— Таке видовище вчора влаштувала, і гірко, і соромно, — Олена втомлено хитає головою. — Мама саме була, тож із глядачами концерт відбувся.
— Я на твоєму б місці вчинила так, як вона й вимагає. Віддала б їй її речі, гроші в зуби й нехай іде в самостійне життя, — говорить спересердя Олені подруга.
– Нехай спробує вижити, орендувати житло і прогодуватися на ці гроші. І одягнутися також. Ну так, для чистоти експерименту треба й від тебе ще стільки ж грошей до аліментів її батька додати.
І ні в чому, як то кажуть, Зорянко, собі не відмовляй. Та годі, розумію я, що ти так вчинити не можеш, бо ця засран… ще неповнолітня.
Але попередь, нехай готується. Щоправда, після 18-ти ти формально їй взагалі нічого не винна.
— Мама її жаліє, весь мозок мені з’їла на тему, що я повинна якось іти на компроміс з дочкою, шукати з нею спільну мову, в чомусь поступитися. У чому? — дивується Олена.
– Її годують, одягають, вона живе в окремій кімнаті, кишенькові гроші має. Їй майже 17 років, я знаю, що колишній чоловік її налаштовує активно і колишня свекруха від неї не відстає.
Але в цьому віці своя голова вже має якось вмикатися чи ні?
— Зараз у молодих голова вмикається пізно, — зітхає у відповідь Галина.
– Ближче до 30-ти років. Взяти хоча б мою сім’ю. У мене і чоловік один і той самий, і син від нього.
А мізків там теж мало в 16 років, то й діло щось утне таке, що хоч стій, хоч падай. Але до твоєї Зорянки йому, звичайно, далеко.
— Я вже взагалі думаю, хоч би вона до тата пішла або до бабусі по батькові, нестерпно ж так, чесне слово. Я згодна аліменти платити, але нерви мені є куди витрачати, — Олена ледь стримує сльози.
У Олени «чудить» донька. Старша донька Зоряна, від першого шлюбу.
Перша родина жінки розпалася, коли Зоряні було 7 років. Причина – інша жінка у батька. Власне, на колишній коханці батько дівчинки давно одружений, у них ростуть син і донька.
Чоловік платить на утримання доньки аліменти, не сказати, що зовсім маленькі, але й не шикарні за мірками столиці – 5 тисяч.
Щільної участі в житті доньки колишній чоловік не бере – ніколи.
Більше із Зоряною зустрічається колишня свекруха Олени, а з батьком дівчинка бачиться час від часу у цієї самої бабусі по батькові.
Три роки Олена з донькою прожила у своєї мами, а потім вийшла вдруге заміж, переїхала в двокімнатну квартиру чоловіка, де Олені одразу ж виділили свою кімнату (у бабусі Олена з донькою жили разом, в одній).
Стосунки з вітчимом у дівчинки складні. Особливо останнім часом, раніше було якось тепліше.
Зоряна взагалі складний підліток: заздрісна, ревнива, нетерпима до чужої точки зору.
Як багато підлітків, з лінню. Як переважна більшість зараз, чітко знає свої права, але не пам’ятає своїх обов’язків.
Бюджет родини Олени складається тепер із заробітку чоловіка, аліментів Зоряни, допомоги Олени, яку вона отримує на молодшого сина.
На жаль, друга дитина – інвалід дитинства, у нього ДЦП.
Синові 5 років, Олена намагається його реабілітувати, у них не запущений випадок, не важкий ступінь, але працювати вона не може.
— Не шикарно живемо, але не голодуємо, — говорить про свою родину Олена. — Чоловік старається, підробляє. Все необхідне у Зоряни є. Ти бачила, з яким (розповідь спеціально для сайту – цей день) телефоном вона ходить?
У нас з чоловіком простіший. Але моду взяла приблизно два роки тому: ледь що – дорікає, що їй тато аліменти платить, а вони невідомо куди витрачаються. Ага, всі ті нещасні 5 тисяч.
А останнім часом вимагає, щоб ці гроші їй на руки віддавали. Минулого разу просила у мене нові кросівки, у подруги якісь наворочені, як раз тисяч за 5. Та є у Зоряни кросівки, місяць тому купували і не набагато дешевші, до речі, відмовила я їй, не до обновок поки.
Ось вона концерт і влаштувала.
— Мені батько платить гроші, — кричала донька. — І ти повинна платити стільки ж, вже на 10 тисяч я і прогодуюся, і кросівки собі куплю. Чому мої гроші йдуть на всіх? Ти чоловіка свого годуєш і синочка ущербного балуєш, а я собі кросівки випрошую!
Сцена була жахлива.
Олена нагадала доньці, що вона живе в квартирі, користується комунальними послугами, не платить за оренду, мама самої Олени, яка була присутня під час сварки, кинулася соромити… власну доньку: не можна, мовляв, докоряти таким дитині.
— А зі мною так можна? — Олена і на матір голос підняла. — Ти повз вуха пропустила чи що, як вона твого онука назвала, мамо?
— Вона спересердя…
— А я спересердя зараз видам їй 10 тисяч і стусана дам з квартири мого чоловіка, де вона, між іншим, займає окрему кімнату, а ми живемо втрьох в одній, — відповіла мамі Олена.
– Або ти, така добра, можеш взяти онучку до себе, разом з 10-ма тисячами. І давай, купуй їй щомісяця кросівки за п’ять тисяч.
Мама хитала головою і пояснювала, що взяти Зоряну вона не може до себе, у неї живе сестра Олени молодша з дитиною – теж нещодавно розлучилася.
Немає Зоряні там місця, але все одно не можна з «дитиною» так розмовляти.
— А я просто ловлю себе на думці, що я бачити її не хочу, — зізнається Олена. — Соромно, напевно, таке відчувати по відношенню до дочки, але… як є.
Раніше, до появі в родині синочка, Олена з чоловіком мріяли про те, що вони куплять спільну трикімнатну квартиру, де у дітей будуть свої кімнати.
Зараз Олена мріє тільки про те, що доньці трохи більше, ніж за рік, виповниться 18 років і вона піде з дому.
Куди?
Олена думати про це не хоче.
— Так, шкода її іноді буває. Я відчуваю себе монстром. А потім донька знову відпускає жарти з приводу стану свого брата або починає рахувати «свої» гроші і все, пропадає у мене до неї «жалість», бачити її не хочу і крапка.
Що скажете?
Олена – жахлива мати?
Чи Зоряна – жахлива донька? Як взагалі співіснувати з дітьми в перехідному віці?
