Микола Петрович і Ніна Вікторівна були настільки раді появі онука, що навіть купили дітям по сусідству крихітний будиночок на кілька вулиць вище свого.
Так, маленький, але ділянка землі пристойна, є всі комунікації, і можна розпочати будівництво.
На перших порах молодій родині вистачить, а там малюк трохи підросте, і можна буде зайнятися роботами, зробити прибудову, або навіть поруч збудувати новий і просторий будинок…
… Ваня і Віка почали зустрічатися ще в студентські роки, і одружилися відразу після закінчення вузу.
Тоді їм було всього по двадцять з хвостиком, за плечима ніякого досвіду, зате почуття сильні і плани великі.
З самого початку стосунків Ваня дав зрозуміти, що допомагати фінансово його мама не має можливості.
Батьки Віки були не дуже задоволені потенційним зятем.
Уже в юні роки він не справляв враження працьовитої людини, більше цікавився «святами», можливістю повеселитися в компанії друзів.
Микола Петрович і Ніна Вікторівна намагалися звернути увагу дочки на спосіб життя її молодого чоловіка, просили її якнайкраще придивитися і не поспішати.
Віка батьків не послухала, вийшла заміж за Ваню без вагань.
Вона взагалі завжди знаходила виправдання діям і поведінці чоловіка, пояснювала його ревнощі сильною любов’ю і старанно ігнорувала тривожні дзвіночки!
Запальний? Просто у нього такий характер, він втомлюється на новій роботі.
Ревнує і може накричати? Любить.
Контролює кожен її крок і виступає проти подруг? Всі вони несерйозні, а Ваня бажає кращого для коханої.
Під таким натиском закоханої по вуха дочки батьки здалися…
Зрештою, Віка знає краще свого Ваню, і навіщо заважати її щастю.
Батьки дівчини допомогли молодим влаштувати весілля, оплатили майже всі витрати і навіть не дуже хвилювалися, коли Ваня майже ні на що не витрачався. Сім’я молода, їм гроші буде куди подіти.
Молодята жили в будинку батьків Віки перші кілька років. Знайти роботу відразу після інституту було не просто, але Вікторія завжди була дуже старанною, і дуже швидко її завзяття оцінили.
Всього за рік вона зробила різкий кар’єрний ривок і стала незамінним співробітником на своїй фірмі.
Разом з посадою починала рости і зарплата, а ще й навантаження…
Ще через два роки у підпорядкуванні у неї було більше сотні людей, Віку поважали, а до її думки прислухалися.
В офісі вона відчувала себе потрібною, розуміла, що багато питань без її присутності просто не вирішуються. Єдине, що засмучувало, це ревнощі Вані і постійний тиск.
Варто було їй не підняти вчасно трубку телефону чи затриматися, як вдома на неї чекає скандал.
Але Віка все розуміла. Просто він дуже ревнивий і побоюється, щоб дружину ніхто не відвів.
На третьому році подружнього життя батьки Віки почали замислюватися про те, що молодій родині варто було б подбати про своє гніздечко.
Сподіватися на те, що Ваня, який змінив кілька місць роботи, проявить ініціативу, не доводилося.
Звичайно, для своїх кар’єрних невдач він знаходив виправдання: його не цінують, тиснуть, намагаються «образити грошима», чіпляються до дрібниць. Дивно, але всім цим розповідям свято вірила Віка.
Звістка про те, що Віка при надії стала повною несподіванкою…
Розглядаючи позитивний тест, жінка думала, як їй вчинити. Ваня в черговий раз «переживав» кризу і не працював, а вона весь свій час навпаки віддавала фірмі.
Як виховувати дитину за таких обставин? Коли вона піде в декрет, чи знайде Ваня роботу?
Віка сама себе заспокоїла: чоловік до народження дитини обов’язково візьметься за розум. Та й батьки, якщо виникне потреба, допоможуть.
Микола Петрович і Ніна Вікторівна були настільки раді появі онука, що навіть купили дітям по сусідству крихітний будиночок на кілька вулиць вище свого.
Так, маленький, але ділянка землі пристойна, є всі комунікації, і можна розпочати будівництво.
На перших порах молодій родині вистачить, а там малюк трохи підросте, і можна буде зайнятися роботами, зробити прибудову, або навіть поруч збудувати новий і просторий будинок.
Головне, що все буде своє, можна буде організувати дитячий майданчик для онука, посадити сад.
Не можна сказати, що Ваня був дуже радий перспективі декрету дружини.
Він взагалі побоювався, що тепер грошей в родині не вистачатиме. Роботу він знайшов – влаштувався охоронцем на півставки.
Правда, при всіх своїх хвилюваннях навіть не думав про те, щоб пошукати роботу краще, закріпитися на одному місці або зайнятися своєю справою.
– Ти навіть собі не можеш уявити, як я втомлююся! Начебто і пашеш як проклятий, а платять копійки. Ну куди все це годиться!
Ваніна мати завжди слухняно кивала. Вона жаліла і сина, і невістку. Жінка розуміла, що сина вона десь упустила.
Ситуація погіршилася після того, як Тамара Сергіївна (свекруха) сильно захворіла. Її стан погіршувався стрімко, лікарі лише розводили руками.
Віка була на п’ятому місяці, коли свекрухи не стало…
Спочатку прикриваючись хворобою матері, потім її відходом з цього світу, Ваня все сильніше замикався в собі… Чоловік почав прикладатися до пляшки. Віка Ваню не пиляла, мовчки терпіла його витівки, розуміла, що йому зараз важко.
— Я тепер, вважай, круглий сирота…, — розмазуючи сльози по обличчю, голосив хмільний Ваня, — мама навіть Гліба не побачить! Мамочко, як мені без тебе погано!
