іншому кінці міста, в її квартирі.
Зустрічі відразу припинилися. Через пару років молода дружина вирішила народити йому дитину.
Він працював і вився навколо неї, возив на відпочинок за кордон.
Ірина ревнувала його, одного разу підкараулила після роботи, кинулася на шию. Попросилася в гості.
— Ірочка, ти доросла дівчинка. Повинна зрозуміти, я не можу все життя бути один.
Ми зараз чекаємо дитину, дружина вразлива, може не так відреагувати на твій прихід.
Давай, іншим разом. Може, тобі гроші потрібні? — він відкрив гаманець, дістав дві тисячі гривень.
— Мені не потрібні гроші, мені потрібен ти! — крикнула Ірина і втекла в сльозах.
Мати після роботи постійно пропадала, приходила пізно. Успіхами дочки не цікавилася. Знала, що Іринка добре вчиться, довіряла їй.
Одного разу вона привела в квартиру чоловіка.
— Знайомся, донько, це Олег, він буде жити з нами. Ми скоро одружимося. Сподіваюся, ти не проти…
Олег дівчинці не сподобався, вона помітила його пильний погляд на собі.
“Слизький тип”, — подумала вона.
Перечити матері, викликати на себе її гнів не стала. Ірина промовчала, пішла до себе.
Олег був приїжджим, у місті перебував на заробітках, жив, де доведеться. Ірина не цікавилася, як вони з мамою познайомилися.
Олена, мама Ірочки, була красивою жінкою, та ще й з квартирою, хорошою роботою.
Доросла дочка, яку не потрібно виховувати. Він був у розлученні, мав двох дітей від першого шлюбу, платив аліменти.
Іринка сформувалася рано, була юною, свіжою, прекрасною. У Олега очі загорілися, як у хижака.
Через пару місяців мати вийшла за нього заміж. Вона була закохана, щаслива, нічого навколо не помічала.
А Іра постійно ловила на собі пронизливі погляди вітчима.
Він виявляв до дівчинки турботу, на яку матері слід було б звернути увагу.
Одного разу Ірина спала міцно, прокинулася від того, що хтось притиснувся до неї, і рука була там, де не слід.
Вона прокинулася в жаху і хотіла закричати. Це був Олег.
— Тихо! — прошепотів він їй на вухо. — Піднімеш галас, скажу, що ти сама приставала, сама покликала мене — зрозуміла?
Ірочка замахала головою, аби тільки він пішов.
Вона почала зачинятися в своїй кімнаті, але Олег зламав замок. Ірина просила маму поміняти замок у дверях.
— Від кого тобі зачинятися, тут всі свої, ні до чого це, — відповіла мама.
Олег не раз приходив до неї вночі, закривав рот рукою, його руки блукали у неї під нічною сорочкою.
Було нестерпно, тому Ірина зважилася розповісти матері.
Але та не відреагувала належним чином. Дівчинка поїхала до батька шукати захисту.
Батько відкрив двері з дитиною на руках.
— Тату, допоможи, мені погано! — хотіла переступити поріг Ірина, але в цей момент з’явилася молода дружина батька.
Вона забрала дитину і запропонувала поговорити їм за дверима. Іру навіть не запросили в квартиру.
— Тобі гроші потрібні? Я зараз, — хотів повернутися в квартиру батько.
— Ну тебе, тату! Ти зрадник! — крикнула дівчинка, збігаючи сходами.
Вона сіла в автобус і поїхала до бабусі, все їй розповіла.
— Я тобі не вірю. Я бачила Олега, він порядна людина, любить Оленку, ставиться до тебе, як до рідної дочки.
Я розумію, ти ревнуєш, але не можна так наговорювати на людину. Мати молода, хоче влаштувати своє життя. Батько влаштував, і вона має право.
Довелося повертатися додому. Школу вона пропустила. Вирішила, поки нікого немає вдома, зібрати речі і пожити у подруги.
Тільки вставила ключ у замкову щілину, двері відчинилися. Олег виявився вдома, судячи з усього, чекав на неї.
Потягнув до кімнати, Іра пручалася, він приклався своєю великою рукою її по голові. Дівчина втратила свідомість…
Він зробив те, що хотів, потім набрав у рот води, бризнув їй на обличчя.
— Сходи в душ, переодягнися, і щоб ні слова, інакше приб’ю, — пригрозив він.
Ірина не виходила від себе до самого вечора. Мати прийшла з роботи, вже знаючи, що вона була у бабусі, та передала всюрозмову.
— Так, я втомилася, збирай свої речі, таксі я викликала, поживеш у бабусі. Будеш їздити до школи на автобусі.
З мене досить твоїх фантазій. Я не дозволю зруйнувати своє щастя!
Ірина з радістю виїжджала з дому, нікому нічого не сказавши.
Коли онука повністю оговталась, пережила той стрес і намагалась жити своє життя, то одного ранцу її почало нудити…
Бабуся зателефонувала матері дівчинки. Олена розсміялася з її підозр. Сказала, що бабуся просто перегодувала її.
Одного разу в школі на уроці Ірині стало зле, нудота, болі в животі. Думали, отруїлася в їдальні. Викликали швидку допомогу.
У Ірини вже дитина забилася, був токсикоз і загроза викидня. Її поклали на збереження.
І лише тоді до матері і бабусі щось почало доходити.
— Це правда, Олег? — для впевненості запитала Олена дочку.
Іринка заплакала і відвернулася до стіни.
Додому Олена мчала, готова розірвати чоловіка на шматки. Вона ридала від відчаю, що за своєю любов’ю прогавила дочку. Змусила її страждати.
Вдома не було ні Олега, ні речей, ні спільних заощаджень.
Вона поїхала в село, поговорила з мамою, вирішили, шуму не піднімати.
Щоб Іринка не проходила ще раз через всі випробування соромом, розбірками і багатьом іншим.
Ірина народила двох близнюків хлопчиків. Дівчина вирішила написати відмову від дітей.
Сама Ірина їх бачити не хотіла, бабуся вагалася, але згоду дала.
Батько більше в житті Ірочки не з’являвся, він забув про неї зовсім.
Мати продала квартиру в рідному місті і вивезла дочку, щоб залишити все брудне в минулому.
Іра закінчила інститут, стала лікарем. Познайомилася з хірургом, народила йому трьох дітей.
Він вивіз її до Ізраїлю, там жили його родичі, які теж були медиками. Вони запропонували йому хороше місце.
Олена на пенсії живе одна, хотіла було повернутися в рідне місто. Але мати давно пішла з життя, нікого там не залишилося.
Ірина допомагає матеріально, але мати до себе в гості не кличе і сама не приїжджає.
Близнюків тоді з пологового будинку забрала одразу одна сім’я, як склалося їхнє життя, нікому не відомо.
Так що, матусям завжди потрібно бути пильними…
