– Сергію, ну скільки можна? Ми ж домовилися, що заначку без крайньої потреби не чіпати! Ти за місяць половину розтратив!
– Ти серйозно? – сорокарічний чоловік, зав’язуючи на ходу краватку, вийшов зі спальні, – а чи не ти залазиш туди щодня?
– Мені готівка не потрібна! – Марина сердито дивилася на чоловіка. – Я як свою останню премію минулого місяця туди поклала, так і забула.
А сьогодні день народження у нашої прибиральниці, вирішили скинутися по 1000 гривень бабусі.
Я залажу в коробку, а там замість ста тисяч сорок п’ять лежить! Куди ти їх діваєш?
Сергій нахмурився. Підійшов до дружини, взяв її за руку.
– Мариночко, ти тільки не засмучуйся, сонечко. Зараз ми з тобою в усьому розберемося.
Марина подивилася на чоловіка, і від поганих передчуттів у неї перехопило подих:
– Сергію, – тихо почала вона, – Ти хочеш сказати, що ти дійсно не брав грошей?
– Тихо, моя хороша, не забувай, у тебе хворе серденько, тобі потрібно його берегти, зараз ми все перерахуємо. Може ти просто помилилася, – з надією посміхнувся чоловік.
З його фальшивої посмішки Марина зрозуміла, що він грошей не брав, але здогадується, хто їх міг взяти.
– Ні-ні, – тримаючись за серце, сказала Марина. – Настя цього зробити не могла! Ми ж ніколи їй ні в чому не відмовляємо.
Нещодавно я переказала їй двадцять дві тисячі на новий ноутбук. Та й взагалі вона ніколи нічого не брала не спросивши. Тим більше, такі гроші! Навіщо їй стільки?
– Ось тому й не хвилюйся, зараз я крапельок тобі накапаю!
Сергій швидко сходив на кухню і приніс дружині склянку з водою, куди накапав серцевих крапель.
– Випий! А про Настю я ось що подумав: може, вона комусь у борг на день-два дала, тому й не попередила нас? Просто збирається швиденько все повернути на місце.
– А може, не вона? – ледь не плачучи, подивилася Марина на чоловіка. – Якщо безцеремонно запитаємо у неї, образиться, вона ж така вразлива. Що ж робити, Сергію?
Про заначку знали тільки члени сім’ї: подружжя та їхня дев’ятнадцятирічна дочка-студентка.
Настя підробляла вечорами і в неї завжди були кишенькові гроші. На великі покупки вона просила у батьків.
Це було рідко, і вони їй ніколи не відмовляли, благо, обоє добре заробляли.
– Давай поки не будемо у дочки питати, – сказав чоловік, – Може вона і не при чому.
Я згадав, що місяць-півтора тому до мене сусід приходив, тисячу попросив у борг. Адже я при ньому тоді в схованку заліз.
– Ні, що ти, Степан на таке не здатний. Я на нього зовсім не думаю.
– А може і Настя при комусь зі своїх гостей лазила туди, у неї постійно то друзі, то подруги, – припустив чоловік.
– Оце інша справа. Це може бути, – Марина з полегшенням зітхнула.
Ця версія чоловіка подобалася їй більше за всі попередні.
– А як же ми до правди докопаємося? – запитала жінка.
– Сьогодні куплю маленьку приховану камеру і поставлю її, щоб непомітно було. Тільки дивись мені! Знати про це будемо тільки я і ти. Нікому більше ні слова!
Чоловік прийшов з роботи раніше, ніж зазвичай, і встановив приховану камеру, направивши її на те місце, де лежала коробка із заначкою.
Переконався, що камеру не видно. Залишалося тільки чекати…
Минуло два дні. Щовечора подружжя перевіряло камеру, але вона не записала нічого цікавого – до заначки ніхто не торкався.
Увечері третього дня Сергій почав переглядати запис і зрадів, що він дивиться його один, без дружини, бо до заначки залізла Настя.
Вона перерахувала гроші і забрала звідти кілька купюр по 500 гривень.
Він стер запис і сказав дружині, яка прийшла з роботи, що все знову було спокійно. Увечері сім’я зібралася за столом.
– А мене завтра відправляють у відрядження, – сказав Сергій. – Так несподівано повідомили, що бухгалтерія навіть не встигла гроші нарахувати.
