Марія переступила сорокап’ятирічний рубіж, і раптом її життя кардинально змінилося.
Застала коханого чоловіка зі своєю знайомою у них на дачі, причому несподівано і випадково…
… Приятелька Віра з чоловіком живуть на дачі майже пів року, з початку весни і до глибокої осені, на зиму виїжджають до міста.
Напередодні Віра пообіцяла продати Марії чайний гриб, ну за символічну плату, щоб він не загинув, а добре ріс.
Марії давно хотілося мати цей напій, а тут вони розговорилися з Вірою при зустрічі, вона сказала, що днями буде ділити цей гриб, бо він розрісся, став товстий.
Марія зраділа:
— Скажи, Вірочка, коли під’їхати за грибом, приїду з посудом для нього, його потрібно акуратно везти.
— Приїжджай в суботу після четвертої. Зранку я зайнята, поки чоловік у відрядженні, мені потрібно дещо встигнути, бо в неділю до вечора він буде вдома.
Ігор, чоловік Марії, в суботу вранці сказав, що йому години на три потрібно з’їздити у справах на роботу, директор попросив.
А Марія сказала, що поїде до приятельки Віри на дачу після четвертої за чайним грибом.
— Ну я вже повернуся до цього часу, — промовив Ігор.
О пів на першу Марії зателефонувала дочка Люба, вона заміжня, і у неї маленький син Микита, йому другий рік.
— Мамочко, у мене Денис вчора поїхав з друзями на риболовлю, повернеться завтра ввечері, а мені потрібно терміново поїхати до його батьків, відвезти мазь для свекра, щось у нього прихватило спину.
Сьогодні субота, у тебе вихідний, може відвезеш мене в селище, мені не хочеться на таксі, а то, дивлячись яка машина, який водій, а я з Микитою.
— Так, донько, мені якраз в той бік, поїду до Віри, я можу сама завезти мазь сватам.
— Добре, мамо, краще ти завези. Тоді під’їдеш, я тобі винесу все. А ми з Микитою в парк сходимо, сьогодні дуже тепло, а потім зателефонуємо. Тільки батьки чекають цю мазь, дуже болить спина у свекра.
Через пів години Марія заїхала до дочки, взяла мазь і поїхала в селище, це в двадцяти кілометрах від міста, там дачі і житлові будинки.
Свати її живуть там завжди, у них хороший доглянутий будинок, а далі через лісосмугу, знаходиться дача Віри.
Марія поспілкувалася зі сватами, вони пригостили її чаєм. Потім поїхала до Віри, не глянувши на годинник, а було п’ятнадцять хвилин на третю.
Лише коли під’їжджала, глянула на час і зрозуміла, що приїхала рано, Віра казала, що після четвертої буде вільна.
— Ну добре, почекаю, якщо що, — подумала Марія, під’їжджаючи до воріт дачі.
Вона залишила машину біля воріт, смикнула за ручку, зачинено, вирішила подзвонити, дістаючи телефон, почула розмову за воротами, заглянула в щілину і остовпіла.
Біля ганку, трохи осторонь стояла машина її чоловіка, а Віра та Ігор стояли на ганку і цілувалися.
Ігор попрямував до машини, а Віра йому махнула рукою, що відкриє ворота, і прямуючи до воріт промовила:
— Ну бувай, дорогий, а то скоро твоя дружина приїде, я їй сказала, що після четвертої буду вільна.
Віра відкрила ворота і побачила перед собою Марію, яка дивилася округлими очима на все, що відбувалось у дворі.
— Ой, Маша, а ти чого так рано, ми ж домовилися, що приїдеш після четвертої?
— А я ось по дорозі від сватів заскочила, так вийшло. І що Бог не робить, все на краще. А що, я побачила те, що не повинна була бачити? Ну, кажи, давно це у вас?
— Так Ігор мені лише допоміг кран полагодити, я його попросила, і все.
— Ну так, я бачила, як ви пристрасно цілувалися на ганку, це мабуть подяка за роботу замість слів?
