— Я думав, ти їси як Дюймовочка, а ти ненажера! За себе платитимеш сама — заявив майбутній чоловік у ресторані…
… Надя поправила волосся, дивлячись у дзеркало ресторанного туалету. Сьогодні був особливий вечір — Артем запросив її в один із найдорожчих ресторанів міста.
До весілля залишалося менше місяця, і майбутній чоловік вирішив влаштувати романтичну вечерю.
«Хочу, щоб ти запам’ятала цей вечір», — сказав Артем по телефону, і Надя, звичайно ж, погодилася.
Як можна відмовити людині, яка за пів року стосунків жодного разу не дала приводу засумніватися в своїй порядності?
Познайомилися вони на дні народження спільного друга. Артем відразу привернув увагу Наді — високий, з правильними рисами обличчя і чарівною посмішкою. Але головне — уважний і галантний.
Артем першим запропонував викликати таксі, коли вечірка закінчилася, і наполіг на тому, щоб провести Надю до дверей.
На першому побаченні чоловік подарував букет улюблених лілій.
— Як ти дізнався? — здивувалася тоді Надя.
— Помітив на твоїй аватарці в соціальних мережах, — відповів Артем, і дівчина розтанула від такої уваги до деталей.
Потім були кіно, прогулянки в парку, кафе. Артем завжди наполягав на тому, щоб платити за обох.
— Жінка не повинна діставати гаманець в присутності справжнього чоловіка, — говорив він з легкою посмішкою.
І Надя, вихована в традиційній родині, де батько завжди дбав про матір, бачила в цьому жесті прояв турботи і поваги.
Пропозицію Артем зробив красиво — на тлі заходу сонця, з кільцем в оксамитовій коробочці та пляшкою ігристого. Надя без вагань сказала «так».
Подруги заздрили вдалому вибору — забезпечений, уважний, турботливий.
—Пощастило тобі, не чоловік, а мрія, — зітхала найкраща подруга Катя, яка сама нещодавно пережила болісний розрив…
… Надя востаннє поглянула в дзеркало, поправила нову сукню, куплену спеціально для цього вечора, і повернулася до зали. Артем уже чекав за столиком, вивчаючи меню.
Побачивши наречену, майбутній чоловік посміхнувся, але Надя помітила, як погляд Артема ковзнув по її фігурі з якимось дивним виразом.
— Все гаразд? — запитала Надя, сідаючи.
— Звичайно, — Артем відклав меню. — Просто задумався про роботу.
Підійшов офіціант, і Артем замовив пляшку рожевого.
— Вже вибрали, що будете їсти? — поцікавився молодий чоловік у бездоганній формі.
— Мені салат «Цезар» з креветками, стейк середнього прожарювання і чізкейк на десерт, — сказала Надя, побіжно глянувши в меню.
Вона помітила, як Артем нахмурився, але списала це на освітлення. Наречений замовив собі легку закуску і рибу, демонстративно відмовившись від десерту.
Коли офіціант пішов, Артем дивно посміхнувся.
— Не боїшся, що не влізиш в сукню до весілля? — запитав він з нотками, яких Надя раніше не чула в його голосі.
— Про що ти? — здивувалася дівчина. — Я завжди так їм.
— Так? — Артем підняв брову. — А я думав, ти їси як Дюймовочка, а ти, виявляється, ненажера! За себе платити сама будеш.
Надя завмерла з келихом у руці. Жартує? Не схоже. Обличчя Артема виражало суміш глузування і роздратування.
Протягом декількох секунд Надя намагалася осмислити почуте. Всього одна фраза — і весь образ ідеального нареченого розсипався, як картковий будиночок.
— Ти це серйозно зараз? — Надя сподівалася, що недочула або неправильно зрозуміла.
— А що такого? — Артем знизав плечима і відпив напою. — Я просто не очікував, що ти стільки їси.
Знаєш, скільки коштує твоя вечеря? Майже три тисячі! А ще кажуть, що утримувати жінку недорого.