Тож я забираю всі наші відкладені гроші. Обійдетеся без них поки?
– Звичайно, – відповіла дружина, – А ти надовго?
– Як виконаю роботу, так і повернуся. Думаю, за три-чотири дні впораюся. Настя, а ти обійдешся без грошей? Ні на що терміново не потрібно?
Дівчина здригнулася:
– Звичайно, тату, не потрібно,– пробурмотіла вона.
– Ну все, мої любі. Мені ще в офіс за документами потрібно заскочити, а звідти вже на потяг. Тож сьогодні раніше на роботу їду. Бувайте!
На роботі Сергій попередив боса, що на три дні бере зароблені відгули, а у відрядження поїде одразу після цього.
Залишив необхідні розпорядження своїй молодій секретарці, пообіцявши привезти подарунок з відрядження, і попрощався на кілька днів.
Він залишив свою машину на платній парковці. Взяв авто в каршерінгу і поїхав до свого будинку.
Так, він збирався простежити за дочкою. Близько десятої дівчина вийшла з під’їзду і поїхала в інститут.
Звідти зайшла з подругою в кафе, вони трохи посиділи, і Настя пішла додому.
Сергій зрозумів, що детектив з нього ніякий! Якщо він хоче щось дізнатися, то повинен знати про всі її зустрічі і розмови.
Згадав про Костика. Хлопець колись працював у них в компанії айтішником.
Коли почалися серйозні проблеми з конкурентами, Костик запропонував своєму босові зламати мережу конкурентів і на якийсь час вивести їх з гри.
Бос побоявся. Він не тільки відкинув ідею хлопця, але і вигнав його з роботи.
Сергій переночував у готелі, а вранці зателефонував Костику. Він був упевнений, що той не відмовить йому в допомозі.
Адже Сергій був єдиним з керівників, хто того разу заперечував проти звільнення хлопця, з піною біля рота доводячи, що таланти потрібно берегти.
– Сергію Анатолійовичу? – здивувався Костик, почувши голос Сергія в трубці, – Не очікував, що згадаєте про бідного вигнанця.
– Костику, твоя допомога потрібна. Виручиш?
– Вас – з великим задоволенням. Я добра не забуваю!
– Та годі, яке добро? – з жалем згадав Сергій про свою невдалу спробу заступитися за хлопця. – Не зумів я тебе тоді відстояти, вибач.
– Я все пам’ятаю. За мене ніхто горло так не рвав, як ви. Тож кажіть, що потрібно зробити.
Сергій сказав, що йому потрібно підключитися до телефону дочки і витягнути звідти всю можливу інформацію.
І головне: спробувати дізнатися, на що дочка витрачає гроші.
Костик попросив номер телефону Насті і пообіцяв через три години передзвонити.
Але дзвінок пролунав набагато раніше, не минуло й двох годин.
– Сергію Анатолійовичу, ви своїй секретарці вчора обіцяли привезти подаруночок? – запитав Костик.
– Ну так, я завжди їй якийсь сувенір привожу з відряджень, ти ж знаєш, у нас в офісі така традиція! А в чому справа?
– Довго розповідати, може зустрінемося?
– Я вільний, – сказав чоловік, – Кажи, куди під’їхати.
– Тоді до мене додому, – запросив Костик, – Адресу зараз скину. Якщо піцу візьмете, буду дуже вдячний.
Незабаром Сергій з трьома різними піцами і двома великими склянками кави входив до Костика.
Той посадив його за стіл, розрізав піцу і запитав:
– Сергію Анатолійовичу, скажіть, я талановитий?
– Безумовно, – серйозно підтвердив чоловік.
– А як так вийшло, що в мені ви талант побачили, а в своїй секретарці, яка не менш талановита, його не побачили?
– Що ви маєте на увазі?
– Ви хотіли дізнатися, куди ваша дочка діває гроші? Вона їх віддає вашій секретарці!
Сьогодні віддала останні дві тисячі, але вже встигла заборгувати ще дві, обіцяла завтра віддати!
Сергій нерозуміюче дивився на Костика.
– Коротше, я дізнався: ви прийняли свою секретарку трохи більше двох місяців тому. Вона у вас дуже розумна, виконавча, ввічлива.
