— Ілля, Даша вступила до університету! – радісно вигукнула дружина.
— Молодець! На бюджет чи платно? – запитав він, відриваючись від робочих чатів.
— Платно.
Настя сіла поруч, і чоловік зрозумів, що далі буде продовження цієї новини.
– Батьки зараз оплатили перше півріччя навчання, і у них поки що немає грошей, щоб зняти квартиру Дашці.
Тато повинен отримати через пару місяців премію, нічого, якщо вона поки що поживе з нами? Місяця два-три?
Ілля хмикнув. Взагалі, він був проти. Молодша сестра його дружини йому не подобалася. Нахабна і хитра дівчина.
Вона зупинялася у них, коли складала іспити, і вже тоді він її розкусив. Але чомусь всі в родині Насті просто молилися на цю дівчину, не помічаючи її справжньої сутності.
— Давай я оплачу їй поки квартиру, а твій батько потім мені віддасть, — запропонував чоловік.
— Ілля, ну як ти собі це уявляєш? Я скажу батькам, що ми не хочемо бачити Дашу у нас настільки, що навіть готові зняти їй житло?
Вони образяться. Та й дівчинка у великому місті спочатку буде почуватися незатишно. Нехай звикне. Не більше трьох місяців, обіцяю.
— Ця дівчинка, — промовив чоловік, — за будь-яких обставин почуватиметься затишно. Насть, ти, звичайно, вибач, але мені твоя сестра не подобається. І нічого хорошого не вийде з її проживання тут.
Дружина засмучено кивнула, а Ілля зітхнув. І чому він відчуває за це провину?
— Ну, добре…, — буркнув він. — Не більше трьох місяців. І якщо мені щось не сподобається, то вона з’їде. Домовилися?
— Звичайно, — кинулася йому на шию Настя. — Я їй відразу скажу, щоб добре поводилася.
— Ага, так тебе і послухала вісімнадцятирічна дівчина, — хмикнув він.
— Я її старша сестра, послухає, — впевнено промовила дружина.
Даша приїхала до них через тиждень. Їй виділили гостьову кімнату, та Ілля відразу суворо попередив, щоб у кімнаті, та й у всій квартирі був порядок.
Він не терпів безладу і сам постійно прибирав, не перекладаючи всі побутові проблеми на дружину. Але, судячи з останнього приїзду Даші, та про порядок і не чула.
— Звичайно, — запевнила вона його, кидаючи сумку, і тут же уїдливо додала, — все буде зроблено, Ілля Володимирович.
Він скривився і вийшов з кімнати. Вона йому не подобалася, хоч ти трісни. Але він уже погодився, не давати ж задній хід.
Ось якщо Даша буде порушувати всі правила в його домі, тоді він зі спокійною совістю її виселить.
Перший тиждень все було добре. Даша навіть більш-менш утримувала кімнату в чистоті, прибирала за собою посуд і не розкидала свої речі. До Іллі та Насті вона не лізла.
І чоловік розслабився. Навіть подумав, що даремно на неї наговорював.
Дівчина почала вчитися. Ілля та Даша багато працювали, тому перетиналися вони лише рано вранці та ввечері. А у вихідні Даша зазвичай кудись йшла, як вона казала, “знайомилася з містом”.
На роботі в Іллі був завал, і йому дуже захотілося відпочити і змінити обстановку. Тому він запропонував своїй дружині на вихідні зняти будиночок на заміській турбазі.
Настя з радістю погодилася. Вона і сама хотіла розвіятися.
Вони поїхали, залишивши Дашу вдома. Та пообіцяла, що все буде добре, та й у неї самої, начебто, були на вихідні плани.
Але все пішло не так гладко, як хотілося б Іллі. На турбазі, в яку вони приїхали, ввечері відключили електрику. Ще й дощ пішов. І у них було два варіанти: або лягати о дев’ятій вечора спати, або їхати додому.
І вони вибрали другий варіант. Тому що все одно було навіть не погуляти, та й до місцевого ресторану не сходити. А просто поспати вони можуть і в своїй квартирі.
Повернулися вони близько одинадцятої вечора, а коли увійшли, то не впізнали свій будинок.
З кухні долинали захмелені голоси, в передпокої було розкидане взуття. Поки вони стояли в коридорі, перебуваючи в шоці, у вітальні щось розбилося.
— Я її приб’ю, — крізь зуби процідив чоловік.
— Ілля, спокійніше, — погладила його Настя по руці. — Я сама розберуся.
Чоловік подивився на дружину, а та поглядом благала його не наламати дров.
— Я пішов у спальню. Щоб через пів години тут було тихо і чисто, — вимовив він.
Настя увійшла до вітальні, і всі разом замовкли. Вони навіть не чули, що хтось прийшов.
— Настя? — в паніці промовила Даша. — А ви чого повернулися?
— Так вийшло… Що тут відбувається, моя люба?
— Та до мене одногрупники зайшли, ми тут хотіли трохи посидіти, поспілкуватись.