Надя відчула, як рум’янець заливає обличчя. Не від збентеження — від гніву і розчарування.
Перед нею сидів не той чоловік, за якого вона збиралася вийти заміж. Не той, хто говорив, що «кохана жінка не повинна ні в чому мати потреби».
— Я не розумію, — Надя намагалася говорити спокійно. — Ти сам запросив мене в ресторан. Сам вибрав це місце. А тепер дорікаєш мені за те, що я замовила звичайну вечерю?
— Та годі тобі, — Артем махнув рукою. — Просто я думав, що ти будеш скромнішою. Ми ж економимо на весілля.
— Економимо?
Надя згадала, як тиждень тому Артем купив собі новий дорогий годинник. Тоді він пояснив це вдалою угодою на роботі.
— Ти ніколи раніше не говорив про економію.
— Надь, не чіпляйся до слів, — Артем знову наповнив свій келих. — Просто вважаю, що потрібно бути розумнішим з витратами. Особливо жінкам. Ви ж просто не вмієте поводитися з грошима.
Офіціант приніс салати, і Надя автоматично подякувала йому.
Всередині вирувала буря емоцій. Як вона могла не помітити цю сторону Артема раніше? Чи були ознаки? Може, вона щось пропустила?
Згадалися дрібниці, які Надя списувала на втому або поганий настрій. Як Артем одного разу роздратовано прокоментував вартість її косметики.
Як закотив очі, коли вона хотіла купити нову сукню. Як кілька разів натякав, що їй варто стежити за фігурою.
— Знаєш, — Надя відклала виделку, до їжі вона так і не доторкнулася, — мені здається, нам потрібно поговорити. Про нас, про спільне майбутнє.
— Зараз? — Артем явно не очікував такого повороту. — Я думав, ми просто повечеряємо.
— А я думала, що виходжу заміж за людину, яка поважає мене, — тихо відповіла Надя.
— Та годі, — Артем натягнуто розсміявся. — Через якийсь дурний жарт про вечерю ти влаштовуєш драму? Тобі не здається, що це занадто?
— Справа не в вечері, — Надя подивилася нареченому прямо в очі. — А в тому, що ти щойно показав своє справжнє ставлення до мене.
Якщо ти можеш принизити мене через звичайне замовлення в ресторані, що буде, коли ми одружимося?
Артем відкинувся на спинку стільця, його посмішка стала жорсткішою.
— Та не перегибай. Деякі жінки замовляють салат і воду, щоб справити враження, а потім вдома наїдаються. Думав, ти з таких.
— Тобто, ти віддаєш перевагу жінкам, які прикидаються? — Надя відчувала, як з кожною секундою зростає прірва між ними.
— Я віддаю перевагу тим, хто думає не тільки про свої бажання, — відрізав Артем. — Але якщо ти вже підняла тему нашого майбутнього, давай поговоримо про нього.
Я вважаю, що дружина повинна бути ощадливою. Особливо коли з’являться діти. Ти ж не будеш їсти так щодня, правда?
Надя мовчала, намагаючись перетравити почуте. У голові спливли слова подруги Каті, сказані ще на початку стосунків:
«Придивися, як він ставиться до офіціантів, як говорить про гроші, як поводиться, коли щось йде не за його планом. Справжній характер проявляється в дрібницях».
Тоді Надя відмахнулася — Катя просто заздрить. Але зараз…
Зараз дівчина бачила перед собою людину, яку, виявляється, зовсім не знала.
Офіціант приніс стейк і поставив перед Надею, але навіть апетитний аромат не пробудив бажання їсти. У горлі стояла грудка.
Думки крутилися навколо одного: «Якщо Артем дорікає шматком м’яса зараз, що буде в шлюбі?»
Надя підняла погляд і побачила, як наречений захоплено розрізає свою рибу, немов неприємної розмови й не було. Ніби все нормально.
— Чого не їси? — Артем кивнув на недоторканий стейк. — Передумала? Або на дієту вирішила сісти?
