— Чоловік давно тебе не кохає, в нього інша на серці, — ворожка в строкатій хустці пильно дивилася на Сашу чорними, як ніч, очима. — Пів року вже!
Руку жінки незнайомка міцно стискала пальцями з важкими каблучками.
— Але ж він постійно повторює, що йому, крім мене, ніхто не потрібен, — засмучено дивувалася Олександра.
— Бреше! — запевнила її жінка, дзвенячи каблучками. — Краще відпусти його.
— Так я і не тримаю…
… Екзотична дама застала Сашу зненацька, посеред вулиці, на якій кипіла передноворічна метушня.
Олександра якраз виходила з магазину, стискаючи в руках яскравий пакет з подарунком для коханого чоловіка Андрія, коли її перехопила ця дивна жінка.
— Бачу, що ти живеш у великій омані, — випалила вона і, не давши Саші отямитися, заявила. — У нього коханка.
Саша, звичайно, неодноразово чула про такі вуличні фокуси, коли подібні жінки запросто можуть загіпнотизувати, переконати в чому завгодно і випотрошити кишені дочиста.
І вірити їм категорично не можна. Але ця ворожилка була така переконлива… Або все-таки гіпноз?
— Тримаєш ти його, тримаєш, — запевнила її, тим часом, жінка. — Собою тримаєш. Він шкодує тебе. Зроби так, щоб він сам пішов.
— Що за нісенітницю ви несете? — не витримала вона.
— Ти мене слухай, — продовжувала ворожка. — Цієї ночі твоя доля круто зміниться, побачиш.
Виговорившись, балакуча дама пішла, залишивши Сашу в повному роздратуванні.
На ватяних ногах вона пішла в бік дому. Святковий настрій миттю зник. Саша дістала телефон, набрала номер матері і розповіла їй про загадкову зустріч.
— Сашуля, ти що, як маленька, — бурчала на неї мати. — Вчора на світ народилася? Не знаєш, як вони людей дурять? Ти гроші і свої прикраси перевір!
Гроші були на місці, дороге сімейне кільце теж.
— Все одно дурниця, — резюмувала мама. — Плюнь і забудь.
По дорозі додому Саша переконувала себе, що мати права, і вірити словам ворожки не варто. Суцільне шарлатанство. І їй майже це вдалося.
Для достовірності Олександра покопалася в Інтернеті на тему вуличного обману такими ворожками і майже заспокоїлася.
Щоб остаточно відволіктися, Саша почала готувати на святковий стіл. Адже сьогодні у них з чоловіком Андрієм був 10-й, ювілейний Новий рік разом.
Чоловік подзвонив близько 9-ї вечора.
— Кохана, я затримаюся трохи, — повідомив Андрій. — На роботі повний завал. Не встигли з річним звітом, доробляємо. До дванадцятої точно буду.
— Добре, любий, — спокійно сказала Саша. — Тим більше, мені тобі потрібно дещо розповісти. Так, дурниця. Просто разом посміємося.
Попрощавшись з чоловіком, Саша почала копатися в шафі, вибираючи святкову сукню.
Поки вона приміряла перед дзеркалом то один варіант, то інший, у двері подзвонили.
На порозі стояв зовсім незнайомий чоловік років 40.
— А ось і я! З наступаючим!
Радісно повідомив він.
— Ви хто? — злякано запитала Олександра. — Напевно, ви помилилися.
— Та ти що, Сашуль, це я, Ігор, — чоловік дивився на Сашу здивовано і навіть ображено. — Ти ж сама мене запросила.
— Я? — в шоці запитала Саша. — Я вас вперше бачу.
— Не зрозумів, — щиро здивувався Ігор і потягнувся за телефоном.
Він назвав прізвище Саші та її адресу.
— Все правильно?
— Так, — здивувалася жінка. — Але звідки…
Відвідувач добив Сашу демонстрацією її власної фотографії.
— А це? — чоловік питально дивився на неї. — До речі, в житті ти ще красивіша. Гаразд, Сашо, пожартували і буде. Я, звичайно, ціную гумор, але не після двадцяти годин в дорозі.
— Але це дійсно якась помилка, — Саша відчувала себе абсолютно безпорадною в даній ситуації, але все ж ще робила відчайдушні спроби. – Я ніколи не реєструвалася на цьому сайті. Повірте мені.