— Ну і що, так, мені давно подобається твій Ігор, він видний чоловік, не те, що мій старий пень.
Зустрічаємося десь пів року, хоч ти і перша красуня в місті, але й таке буває, красивим дружинам чоловіки теж зраджують.
Як то кажуть, «все суп та суп, а йому й борщу хочеться», — отруйно промовила Віра.
— Віра, ну що ти таке говориш. Маша, я тут випадково, — Ігор стояв за спиною Віри, зблідлий, і якийсь жалюгідний. Він винувато поглядав на дружину.
— Не потрібно нічого вигадувати чи пояснювати. Будьте щасливі! Ігоре, а ти можеш залишатися тут, вдома бачити тебе я точно не хочу.
Марія розвернулася, сіла в машину і поїхала. Доїхавши до сватів, жінка зайшла до них, бо її руки сильно трясло за кермом. Вона не могла їхати далі, боялася виїжджати на трасу.
Анна дала Марії заспокійливе і нічого не питала, вона все зрозуміла. Анна іноді бачила, що Ігор підвозить якусь жінку, проїжджаючи повз їхній будинок.
Марія була вдячна Анні за те, що та не лізла з питаннями. Заспокоївшись і подякувавши, вона поїхала додому. Їй було дуже погано, її зрадила кохана людина…
Марія насправді була красунею, у свої сорок п’ять, виглядала на тридцять п’ять. Струнка, краса її надзвичайно ніжна, зі світлим кучерявим волоссям, виглядала жіночно і розкішно.
Ігор довго її добивався в молодості, але нарешті вона погодилася стати його дружиною, він і сам був красенем.
Жили добре, дружно, дорожили один одним. Що його штовхнуло в обійми іншої жінки, заміжньої, він і сам не міг пояснити.
У них був скандал, Марія виставила Ігоря з речами. Чоловік дуже довго просив вибачення.
Він і сам завжди боявся втратити свою красуню-дружину, ревнував її, бачив, якими поглядами проводжають її інші чоловіки. Але ось цей випадок, ну ніяк не міг пояснити.
Віра звичайно збрехала, що вони зустрічаються вже пів року. Це була всього вдруга зустріч, і причому вона нав’язувалася сама. Наполегливо запрошувала Ігоря, а він, бачте, такий, не міг відмовити жінці…
…Минув рік, Марія не пробачила чоловіка. Знайомі чоловіки, дізнавшись, що вона розлучилася з Ігорем, намагалися запросити її в ресторан, а деякі навіть відразу пропонують руку і серце.
Марія відмовляла всім. Її колеги, подруги, їй казали, що з такою зовнішністю соромно бути самотньою.
Що самотність їй не підходить, це не її доля, потрібно хоча б тоді завести коханця. Така красуня, і пропадає даремно!
Але Марія мала іншу думку. Жінка впевнено висловлювала всім порадникам свою точку зору і свою формулу життя.
— Бути самотньою точно не соромно, це чесно. Мені соромно бути коханкою, знаючи, що чоловік ніколи не піде зі своєї сім’ї, і крадькома красти любов.
Соромно втрачати гордість і самоповагу, дозволяти руйнувати себе, те що мені дорого, терпіти, коли мене принижують.
Мені соромно продовжувати жити з людиною після зради, хоча стільки жінок змирилися з цим.
Соромно бігати собачкою за першим-ліпшим, соромно говорити слова про кохання, хоча цього кохання і в думках немає. А самотність — не соромно, я думаю, це — чесно. Краще взяти паузу, і не важливо, якщо ця пауза розтягнеться на роки.
Я вважаю себе самодостатньою, а жінка, яка поважає себе, завжди знає, що їй потрібно, і не погоджується на менше, ніж вона заслуговує.
Я краще буду самотня, ніж житиму з кимось, аби бути заміжньою. Це не для мене.
Минуло вже багато часу з тих пір, як Марія розлучилася з чоловіком. Він ще багато разів намагався її повернути, але все марно. Поки у Марії серце закрите.
А надовго це чи ні, вона і сама не знає.