У питанні Артема звучала погано прихована насмішка. Надя мовчки відкрила сумочку, дістала гаманець і зробила знак офіціантові.
— Принесіть, будь ласка, рахунок, — тихо попросила дівчина.
— Що? — Артем відірвався від своєї тарілки. — Ми ще не доїли.
— Я закінчила, — голос Наді звучав несподівано спокійно.
Офіціант приніс чек. Надя взяла папку першою, швидко переглянула суму і відрахувала гроші за своє замовлення, включаючи половину вартості напою.
Поклавши купюри в папку, дівчина встала і підхопила сумочку.
— Ти куди? — здивовано запитав Артем, дивлячись знизу вгору.
Надя не удостоїла його відповіддю. Просто розвернулася і пішла до виходу, відчуваючи на собі здивовані погляди відвідувачів і персоналу.
Всередині кипіла дивна суміш емоцій — образа, розчарування, але й якесь незрозуміле полегшення.
Залишившись один за столиком, Артем виглядав розгубленим. Такого повороту подій наречений явно не очікував.
Зазвичай дівчата намагалися йому догодити, вибачалися, якщо він робив зауваження, а тут… Надя просто встала і пішла.
На вулиці мрячив дрібний осінній дощ. Надя не взяла парасольку — прогноз обіцяв ясну погоду.
“Як іронічно, — подумала дівчина. — Ще годину тому життя здавалося ясним і спланованим, а тепер… все змінилося через одну фразу. Або не через фразу, а через те, що ця фраза показала?”
Надя викликала таксі через додаток і поїхала додому. У маленьку орендовану квартиру, яку хотіла звільнити перед весіллям. Добре, що не встигла розірвати договір оренди.
Телефон завибрував, коли дівчина переступила поріг свого будинку.
Артем. Надя відхилила дзвінок. Потім ще один. І ще. Через кілька хвилин прийшло повідомлення:
«Ти чого образилася? Це був просто жарт!»
Дівчина перечитала повідомлення кілька разів. Жарт? Ось як Артем сприймає ситуацію? Дівчина відклала телефон і заварила чай.
Дивно, але сліз не було. Тільки втома і відчуття, ніби вона щойно прокинулася від довгого сну.
Після недовгих роздумів Надя написала коротку відповідь:
«Весілля не буде».
Телефон знову запестрив повідомленнями. Артем дзвонив, писав, вимагав пояснень. Надя вимкнула звук і втупилася у вікно.
Здавалося, має бути боляче, має бути відчай… але дівчина відчувала тільки дивне полегшення. Немов скинула важкий рюкзак з плечей.
Вранці наполегливе стукання в двері розбудило Надю. На порозі стояв Артем з букетом троянд і винуватим виразом обличчя.
— Надька, ну ти чого? — відразу почав наречений, намагаючись протиснутися в квартиру. — Через таку дурницю весь вечір зіпсувала. Я просто пожартував, а ти відразу втекла.
Надя стояла у дверному отворі, не дозволяючи увійти.
— Це не дурниця, Артем, — спокійно відповіла дівчина. — Ти вчора показав своє справжнє ставлення до мене. І воно мені не підходить.
— Та яке ще «справжнє ставлення»? — обурився Артем. — Подумаєш, сказав, що багато їси! Ти дійсно багато замовила! Та половина чоловіків своїм дівчатам салатики прописують!
— Ось і я про те ж, — кивнула Надя. — Не хочу бути з таким чоловіком.
Обличчя Артема миттєво змінилося. Чарівна посмішка зникла, поступившись місцем спотвореній гримасі гніву.
— Та ти просто примхлива дурепа! — випалив наречений. — Я на тебе стільки грошей витратив, а ти через одну фразу істерику влаштовуєш!
Думаєш, знайдеш когось кращого? Та кому ти взагалі потрібна така!
Надя мовчки зачинила двері. Серце калатало, але не від страху чи сумнівів — від розуміння, наскільки правильно вона чинить.
