— Мамо, я не просто так дзвоню. Я з проханням. Коротше, нам ніде жити.
Оренда подорожчала, а з роботою зараз проблеми, мені ось оклад знизили і … — у Льоші був такий голос, що в грудях Алли Михайлівни защеміло.
— І що за прохання? Що ти пропонуєш? Переїхати до нас? Разом з Катею? — здогадалася жінка.
— Так, мамо, на деякий час, звичайно. Хоча б доти, доки ми не станемо на ноги, — з надією в голосі сказав Олексій.
— Ні, синку, — заперечила мама. — У нас двокімнатна квартира. Ми і так в ній ледве поміщаємося.
Де ви будете спати? У вітальні ми з батьком живемо, а в спальню твій брат вас не пустить.
— Пустить! Вітька нешкідливий хлопець. Потіснемося якось, — з повною впевненістю заявив Льоша, але мати не поділяла його оптимізму.
— Ага, як же, пустить! Це ви раніше вміщалися в цій кімнатці, а тепер твій брат теж дорослий. Йому потрібен свій простір, розумієш? Та й як ти плануєш жити там з Катею?
— Якось вмістимося, — продовжував наполягати Олексій.
— Ні, Льоша, вибач, але з цим не вийде. Треба шукати інші варіанти, — рішуче вимовила Алла Михайлівна.
У глибині душі матері було шкода сина, але вона не могла піти проти своїх принципів.
Алла Михайлівна вважала, що двадцятитрирічний син повинен сам дбати про себе і свою дружину. Зрештою, ніхто не змушував його так рано одружуватися.
Важко зітхнувши, жінка більше нічого не сказала синові. Вона розуміла, що поводиться жорстко, але твердо стояла на своєму.
А через місяць батькам Олексія все-таки довелося йому допомогти. Вони не змогли залишити в біді старшого сина. Тим більше, що змінилися деякі обставини…
— Мамо, Катя при надії! Що нам тепер робити? Мало того, що у нас немає грошей на оренду квартири, так ще й скоро дитина народиться, — голос Льоші був ще більш відчайдушним, ніж попередні рази.
— Як?! Дитина? Це точно? — Алла Михайлівна заціпеніла від цієї новини.
— Ну звичайно. Днями дізналися. Навіть не знаю, як тепер бути. Ми не планували, але так вийшло. Не позбавлятися ж від власної дитини… — зізнався Льоша.
— Гаразд, синку, не переживай. Щось придумаємо, — після короткої паузи сказала мама.
У цей момент всі її принципи про самостійність відступили. Скоро в їхній родині мав з’явитися онук або онучка, і Алла Михайлівна не могла залишитися осторонь.
Поговоривши з чоловіком, жінка вирішила допомогти синові грошима. Батьки самі знайшли і зняли квартиру для молодих.
Житло було невеликим і не в центрі міста, зате тепер у Льоші і Каті був свій куточок.
— Дякую, мамо! Що б ми без вас робили? — з вдячністю сказав Льоша, коли мати передавала йому ключі від орендованої квартири.
Катя ж стояла осторонь, незадоволено стиснувши губи. Вона явно була розчарована.
Квартира виявилася набагато меншою, ніж вона розраховувала. Її погляд так і говорив: «Невже не можна було знайти щось більш пристойне для майбутнього онука?»
Алла Михайлівна бачила невдоволення невістки, але вирішила не конфліктувати з нею. Все-таки Катя була при надії, а в такому стані, як відомо, особи примхливі.
Цілих чотири місяці батьки Олексія оплачували оренду квартири. Вони почали серйозно економити, щоб допомогти синові.
Віктор, молодший брат Льоші, був вкрай незадоволений усією цією ситуацією.
— Мені скоро вступати до інституту, а ви всі гроші на оренду житла витрачаєте. А якщо я не потраплю на бюджет? А якщо мені терміново знадобиться оплатити навчання? — злився він.
— Ми все це розуміємо, але і ти зрозумій, тим більше це твій рідний брат. У них дійсно складне становище.
Пологи вже на носі. Не переживай, якщо знадобиться, ми кредит візьмемо, — відповідали батьки.
