Маша раптом замовкла. Перервавши звичну балаканину з подругою по телефону, вона застигла в подиві.
— Так, а що це таке? — здивовано запитала вона, уважно розглядаючи свою знахідку.
— Машуня, ти де там? Чого мовчиш, ау! — кричала в трубку подруга.
— Зачекай, Юля. Мені зараз не до того. Я тобі передзвоню…
… Сьогодні Маша вирішила розібрати шафу з одягом, до якої у неї все ніяк не доходили руки.
Тут накопичився одяг за десять років їхнього з чоловіком сімейного життя.
Гардероб поповнювався, нові і модні речі займали своє почесне місце. А старий одяг, який став вже тісним і немодним, Маша все ніяк не могла викинути.
Тим більше, що чоловік у цьому відношенні був справжнім консерватором, нічого викидати не давав.
«Весільний костюм не чіпай, улюблену сорочку не викидай, ось схудну і буду носити», — мріяв він.
І ось сьогодні вона нарешті дісталася до всього цього «багатства».
Вирішивши поєднати приємне з корисним, Марія обговорювала з подругою по телефону останні плітки, а заодно розбирала одяг.
Чого тільки Маша не знаходила в речах Ігоря за ці роки!
І чужі квитанції, помилково взяті ним на роботі, і кольорові упаковки від шоколаду і цукерок — улюблених ласощів чоловіка.
Одного разу навіть трапилася запальничка, хоча Ігор ніколи не палив.
Шурупи і цвяхи, ґудзики і авторучки, пакетики і багато інших цікавих дрібниць знаходила вона в кишенях чоловіка, перш ніж відправити штани в прання або піджаки в хімчистку.
Але те, що сьогодні виявила в старих штанах, які Ігор вже роки три як не одягав, було дуже дивним.
На жаль, зараз чоловіка вдома не було, тому задати питання в лоб не вийде. Тому Маша вирішила діяти, використовуючи логіку.
З кишені чоловіка вона витягла банківську картку. Причому, банк, який її випустив, був жінці невідомий.
Їхні зарплатні картки були в іншому банку. Кредитками подружжя не користувалося, намагалося жити лише за власними коштами.
Та й зарплата Ігоря останнім часом трохи зросла, тому в кредитці не було необхідності.
Картка, яку Маша тримала в руках, була безіменна. Але вона чомусь була впевнена, що власник — саме Ігор.
Залишалося тільки підтвердити це. А заодно і з’ясувати, яка сума прихована від дружини на рахунку дивної картки.
Колись давно Марія запропонувала чоловікові на всіх своїх картках створити однаковий чотиризначний код, щоб ніколи не забути його і не переплутати.
Хто знає, що в житті трапиться, пам’ять може підвести. Так було зручно їй самій. Так робив тепер і чоловік.
Швидко скинувши домашній спортивний костюм, в якому вона завжди працювала вдома, і накинувши легку сукню, Марія спустилася вниз.
У сусідній будівлі розташовувався супермаркет, і в його холі було кілька банкоматів.
Жінка впевнено вставила картку в апарат, ввела відомі цифри, і… Все спрацювало! Наскільки ж все-таки передбачуваний Ігор!
На її подив, на картці виявилася досить значна сума. «Звідки?» — ахнула жінка подумки.
Справа в тому, що всю зарплату чоловік віддавав їй.
Принаймні, дружина знала, скільки він отримує, і в разі потреби могла користуватися його карткою або попросити Ігоря зняти для неї готівку.
— Звідки така сума? — знову повторила здивована Маша тепер вже вголос.
Вийшовши з магазину, вона пройшла до невеликого парку, що розташовувався поруч. Сіла на лавку і замислилася.
У голові все плуталося, Маша була дуже схвильована.
Якщо Ігор її обдурив і приховав таку величезну суму, значить, у нього були вагомі причини.
Але які, чорт забирай!? Що у нього за таємниці від дружини?
Тут Марія згадала, як зовсім нещодавно, пару місяців тому, їм довелося влізти в борги, коли захворіла восьмирічна Кіра.
Кілька тижнів трималася висока температура — лікарі розводили руками, не знаходячи причини.