Завжди затримується після роботи, поки останнє ваше доручення не виконає. Правильно?
– Так, все так. Не розумію, до чого ти хилиш.
– А у секретарки є хлопець, Максим. Правильно?
– Так, є!
– Так ось півтора місяця тому Максим чекав, поки Маша закінчить роботу.
Всі вже розійшлися, Максим прогулювався коридорами і випадково заглянув в один з кабінетів.
А там один з ваших високопоставлених колег займався непристойними справами зі своєю секретаркою!
Максим не розгубився, непомітно зняв їх! А потім вони з Машею відправили це відео вашому колезі і зажадали грошей. Багато! Через пів години отримали.
– Ти впевнений? Як ти це дізнався?
– Я підключився не тільки до телефону Насті, але й до тих її контактів, в яких згадувалися гроші.
Максим і Маша продовжили вечорами вишукувати, хто ще використовує службові приміщення не за призначенням. Але не знайшли!
Тоді Максим зайнявся дипфейками. Він просто замість того колеги, якого застав із секретаркою, підставляв по черзі всіх інших чоловіків із високими зарплатами.
Всього їх набралося шестеро. У тому числі й ви! А потім розсилав підроблені відео чоловікам і вимагав грошей.
Маша побоялася вам відправляти. Вона ж завжди допізна в офісі. Подумала, що ви можете її запідозрити. Тому відправила підробку вашій доньці!
– Але навіщо? – здивувався чоловік.
– Ви не повірите, Сергію Анатолійовичу, але ваші невинні колеги двічі їм заплатили за те, щоб підробки зі зрадами не дійшли до їхніх дружин!
А ваша Настя стала третьою, кого обдурили ці шахраї. Коли вона отримала підроблене відео, на якому «ви» розважаєтеся з дівчиною, вона злякалася, що ваша дружина цього не переживе.
Вона попросила розстрочку і виставила на продаж свою дорогу шубу. Але зараз весна, попиту на шуби немає.
Ось вона і діставала звідкись по дві–три тисячі. Ось тільки не зміг з’ясувати, у кого вона ці гроші позичала. Ніяких слідів в її телефоні не залишилося!
Ошелешений Сергій не міг повірити почутому.
– Ну що, я впорався із завданням? – задоволено посміхнувся Костик, – Тепер можна і до піци приступити.
– Приступай! Але у тебе тільки десять хвилин!
– Зрозумів! – Костик присунув коробку з піцою ближче до себе.
– Йдемо! – грізно скомандував Сергій.
Незабаром він переступив поріг свого кабінету. За ним йшов Костик.
– Маріє, зайди, – суворо сказав шеф секретарці.
Усміхнена дівчина поспішила до кабінету. Сергій зачинив двері. Закрив їх на ключ. Маша нахмурилася.
– Маша, я обіцяв тобі подаруночок? Таких карколомних подарунків ти ще не отримувала.
Костик, розповідай! Все, що мені розповів. І про наслідки не забудь згадати.
Костя в яскравих фарбах розповів про події, про які йому стало відомо зі смартфонів Маші та Максима.
– До речі, Сергію Анатолійовичу, – він повернувся до чоловіка. – Я забув одну деталь: ця пара ніде не працювала більше трьох місяців.
Тож шукайте собі нову секретарку. Адже Маша вже ходить на співбесіди в інші компанії. Шукає нові жертви.
Сергій підійшов до дівчини:
– Маша, у тебе є рівно пів години, щоб повернути гроші, які ти отримала від моєї дочки і від близьких всіх моїх обдурених колег.
Якщо через цей час грошей не буде, ти звідси вийдеш в наручниках.
– Можна я подзвоню? – запитала зблідла дівчина.
– Дзвони.
Хвилин через двадцять на телефон Сергія надійшло п’ятдесят сіи тисяч. Рівно та сума, якої не вистачало в сімейній заначці.
– Сергію Анатолійовичу, – сказала Маша, – Ви можете перевірити, Максим повернув всі гроші. Ось скріншоти.
– Більше ти тут не працюєш, – з огидою поглянув на дівчину Сергій.
І додав:
– Костику, пішли до відділу кадрів. Будеш моїм особистим помічником. Мені за штатом належить!
