Вікторія найбільше не любила день народження чоловіка через його численних родичів.
Щороку вони вважали нормальним навалитися до них у гості й сидіти до знемоги.
За десять років сімейного життя з Ігорем жодного разу цей день не минав без пригод.
Вона намагалася вмовити чоловіка поїхати у відпустку на цей період, але в такому разі рідні приходили пізніше.
Одного разу просто нікого не запросили, але вийшло ще гірше…
Батьки, брат і сестра зі своїми сім’ями цілий день приходили в різний час, і Віка просто не встигала готувати та прибирати.
Після цього вирішила не експериментувати, і щороку чекала цього дня з трепетом, починаючи підготовку за два тижні.
— Може, цього разу зберемо всіх твоїх родичів у кафе, спокійно посидимо і все? — пропонувала жінка.
— Ну, ти ж знаєш, мої батьки не визнають такі заклади і вважають, що святкувати потрібно виключно вдома, — нагадував Ігор.
— Ага, і стіл має ломитися від їжі, на яку ми зараз витратимо місячний бюджет, а в підсумку все буде з’їдено за один день, — бурчала Віка.
— Ну, зрозуміло, якщо це моє свято, то можна рахувати гроші. А що ти пропонуєш: замовити одну піцу на двадцять осіб і заспокоїтися? — ображався Ігор.
У Вікторії не було бажання сперечатися, до того ж вона прекрасно розуміла недоцільність подібних розмов і, важко зітхаючи, приступала до підготовки.
Склад гостей особливо не змінювався, лише збільшився за ці роки завдяки народженню племінників.
А ось страви вони бажали бачити щоразу нові та вишукані.
— Того року ти запікала овочі на грилі, це нічого, але цього разу не потрібно, — прямо заявляла їй свекруха.
— Добре, — вже не дивувалася її манерам Вікторія.
— І не забудь приготувати побільше м’ясних страв, бо серед гостей багато чоловіків, які люблять ситно поїсти, — повчала вона.
Вікторія готувала смачно і багато, але саме на День народження чоловіка чомусь виходило не особливо добре.
Може, надто старалася і цим усе псувала, або готувала в поганому настрої, а може, була до себе занадто сувора, чекаючи на прихід цензорів.
Вони дійсно любили ситно поїсти й довго посидіти, а от із подарунками особливо не переймалися.
— Раз твоя рідня замовляє страви, ти маєш право замовляти подарунки, — наполягала Віка. — Подарована торік твоїм братом кепка з вентилятором може комусь і здатися потрібною, але точно не мені.
— Але ж це ж класно, — посміхався Ігор. — До того ж на згадку нам залишиться.
— Нам на згадку цілком підійдуть гроші або більш практичні подарунки, — нервувала Віка.
Тільки в родині чоловіка не було прийнято особливо перейматися з цього приводу.
І щороку їхній сімейний бюджет у серпні зменшувався на значну суму, а далекі полиці шаф поповнювалися непотрібною нісенітницею.
Там чудово почувалися шапочки з дурними написами, свистки, келихи та безглузді фігурки, які Віка з величезним задоволенням би викинула, тільки чоловік забороняв це робити.
— У мене все необхідне є, якщо щось знадобиться, самі купимо, — він не сприймав серйозно прохання дружини.
Віка розуміла, що домовитися не вийде, але щоразу плекала боязку надію, а потім заспокоювалася.
Вона протягом тижня тягала продукти, прибирала квартиру і продумувала меню, з четверга брала на роботі вихідні, щоб до суботи все було ідеально.
Ніхто з родичів чоловіка жодного разу не запропонував допомоги, зате висували претензії і навіть намагалися замовляти страви на стіл, чим неабияк дратували Віку.
У підсумку до суботи все здавалося ідеальним, іменинник сидів на чолі столу.
А його численна рідня виголошувала вульгарні тости, сміялася зі своїх жартів і з’їдала все зі столу.
— Могла б і перцю нафарширувати, — заглядала через плече Віці свекруха. — Ти ж прекрасно знаєш, що тато й Толик люблять перець, а зараз якраз сезон.