Подружжя тоді об’їхало кілька клінік, де здавали платні аналізи і проходили недешеві обстеження.
Слава Богу, що з донькою зараз все добре. Але тоді Маша просто божеволіла від страху і невідомості.
— Що ж це виходить? Я тоді позичала у знайомих гроші, а у чоловіка на картці була пристойна сума? — це відкриття просто вразило жінку.
А нещодавно свекруха теж просила у нього гроші, щоб поставити зубні протези. Ціни в стоматології були такі, що її кількарічних заощаджень явно не вистачало.
І Ігор матері відмовив. Пояснив, що всі гроші пішли на обстеження дочки. Відмовив своїй матері, маючи на рахунку таку кругленьку суму.
Не допоміг ні своїй дочці, ні рідній матері. Адже вони в цьому дуже потребували! Свекрусі навіть довелося брати кредит.
Маша вже не згадує про те, що третій рік просить чоловіка відвезти їх з донькою на море.
І щоразу Ігор знаходить різні відмовки, основною з яких є відсутність зайвих грошей.
— Але ж тобі підвищили зарплату! Невже ми знову нікуди не поїдемо? Ти подивися, он наші сусіди щороку знаходять можливість кудись поїхати та відпочити. А хіба у них дохід вищий за наш? — обурювалася Маша.
Але Ігор лише мовчав у відповідь.
Марія з жахом усвідомила, що зовсім не знає свого чоловіка.
Боже, з ким вона живе? Та це ж справжній монстр!
— А раптом все не просто так? Раптом Ігор хоче піти від нас і накопичує кошти для того, щоб було з чим йти? — Машу просто спалила ця думка.
Так, потрібно заспокоїтися, це перш за все. А потім з’ясувати, чи є у чоловіка від неї таємниці. Тим більше, що одна вже спливла. А що буде далі?
Колись давно, в перший рік їхнього сімейного життя Ігор познайомив Машу зі своїм другом Сашком і його дружиною Олею.
Якийсь час вони тісно спілкувалися, ходили один до одного в гості, виїжджали на природу.
Але з народженням дітей це спілкування стало менш активним, а потім і зовсім зійшло нанівець.
І тепер подружжя обмежувалося лише взаємними привітаннями кілька разів на рік по телефону.
— Оля, привіт? Ти вдома? — зателефонувала подрузі Маша.
Ольга ніколи ніде не працювала, тому застати її вдома було легко.
— Приїду до тебе. Можна? Мені треба поговорити, терміново, — продовжувала засмучена Марія.
— Звичайно, приїжджай. Чекаю на тебе, Машенька!
Вони сиділи на кухні. Ольга відкрила пляшку сухого, бо бачила, як сильно пригнічена подруга.
— Ні, ні! Навіть не смій відмовлятися! Вперше за довгий час вибралася до нас і чай будеш пити? Так не піде!
Ольга спритно накрила на стіл, дістала фрукти, порізала сир, зробила бутерброди з сьомгою.
— Що сталося, Маша? На тобі й лиця не знати. Розповідай! — наливши по другому келиху, сказала Ольга. — Я ж розумію, просто так ти не приїхала б.
Ми перестали зустрічатися з вами, відпочивати та спілкуватися, а шкода. Такий час був хороший.
— Так, сталося, Оля… Навіть не знаю, з чого й почати. Розумієш, я, виявляється, зовсім не знаю свого чоловіка! Зовсім!
— Ігоря? Так, згодна, він у тебе таємничий. До речі, він завжди таким був. І до одруження теж.
А що сталося? Ти дізналася про нього щось недобре? — відводячи погляд убік, спитала подруга.
— Так, дізналася. Скажи мені чесно — у Ігоря є інша жінка? Напевно, Саша з тобою ділиться. Йому все про Ігоря відомо, вони з дитинства дружать.
— Маша, ну ти прямо в лоб такі питання задаєш… Так, я знаю про нього дещо, але… Розумієш, чоловік не дозволив тобі говорити.
Ольга мучилася, їй дуже хотілося розповісти Маші все, чим ділився з нею чоловік. Але вона обіцяла йому мовчати.