Скаржитися на чоловіка Віка батькам не збиралася. Навіть коли відразу після появи Гліба на світ він влаштував таку вечірку, що забув принести їй в пологове відділення їжу і речі за списком.
І на виписку прийшов ледь живим, про це вона теж не сказала своїм батькам.
І нічого, що за кермом до лікарні він доїхав пристойно «помятим», все ж обійшлося!
Віка стерпіла навіть свято на честь народження сина. Ваня запросив друзів, які гуляли, голосно горланили непристойні пісні і спілкувалися матом.
Ваня вмикав музику на всю гучність, не думаючи про спокій дружини і новонародженого сина.
Гулянки траплялися все частіше і частіше, до Гліба Іван ніякого інтересу не виявляв.
Віка почала розуміти, що чоловікові ні вона, ні син не потрібні.
Малюкові було десять місяців, коли Віка вийшла на роботу. З онуком допомагала сидіти мати.
Вікторія розуміла, що від неї залежить добробут сім’ї. За порадою батьків жінка розпочала будівництво, яке затягнулося на роки…
Віка, бачачи, що у чоловіка не виходить заробляти гроші, доручила йому контроль над будівельною бригадою. Іван спочатку взявся за справу з ентузіазмом, а потім якось знітився.
Останні пів року Ваня взагалі не працював. З овочебази його вигнали за пияцтво.
Чоловік подумав і вирішив, що настав час знайти себе – дружині він гордо заявив, що тепер буде будувати власну бізнес-імперію.
Віка, яка раніше завжди схвалювала будь-яку ідею чоловіка, несподівано розлютилася:
– Ваня, який бізнес? Ти де стартовий капітал візьмеш? Зійди з небес на землю, прокинься! Знайди роботу тв почни, нарешті, виховувати сина.
Гліба мої батьки виховують, ти до нього взагалі не підходиш. Тобі не соромно?
– А ти мене не вчи жити! Ти і даси мені цей капітал. І взагалі, хто тобі сказав, що ти одна маєш право розпоряджатися нашими сімейними грошима? Я чоловік, і мені вирішувати!
Віка відчайдушно чіплялася за свій шлюб. Вона швидше за звичкою намагалася знайти виправдання чоловікові.
Щоб дати шанс Вані заробити самому, жінка навіть витратила частину заощаджень і придбала для нього газель.
Віка думала, що вбила двох зайців: Іван міг і замовлення на машині розвозити, і будматеріали для їхнього будинку закуповувати. Та й звичку свою чоловік тепер кине – він же за кермом, йому не можна.
Ваня, як завжди, спочатку загорівся. Чоловік будував грандіозні плани:
— Рекламу на радіо дам, замовлення приймати почну. Трохи попрацюю, грошей назбираю і ще одну газель куплю. А там і до власного автопарку недалеко!
Віка раділа: ну чому їй раніше не спало на думку купити машину! Вже давно б Ваня бізнесменом став.
Запалу чоловіка вистачило на місяць — через 4 тижні після покупки газелі Іван спровокував аварію, сівши за кермо в нетверезому стані.
Ніхто не постраждав, але прав порушника позбавили.
Чоловік після цього почав прикладатися ще сильніше.
У Віки опустилися руки. Мати все частіше стала вмовляти дочку розлучитися:
— Віко, ну навіщо він тобі потрібен? Скажи мені, невже тобі подобається ось таке собаче життя? Подумай про дитину, ким Гліб виросте поруч з таким батьком?!
— Мамо, я сама розберуся, — огризалася Віка. — Як я його кину?! Він без мене зовсім опуститься, згине в якійсь канаві. Гліб подорослішає і запитає, чому я його тата кинула, а я що відповім?
— Туди йому і дорога, прости Господи, — бурчала мати Віки, — мені дивитися на тебе боляче. Ти одна все на собі тягнеш. А цей тільки дні і ночі напроліт просиджує та прогулює!
Віка вирішила розлучатися після останньої витівки Івана…
Отримавши премію, жінка на велику суму придбала будівельні матеріали. Чоловіка, зрозуміло, про це попередила.
Іван пообіцяв проконтролювати розвантаження, пізніше перед дружиною відзвітував, повідомив, що привезли все і в повному обсязі.
У суботу Віка вирішила сама з’їздити до себе на ділянку і подивитися, скільки за тиждень встигла відбудувати бригада.
Великий вантажний автомобіль вона помітила здалеку – кілька людей щось завантажували в нього.
«Злодії, – промайнуло в голові у Віки, – потрібно терміново викликати поліцію!»
Віка набрала номер, описала черговому ситуацію і натиснула на газ. Під’їхавши впритул до чужої машини, Віка вискочила вантажникам напереріз і закричала:
— А ну, стояти! Негайно мої матеріали поверніть на місце! Знайте, поліцію я вже викликала!
— Добрий день, — ввічливо привітався сивий чоловік, — а ми своє вантажимо! Ці будматеріали ми купили в Івана. Ось, від нього і розписка є.
Віка взяла з рук чоловіка аркуш паперу, прочитала текст, написаний на ньому, і гірко розридалася, плюхнувшись прямо на землю.
Чоловіки злякалися і кинулися її заспокоювати:
— Господи, ну за що мені все це? Я працюю, будинок відбудувати намагаюся, а він мало того, що не працює, ще й матеріали продає! За 60 тисяч продав! Та я за них 200 віддала!
Розібралися ще до приїзду поліції. Віка віддала гроші «бригадиру», і чоловіки швидко розвантажили машину.
Іван вилетів з дому і з життя дружини того ж вечора.
Вікторія подала на розлучення і відмовилася прощати чоловіка.