— У тебе є пів години, щоб прибрати тут все і провести своїх гостей до дверей. Інакше в розмову вступить Ілля, а ти знаєш, що він буде говорити по-іншому.
Даша роздратовано кивнула, а гості почали поспішно збиратися.
Рівно через пів години до вітальні вийшов господар квартири. Майже все було чисто, не враховуючи дрібних деталей.
— Щоб більше такого не повторювалося, — суворо вимовив він.
— Я нічого такого не зробила, — огризнулася Даша. — Я всього лише запросила кілька нових друзів. А ти і Настя мене зганьбили перед усіма!
— Послухай мене уважно: поки ти живеш у моєму будинку, ти будеш дотримуватися моїх правил, — промовив чоловік. — А я забороняю влаштовувати тут вечірки! Хочеш привести гостей — узгодь спочатку зі мною! І без напоїв!
— А ти чого розкомандувався? — огризнулася захміліла Даша. — Думаєш, ти тут головний?
— А хто, на твою думку, в цьому будинку головний? — хмикнув він.
– Моя сестра. І все буде так, як вона скаже. Ти лише видимість глави родини! А я вмію їй крутити! – вже тихіше промовила вона.
– Знаєш, я передумав. Ти мене дістала, – зітхнув Ілля. – Завтра дзвони батькам, і нехай вони тобі знімають житло. У вас два дні на все це.
Якщо їм не вистачає грошей на нормальну квартиру, нехай знімають кімнату в гуртожитку, мені байдуже. Але нахабства і хамства в своєму будинку я терпіти не збираюсь.
— Ах так? — розсміялася Даша. — Тоді я скажу Насті, що ти до мене чіплявся!
— Що? — розсміявся Ілля. — Та здалася ти мені. У мене алергія на таких нахабних дівок.
— Побачимо, кому вона повірять!
На цих словах Даша зірвала з себе кофту, залишившись у тонкій майці, і закричала:
— Ні, не треба! Я більше не буду!
На шум прибігла Настя, заставши у вітальні Дашу в сльозах і спокійного чоловіка.
— Що сталося? — запитала вона.
— Він, — Даша вказала на чоловіка, — він чіплявся до мене! Сказав, що я повинна відпрацювати за те, що влаштувала вечірку!
Ілля похитав головою, а потім повернувся до дружини.
— Я сказав твоїй сестрі, що їй час з’їжджати. І справа навіть не у вечірці — всі молоді були, пам’ятаємо. Справа в тому, що вона нахамила мені. І тепер вирішила влаштувати сльозливу виставу.
— Настя, не вір йому! Він до мене чіплявся! Господи, сестричко, ти ж мені віриш?! — продовжувала ревіти Даша.
Ілля був абсолютно спокійний до того моменту, коли Настя повернулася до нього і запитала:
— Це правда?
— Що, правда?
— Ти до неї чіплявся?
— Ти зараз серйозно? — роздратований, запитав він.
— Серйозно. Чіплявся чи ні?
— Ні, звичайно! — гримнув він. — Настя, що за дурниці?
Краєм ока Ілля помітив, як посміхається Даша. Це здавалося якимось маренням. Невже вона повірить своїй божевільній сестрі?
— Ти ж мені віриш? — запитала Даша, знову вживаючись у роль.
— Ні, — похитала Настя головою, — не вірю.
— Що? — обурилася вона. — Я твоя сестра! Невже я буду тобі брехати?
— Ти мені постійно брешеш, а мій чоловік жодного разу мені не збрехав. Я тобі не вірю і шкодую, що не послухала Іллю раніше і дозволила тобі до нас заселитися.
— Та як ти можеш! — закричала Даша. — Я все батькам розповім!
— А ще я чула всю вашу розмову, — гірко посміхнулася Настя. — Я підслуховувала, але для того, щоб тебе захистити.
Думала, що Ілля зі злості щось ляпне, а я прийду тобі на допомогу. Завжди приходила. А ти, виявляється, лише нахабна і невдячна гадина.
Даша розлютилася і, голосно грюкнувши дверима, пішла.
— Як би вона нікуди не вляпалася, — промовила Настя, витираючи сльози. Вона й подумати не могла, що її сестра може так повести себе. Ні, вона знала, що та не ангел, але щоб оббрехати її чоловіка…
— Не хвилюйся, повернеться. Куди вона подінеться, — заспокоїв її Ілля. — Тільки навіщо було це видовище, якщо ти чула всю розмову? Я серйозно напружився, боявся, що ти вирішиш, що я і справді до неї чіплявся.
— Хотіла дати їй шанс сказати, що вона бреше, — промовила Настя. — Сподівалася, що вона злякається, що ми можемо і справді посваритися. Але ні, їй плювати на нас і на мене зокрема.
Даша повернулася під ранок. А через два дні з’їхала.
Батьки образилися на Настю, тому що молодша дочка, зрозуміло, наговорила їм купу гидоти про сестру та її чоловіка. Добре, що хоч вистачило розуму не обмовляти Іллю перед ними.
Але Настя більше не повелася і розповіла ситуацію зі свого боку.
А там вже нехай вони самі вирішують, кому вірити.