— Ну, добре… Розповім тобі все, що знаю, хоч і дістанеться мені потім, — Оля рішуче махнула рукою.
— Я слухаю.
— У Ігоря до тебе була велика любов. Вони з Маринкою ще зі школи дружили. Всі знайомі були впевнені, що після випускного вони одружаться. Але доля розвела їх.
Не знаю точно, що у них сталося, але Марина вийшла за іншого і незабаром народила сина. А Ігор… він через кілька років зустрів тебе.
— Але ж все це було давно, Оля! До мене, — дивувалася Маша. — Я, наприклад, теж з хлопцем дружила в інституті. Яке це зараз має значення?
— Машка, справа в тому, що Ігор… Він знову зустрів її пару років тому. Виявляється, Марина давно вже живе одна, її шлюб був недовготривалим.
— І що? — холоднішаючи всередині, тихо запитала Марія.
— Він говорив Саші, що всі його почуття до неї повернулися. Ніби не було цих років…
— Виходить, і нас з Кірою теж не було? — Маша ледве стримувалася, щоб не заплакати.
— Почекай, не засмучуйся, Машуня. Все не так погано, — спробувала заспокоїти її Ольга.
— Та куди вже гірше? Дізнатися, що для власного чоловіка ти порожнє місце. І дочка теж…
Маша все-таки не стрималася і заплакала, даючи волю почуттям.
— Маша, ну не плач, прошу тебе! Марина виявилася розумною, вона не дала Ігорю згоди на стосунки. Сказала йому — у тебе сім’я і колишніх почуттів вже не повернути.
— А він що?
— Не знаю я, чесно. Кажу ж, що твій Ігор дуже таємнича персона. І Саші до кінця всього не розповідає.
Маша поверталася додому в повній розгубленості. Ось, значить, як!
Ні дружина, ні дочка більше Ігорю не потрібні, бо кохання всього життя повернулося.
І гроші для цього крав з родини. Збирав і готувався до втечі, виходить.
Піддавшись дивному пориву, Маша прийняла непросте рішення.
Вона зателефонувала в турбюро і замовила для себе і дочки путівку на Середземне море на пару тижнів в дорогий готель — майже на всю суму, що була на картці чоловіка!
Зникнення з картки Ігор виявив того ж вечора.
— Ти що, витратила всі мої гроші? — здивувався чоловік. — Маша, ти повинна негайно їх повернути. Де вони, навіщо ти їх зняла, скажи?
— Які гроші, коханий? У тебе були десь ще гроші? — посміхалася йому в обличчя Маша.
— Так, були! Ті, що я збирав на чорний день! Як ти могла їх взяти без мого дозволу? — все більше розпалювався чоловік.
— Як ти сказав — на чорний день? А що, хіба хвороба нашої єдиної дочки — для тебе була недостатньо чорним днем?
Відповідай же, чого ти мовчиш! А твоя мати, яка майже рік мучилась без зубів і нормально їсти не могла — це теж не чорний день? Ні?
То скажи мені, хто ти після цього? Ти, Ігор, справжнісінька щур — ось хто ти! — Маша зовсім не вибирала виразів. Її трясло.
— Припини негайно! Як ти себе поводиш, істеричка! — розлютився Ігор.
— Я поводжуся нормально, з тобою по-іншому не можна. А ти можеш сміливо вирушати до своєї Мариночки, я тебе тут не тримаю.
Ти мені більше не потрібен, якщо всі ці роки тільки про неї і думаєш. Навіщо ти сім’ю заводив і дитину?
Відповідай? Мовчиш? Ти найсправжнісінький негідник, іншого більш підходящого слова підібрати для тебе я не можу!
Через кілька днів Маша разом з донькою полетіли на море, де прекрасно провели час.
А після повернення жінка виявила, що Ігор більше в їхній спільній квартирі не живе.
Напевно, все-таки вмовив Маринку, і та його прийняла до себе.
Не роздумуючи більше ні хвилини, Марша подала на розлучення.
Ось так випадкова знахідка в речах чоловіка змінила її долю.