Наступний тиждень перетворився на справжнє випробування. Артем не здавався — дзвонив з різних номерів, писав повідомлення, намагався тиснути через спільних друзів.
Тактика змінювалася щодня: то благання і вибачення, то докори і звинувачення, то погрози. Після особливо агресивного дзвінка Надя просто заблокувала номер колишнього нареченого.
— Не можу повірити, що ти скасувала весілля через жарт про їжу, — зітхнула мама Наді, коли дочка повідомила новину.
— Справа не в їжі, мамо, — терпляче пояснила Надя. — А в тому, що Артем показав, яким буде наше життя. Він вважає мене тягарем, витратою. І це проявлялося б знову і знову.
Мама похитала головою, але сперечатися не стала. Можливо, в глибині душі вона розуміла дочку краще, ніж хотіла це визнати.
Через тиждень після випадку в ресторані Надя зустрілася з Катею.
— Вибач, що сумнівалася в тобі, — сказала подруга, обіймаючи Надю. — Коли ти розповіла, що сталося, я подумала, що ти трохи перебільшуєш. Але потім Артем за’явився до мене.
— До тебе? — здивувалася Надя.
— Ага, — Катя скривилася. — Хотів, щоб я вмовила тебе «не дуріти». Знаєш, що він говорив?
Що всі жінки — тягар для гаманця, і ти повинна цінувати, що він взагалі запропонував одружитися. Жахливий тип. Ти правильно зробила, що пішла.
Ця розмова остаточно переконала Надю в правильності рішення. Поступово дівчина поверталася до звичайного життя — робота, зустрічі з друзями, нові захоплення.
Несподівано для себе Надя усвідомила, що останні місяці перед весіллям жила в постійній напрузі, намагаючись догодити Артему. Тепер ця напруга зникла.
Через місяць після весілля, яке не відбулося, Надя зіткнулася з Артемом у торговому центрі. Колишній наречений стояв з групою друзів біля спортивного магазину.
Помітивши Надю, Артем демонстративно відвернувся.
— Це твоя колишня? — запитав хтось із компанії досить голосно.
— Так, уяви, кинула мене прямо перед весіллям, — так само голосно відповів Артем. — Через якусь дрібницю. Ці жінки, вічно їм щось не так.
Надя спокійно пройшла повз, не удостоївши колишнього нареченого навіть поглядом. Ще одне підтвердження правильності рішення.
Незабаром на дні народження спільного знайомого Надя познайомилася з Максимом. Молодий чоловік виявився приємним співрозмовником з хорошим почуттям гумору. Коли настав час побачення в ресторані, Надя замовила стейк, салат і десерт.
— Гарний вибір, — посміхнувся Максим. — Тут чудово готують м’ясо.
Ніяких коментарів про кількість їжі, ніяких натяків на вартість. Звичайна людська повага, яку, як виявилося, не так вже й складно виявляти.
Артем, дізнавшись від спільних знайомих, що Надя зустрічається з Максимом, влаштував справжній скандал, звинувачуючи колишню наречену в тому, що «вона спеціально знайшла привід піти до іншого».
Почувши про це від Каті, Надя тільки знизала плечима.
— Знаєш, — сказала дівчина подрузі, — я зрозуміла важливу річ. Краще піти відразу, ніж потім боротися за увагу і копійки від людини, яка не здатна поважати свою жінку.
— Згодна, — кивнула Катя. — Іноді одна фраза може розповісти про людину більше, ніж місяці стосунків.
Через пів року Надя згадувала той вечір у ресторані не з жалем, а з вдячністю.
Доля подарувала шанс побачити справжнє обличчя Артема до весілля, а не після, коли розрив був би набагато болючішим. І дала сили піти, не озираючись.
Адже щастя вимірюється не вартістю вечері, а тим, наскільки вільно і з повагою ти почуваєшся поруч з людиною.
І Надя точно знала, що тепер не проміняє це почуття ні на які сумнівні «вигоди» від стосунків з тим, хто вважає її тягарем.
