— Та я йому так і сказала, щоб забирався з моєї квартири негайно! – обурюється Олександра Дмитрівна. – І дочку попередила, що я його присутності не потерплю, інакше теж може йти.
— Сашо, може, не можна так різко? У них же син, онук твій. Наполяжеш, і хлопчик без батька залишиться взагалі. І сама подумай, куди їм зараз друга дитина? До твоєї квартири? – обережно заперечує подруга.
– Твоя Уляна ще й з першого декрету вийти не встигла.
— Нічого, встигла б, цілих 5 місяців би попрацювала, — каже Олександра Дмитрівна безапеляційно. – А квартира… я їх з неї гнала, квапила? Жили б собі й жили, дітей би ростили. А цей… погнав мою дочку калічитися.
Я б після появи другого онука чи онучки переписала б на Уляну житло.
І головне, Уля ж зізналася, що зять наполягав, вона хотіла дитинку зберегти. Ні, що ти мені не кажи, а нормальний чоловік свою дружину на переривання не пожене. А навіщо нам ненормальний?
Уляні, дочці Олександри Дмитрівни, зараз 29 років, зять на рік старший.
Одружилися 4 роки тому.
Теща віддала молодій сім’ї двокімнатну квартиру своєї матері, дуже рада була, коли в доньки зʼявився син.
Самій Олександрі Дмитрівні діти не дуже вдавалися. Завжди з чоловіком мріяли про трьох, але в них тільки одна дочка, та й та важко далася.
До Уляни в жінки була невдалі спроби виносити дітей, потім вони з чоловіком дитинку втратили, донька зʼявилася в родині на 8-му році шлюбу, коли вже до відчаю дійшли.
Коли Уляні було 2 роки, Олександра Дмитрівна знову дізналася, що чекає малятко, але… знову біда, з думкою про братика чи сестричку для доньки довелося попрощатися.
Подружжя дуже сумувало з цього приводу, але що поробиш. Ростили дочку, намагалися прищепити їй правильні думки про майбутню сім’ю.
Коли Уляна оголосила про заміжжя, самі з чоловіком оплатили гарний ремонт у спадковій квартирі Олександри Дмитрівни, закупили нову техніку, щоб молода сім’я не з нуля починала.
Правда, зять зайшов перший раз і носом покрутив, сказав, що все одно вони з Уляною збиратимуть гроші на спільну квартиру, мовляв, навіть дружині ця двокімнатна не належить, що вже про нього самого казати.
Олександрі Дмитрівні ці слова не дуже сподобалися, але спустила на гальмах: дочка закохана, до весілля готується, навіщо псувати стосунки зі старту?
Потім з чоловіком удома обговорили й дійшли висновку: в чомусь зять правий, нехай збирають гроші, не поспішаючи.
А двокімнатну потім можна здати, або молоді здадуть свою квартиру, спільну, на яку зять мріє назбирати.
Зі старту сімейного життя збирати гроші не дуже вийшло: дочка вже чекала малятко.
Майбутні дід і баба з боку дружини не бачили в цьому нічого поганого: є житло, а діти – це щастя.
Онука просто обожнюють, йому скоро три, такий хлопчик кмітливий і спритний. З задоволенням його забирають на вихідні, та й так намагаються частіше навідувати.
З накопиченнями в молодої сім’ї знову ж таки не виходить, які там накопичення, коли Уляна в декреті?
А в неї ж зарплата не менша, ніж у чоловіка, з двох би точно назбирали, але ж і не горить у них.
— Ми зятеві жодного слова не (розповідь спеціально для сайту – цей день) сказали, що він у приймаках живе. І до останнього випадку навіть не натякали, що він ніхто, а квартира наша, — каже Олександра Дмитрівна.
– І в себе його приймали, і без дзвінка не з’являлися, і хвалили його перед дочкою, якщо в них якась розмова була. А тут таке.
Два тижні тому дочка зателефонувала Олександрі Дмитрівні й попросила терміново приїхати, мовляв, вона сама чекає швидку, розболівся живіт, пішли виділення.
Мати кинула все, і полетіла.
Виявилося, що стан дочки був зумовлений ускладненнями після штучного переривання, зробили щось не те лікарі.
Уляна потрапила на операційний стіл, хвилювалися за її життя, після операції лікар дуже обережно натякнув, що матір’ю їй більше не стати.
Олександра Дмитрівна була в шоці, спочатку думала, що в Уляни такі ж проблеми, як у неї самої колись, але виявилося, що це ускладнення після іншого оперативного втручання, а винен у всьому її зять.
Історія банальна: Уляна пила таблетки, потім було отруєння, мабуть, таблетка не спрацювала.
Коли зрозуміла, яка насправді причина затримки, зраділа, пішла здавати аналізи й робити УЗД, чоловікові ввечері знімок показала зі щасливими очима.
— Очманіла? І ти так радієш, наче в лотерею виграла! — приголомшив Уляну чоловік замість радості й привітань. — Який термін? Давай завтра знову йди й вирішуй проблему.
Чоловік наговорив багато: що він ніяк не може назбирати гроші на їхню спільну квартиру, що він втомився тягнути сім’ю сам, що він сподівався на те, що ось-ось Уляна вийде на роботу й їм стане легше, а дружина, замість допомоги, зібралася посадити йому на шию ще одну дитину?
— Тобі самій подобається колупатися в горщиках і памперсах? Тільки нормально спати ночами стали.
Не дурій, ми цієї дитини не планували, не хотіли, не чекали.
Все потім, коли на ноги станемо.
Уляна ридала, намагалася з чоловіком (розповідь спеціально для сайту – цей день) домовитися, потягнути час, але чоловік з кожним днем ставав усе злішим, зрештою заявив, що або Уляна з чоловіком виховуватимуть уже існуючу дитину, або… без чоловіка виховуватиме двох.
— Майже 9 тижнів було, — хитає головою Олександра Дмитрівна.
– Не знаю, хто там що наробив, але іноді таке трапляється. І як мені накажеш ставитися до цього, так званого чоловіка?
Я й дочці сказала, що краще б вона обрала материнство, не пропали б, допомогли б у всьому, впоралися б.
А тепер що? Жити, на чоловіка дивитися, усміхатися йому й знати, що він її покалічив? І нам зятя зустрічати з пирогами й усмішками після всього?
Коли дочка повернулася з лікарні додому, Олександра Дмитрівна рішуче заявила зятеві, що йому більше не раді в тещиній квартирі, може котитися на всі чотири сторони.
Дочку вони з чоловіком і онуком забрали до себе, змінили замки після виїзду зятя.
— Він навіть винним себе не відчуває, по-моєму, навіть радий, — обурюється Олександра Дмитрівна.
– Напевно, думав, що тепер і запобігати не доведеться. Знаєш, я масу випадків знаю, коли після такого вердикту лікарів сім’ї розпадаються.
І Улю ми переконати зуміємо, що чоловік, який штовхає дружину на таке – не гідний навіть називатися чоловіком.
Нічого, проживемо.
Але прощати таке не можна.
Що думаєте? Олександра Дмитрівна права чи ні? Може, не зять, а вона зараз ламає життя дочці?