Обличчя Ігоря похмурніло.
– Що ж, гарний жарт. Гаразд, з прийдешнім…
Ігор вийшов, і Саша закрила за ним двері. Вона була абсолютно розгублена.
– Що за день сьогодні? – подумала жінкс вголос і набрала номер чоловіка.
У відповідь почулися довгі гудки. Вона вже збиралася відійти від дверей, коли почула шурхіт у під’їзді.
Подивившись у вічко, вона нічого не побачила. Шурхіт повторився. Жінка обережно відчинила двері і побачила під ними Ігоря.
— Ви ще тут? — здивовано запитала вона.
— А куди мені йти? Мій поїзд тільки завтра ввечері, а на вулиці мороз. Класне запрошення разом зустріти Новий рік, нічого не скажеш.
Саша якийсь час вагалася, але потім зважилася.
— Добре, заходьте, погрійтеся, — запросила вона незнайомця. — Я постараюся якось пояснити чоловікові, коли він повернеться. Хоча навіть не уявляю, як.
— Так у тебе ще й чоловік є?
Саша не відповіла, і Ігор увійшов.
— Ви, напевно, зголодніли в дорозі? — запитала Саша.
— Та що ти мені все «викаєш»? — розлютився Ігор. — Ми з тобою давно спілкувалися, як близькі люди.
— Я як і раніше нічого не розумію, але, сподіваюся, все скоро з’ясується.
Саша ще не встигла розкласти салати по вазочках, тому накладала Ігорю прямо з мисок. Він почав жадібно їсти.
Час наближався до 10-ї, а від Андрія все ще не було ніяких звісток. Саша знову набрала його номер і почула довгі гудки.
«Дивно», — подумала вона. Це було не схоже на її чоловіка. Щоб розбавити паузу, вона почала задавати гостю стандартні питання про нього самого. Ігор відповідав з подивом.
— Я ж тобі все розповідав.
Але все ж відповідав. Сам він родом з Полтавщини, працює і живе за кордоном, вже 7 років. 38 років. Не одружений, дітей немає.
Подумавши, Саша почала розпитувати його про сайт знайомств, як вони познайомилися, коли.
— Пів року тому, — відповів Ігор. — Ти ж сама мені написала.
Саша зовсім заплуталася.
Ігор не був схожий ні на людину під чимось, ні на професійного жартівника. У всякому разі, говорив він цілком щиро. Невже він настільки хороший актор?
Годинник вже показував початок 12-ї, а телефон Андрія, як і раніше, не відповідав. Саша почала нервувати. Ігор поглядав на неї з підозрою.
— А у тебе точно є чоловік, чи це така гра? — з недовірою запитав він.
— Зранку був! — ледь не плачучи відповіла Саша.
Ігор, поміркувавши, попросив Сашу розповісти про себе. Вона погодилася. Після кількох перших фраз Ігор нахмурився.
— Зачекай, — зупинив він Сашу. — У мережі ти мені зовсім інше розповідала. Або брехала, або…
Саша запитально дивилася на Ігоря.
— Можеш вважати мене божевільним, але, мені здається, тебе хтось підставив, — сказав він.
— Хочеш сказати, що хтось від мого імені створив анкету і спілкувався з тобою?
— Саме так. І дав твою адресу. Тільки б зрозуміти, хто і навіщо?
У Саші поки що не було жодних версій. Вона з жахом помітила, що на годиннику вже майже 12.
Андрій мовчав. Ігор теж помітив, котра година.
— Новий рік зовсім скоро, — зауважив він. — Будемо зустрічати?
Саша мовчки пішла на кухню і повернулася звідти з пляшкою ігристого. Рівно о 12 вони встигли розлити його по келихах і цокнутися.
— Загалом, з Новим роком, — невпевнено сказав Ігор.
— І вас, — відповіла Саша.
На її телефоні пролунав сигнал сповіщення.
— Нарешті!
Саша схопила телефон, впевнена, що це Андрій. Однак номер був їй незнайомий.
Побачене шокувало Сашу. Це були селфі її чоловіка. Він лежав у ліжку в обіймах напівоголеної дівчини. Жінку буквально кинуло в холодний піт.