— Вибачте, наступного разу обов’язково так і зроблю, — крізь зуби відповідала Віка.
— Відбивні пересушила, грибів мало, салат треба дорізати, — продовжувала повчати жінка.
Потім свої корективи намагалася внести сестра Ігоря, але Віка могла її просто заткнути, а от витівки свекрухи доводилося терпіти.
У підсумку за весь вечір вона присіла максимум на п’ять хвилин і толком не змогла поїсти.
Поки вона нарізала, подавала та обслуговувала, все вже було з’їдено, і так по колу.
Лише близько опівночі дійшла черга до торта, але Віці вже хотілося тільки спати.
— Ну, зрозуміло, торт нам подають куплений у першому-ліпшому магазині, — скривилася незадоволено свекруха. — Могла б для коханого чоловіка й нормальний торт сама приготувати.
— Ну, вибачте, у мене всього дві руки і я не можу розірватися, — не витримала Вікторія.
— Зрозуміло, — незадоволено посміхалася свекруха. — Гаразд, нам з собою додому загорни тортик, ще можеш голубців покласти і салатів, якщо залишилися.
Вікторія була готова віддати все, аби тільки швидше позбутися гостей.
Вони перетворювали квартиру на щось схоже на циганський табір, а Ігор ніколи не робив зауважень.
Він вважав таку поведінку нормальною. Він виріс у такому середовищі і не розумів невдоволення дружини.
Лише після гучного розгулу чоловік ішов спати, а Віка потім сама все прибирала і під ранок падала від втоми з ніг.
— Дай мені слово, що більше ми не будемо святкувати твій День народження в такому форматі, — просила вона наступного дня. — Я підрахувала витрати, навіть без урахування мого часу та сил, це просто жах.
— Мені для рідних людей нічого не шкода, — парирував Ігор. — Ти так кажеш тільки тому, що це стосується моїх родичів, своїх би позвала і не знала, куди посадити.
— А ти хоча б раз бачив, щоб моя рідня поводилася так нахабно і безцеремонно? — не розуміла Віка. — Батьки ніколи без запрошення в гості не приходять.
Вони на твій День народження подарунок передали нормальний, а ми їх навіть не запрошували.
— Дякую, — хмурився Ігор, якому не було більше що сказати.
На самій вечірці історія не закінчилася, оскільки свекруха була любителькою висвітлювати всі події в соціальних мережах.
Вона виклала фото зі святковим столом, під яким зібралося безліч коментарів і запитань.
— Ти вважаєш таку поведінку нормальною? — намагалася контролювати себе Вікторія. — Якісь базарні баби, виходячи з фото твоєї матері, зробили висновки, що я погана господиня і неправильно готую холодець.
— Не звертай уваги, — відверто сміявся Ігор, якого ця тема вже добряче дістала. — Нехай пенсіонери обговорюють, що їм ще робити?
Але Віка не могла реагувати спокійно, оскільки її в цій історії дратувало кілька моментів.
Свекруха підтримувала обговорення, хоча сама вона готувала, відверто кажучи, не особливо добре.
Така нахабність і споживацьке ставлення сильно підкосили Вікторію. Вона не знала, як вчинити далі, але точно не збиралася залишати все без відповіді.
— А давай на свято до твоїх батьків завітаємо без запрошення з порожніми руками, і я там усім мозок винесу? — пропонувала вона напередодні річниці весілля свекрів, яку вони вирішили не відзначати.
— Ну, так поводитися не можна, — міркував Ігор. — Не треба батьків ставити в незручне становище.
Вікторія розуміла, що перевиховати чоловіка та його родичів не вийде, хоч як би вона того хотіла, і не збиралася цього робити.
Вона придумала геніальний вихід на наступний рік. Попередньо на роботі оформила відпустку на серпень і поставила чоловіка перед фактом, що з рідною сестрою їде на море.
А йому надається чудова можливість носити свою численну родину на руках, скільки завгодно.
Віка не сумнівалася, що Ігор образиться, свекруха буде весь наступний рік її дорікати, але вона була до цього готова.
І так постійно не догоджала гостям, а так хоча б не намагалася і собі могла час приділити, не заважаючи їм веселитися.