Алла Михайлівна переживала за обох дітей. Вона намагалася говорити з Льошею і Катею, спрямовувати їх на шлях істинний.
Радила їм більше економити, а Олексію навіть пропонувала змінити роботу і знайти більш оплачувану посаду.
Спочатку молодий чоловік з усім погоджувався, але останнім часом став якось уникати батьків.
З Катею Алла Михайлівна взагалі не бачилася близько двох місяців. Вона й не наполягала на зустрічах — з невісткою у свекрухи були напружені стосунки.
Але одного разу суботнього вечора Вітя повернувся додому і розповів батькам, що зустрів брата і його дружину в клубі.
— Мамо, ти взагалі давно їх бачила? — дивно посміхаючись, запитав він.
— Давно, а що? Чому питаєш? Ти з ними розмовляв?
— Ні, Льоха мене не бачив, та й Катя теж. Вони були занадто захоплені танцями і випивкою.
— Що ж… — простягнула Алла Михайлівна. — Твій брат ще молодий. Нехай поки розважаються. Дитина народиться, їм не до клубів буде.
— А ти впевнена, що народиться? — з якимось підступом запитав Вітя.
— У якому сенсі? Що ти маєш на увазі? — не зрозуміла жінка.
— Мамо, Катя точно не при надії. У неї ж уже великий термін має бути, а живота у неї досі немає, — раптово заявив хлопець.
— Ну, слухай, живіт не завжди сильно видно. Зрештою, за одягом його і зовсім може бути не помітно, — спробувала виправдати невістку свекруха.
— З одягу на Каті були тільки короткий топік і міні-спідниця. Та й пила вона так, як в такому стані точно не п’ють. Вони з Льохою явно були напідпитку. Тому й мене не помітили, — додав Віктор.
Почувши це, Алла Михайлівна страшенно розлютилася. Вже наступного ранку вона зібралася і поїхала до сина. Олексій не очікував побачити матір на порозі.
— Мамо?! Що ти тут робиш?! — збліднувши, вигукнув він.
— Приїхала в гості. Хочу подивитися, як ви тут живете. А де Катя? — озираючись, запитала Алла Михайлівна.
Але тільки-но вона вимовила ці слова, як зі спальні вийшла невістка в одній нижній білизні.
— Льошо, хто там? — потираючи сонні очі, запитала Катерина, і тут її погляд впав на свекруху.
— Ой… А… Здрастуйте… — пролепетала Катя. Вона схопила халат з крісла і спробувала приховати відсутній живіт.
— Здрастуйте, Катерино, — холодно промовила свекруха, спостерігаючи за діями невістки.
— Мамо, це не те, що ти думаєш… — Льоша почав виправдовуватися, але Алла Михайлівна його перебила.
— Мовчи! Я все знаю! Як вам не соромно?! Через вашу вигадку ми з батьком чотири місяці витрачали свої заощадження на вашу квартиру.
Відмовляли собі майже в усьому. А ви… ви просто нас використовували, ще й таким обманом!
— Але мамо… — знову спробував втрутитися Льоша.
— Мовчи! З цього дня ні копійки від нас не чекайте! — Алла Михайлівна кинула презирливий погляд на подружжя, а потім розвернулася і вийшла, грюкнувши дверима.
Так Льоша і Катя залишилися один на один зі своїми проблемами. Тепер їм доведеться самостійно вирішувати всі фінансові труднощі.
У якийсь момент Катерина не витримала і почала вмовляти чоловіка знову попросити допомоги у батьків.
— Скажи, що серйозно хворий, що тобі потрібні гроші на операцію, — шепотіла вона йому.
— Ні! Більше я не буду обманювати батьків. Будемо вибиратися самі! — заявив Льоша.
В глибині душі він був би радий, якби батько і мати знову зняли їм квартиру, але він точно знав, що мама більше не повірить йому.
«Хто часто бреше, назавжди втрачає довіру», — згадалася Олексію стара мудрість.
Катя незадоволено подивилася на чоловіка, але промовчала. Тепер їм доведеться справлятися самим, і цей урок стане для них важливим життєвим досвідом.