— Господи…
— Що сталося? — Ігор дивився на неї із щирим занепокоєнням.
Саша впустила телефон і закрила обличчя руками. Ігор підняв гаджет і мимоволі подивився на екран, потім перевів погляд на Сашу.
— Це… Це твій чоловік?
Саша розплакалася і втекла у ванну. Ігор відчував сильну незручність. Він ще раз подивився на фото і почав щось зіставляти в голові.
Коли Саша повернулася, у чоловіка в голові вже народилася ціла версія.
— Слухай, а ти знала, що твій гуляє? — запитав він Сашу.
— Ні, — тихо відповіла вона. — Тільки зараз дізналася… Хоча…
У пам’яті спливла денна зустріч з ворожок на вулиці і її слова: «Інша у нього на серці. Пів року вже!». Саша подивилася на Ігоря.
— Ти говорив, що я тобі пів року тому написала?
— Ну так…
Саша та Ігор дивилися один на одного, розуміючи, що обоє думають про одне й те саме. Їхні роздуми перервав дзвінок на телефон Саші.
Це був черговий лікар. Він повідомив, що її чоловік зараз у реанімації з сильним отруєнням. Саша в паніці викликала таксі. Ігор зголосився поїхати з нею.
У приймальному покої Сашу та Ігоря зустрів лікар. Він повідомив, що Андрія доставили до лікарні в стані сильної інтоксикації.
«Швидку» викликала жінка, з якою зараз розбирається поліція.
Розмова відбувалася там же, в лікарні. Саша без зусиль впізнала ту саму дівчину з надісланих їй фотографій. Вона якраз давала свідчення, частину з яких Саша почула.
— … Я злякалася і викликала «швидку», — говорила панночка.
— Що за траву ви йому підсипали? — запитував поліцейський.
— Не знаю. Мені її ворожка дала. А я їй заплатила, щоб вона його дружині очі відкрила… Я просто хотіла бути з ним, розумієте???? Але не розрахувала!
Раптово дівчина побачила Сашу і осіклася. Саша холодно дивилася на неї. Вона не сказала ні слова і просто пішла. Ігор поспішив за нею.
На вулиці жінка дала волю почуттям. Сльози душили її, вона хапала ротом морозне повітря, але це їй не допомагало.
Раптово вона відчула, як хтось міцно її обійняв і притиснув до себе. Це був Ігор.
— Все, Сашо, все, тихо! Розумію тебе, сам через це пройшов! Ходімо.
Вони повернулися додому до Саші, і Ігор сам заварив чай. Сашу трясло. Він загорнув її в плед і вручив гарячу чашку.
— Випий, це допоможе.
Потім він поклав Сашу спати на диван, а сам влаштувався поруч у кріслі.
Ближче до вечора 1 січня Саші знову зателефонували з лікарні і повідомили, що Андрій прийшов до тями.
Він дивився на дружину зацькованою твариною. Саша була холодна.
— Кохана, пробач… Біс спокусив. Адже я заїхав до неї, щоб остаточно все обірвати. Якого біса на цей чай погодився… Сашуль… Прошу тебе…
— Я подаю на розлучення, Андрій, — спокійно сказала Саша. — Одужуй.
— Саша! — крикнув їй услід Андрій, але жінка навіть не зупинилася.
Увечері вона проводжала Ігоря на вокзалі. Якийсь час вони ніяково мовчали.
— Ну, ще раз з Новим роком, — першим порушив мовчання Ігор.
— Дякую, і тебе, — посміхнулася Саша.
Ігор знову зам’явся.
— Слухай… Я подумав… Може, зі мною поїдеш? Сашо, ти не подумай…
— Я приїду, Ігорю, — несподівано твердо сказала Саша. — Обов’язково приїду. Розберуся з розлученням і приїду.
Ігор буквально засяяв. Пролунав гудок, що сигналізував про відправлення поїзда. Ігор стрибнув на підніжку.
— Я буду на тебе чекати! — крикнув він, заглушаючись прискорюючимся стуком коліс.
Саша нічого не кричала у відповідь, а просто махала рукою. На душі у неї було тепло і спокійно.
Її охопило відчуття початку нового щасливого життя. Де тепер це життя буде відбуватися, Саша не уявляла, зате точно знала, з ким.
