– Віра, ми запрошені на ювілей. Ти ж пам’ятаєш, що моєму братові виповнюється тридцять п’ять років, – сказав Олег. – Він хоче відзначити свято з розмахом на дачі.
Гостей буде багато. Нас просили приїхати в наступну п’ятницю о третій, тож тобі треба відпроситися з роботи раніше.
– А з чого такий великий розмах, як ти висловився?
– Ну, наступна кругла дата сорок, це ж не святкують.
– Ось у чому справа! А чому о третій? Адже у всіх робочий день. Дай я вгадаю. Всі запрошені на п’яту годину?
– Ні, на шосту вечора.
– Чудово. Тож, я теж буду о шостій. У мене в п’ятницю звіт. Мене ніхто не відпустить.
— Ти повинна постаратися все зробити раніше і відпроситися. Один раз в житті буває такий ювілей. Тим більше до наступного йому чекати десять років.
— Та годі тобі! Твій Льонечка святкує день народження щороку.
— Але не ювілей. Гостей цього разу буде багато.
— Тим більше! Я зможу тільки о шостій. Треба і себе привести до ладу. Забіжу до перукарні, знову ж таки переодягнутися треба.
— Нас чекають о третій годині! Розумієш?
— Розумію. Навіть знаю для чого. Ти будеш столи, стільці розставляти, тарілки, келихи. Ну, а я салати, нарізку, гаряче, холодне, морс, компот робити.
Так, якщо свято буде на дачі, то ти і шашлик будеш смажити. Адже Льоня іменинник. Правильно?
— Ну…
— Правильно! Нас запрошують на свята, а ми там як прислуга. За півтора року життя з тобою я це зрозуміла, а ти досі не бачиш очевидних речей.
Пам’ятаєш день народження твоєї мами, з якого все і почалося? Маму твою я зрозуміти ще можу, і я їй допомогла, але ось твої сестри палець об палець тоді не вдарили.
А що було потім? День народження Тамари, твоєї сестрички. Нас запросили раніше, і виявилося, що в них нічого не готово. Вона не встигла, бо запізнилася з салону.
Хто готував все на стіл? Я! Тому що інших запросили пізніше. Я тоді навіть не думала, що всіх запросили в інший час.
Так само сталося і з днем народження твоєї другої сестри Марії. Знову нас запросили раніше за інших.
А свята? Хто бігав між кухнею і гостями? Ні, я не так запитала. Хто повинен бігати і міняти страви у гостей? Хто? Господарі.
А робила це я. «Віра, принеси, будь ласка. Віра, ще гаряче. Віра, морс закінчився…» Але ж ми прийшли в гості, подарунок принесли.
— Але ж це були їхні дні народження.
— А мій день народження! Я нікого не запросила раніше, хоча могла б зробити так само. Ніхто б і не допоміг.
Мовчиш? Я права? Щодо подарунка ви вирішили, чи знову будете скидатися, а Тамара купить дурницю на ювілей за великі гроші. До речі, на що ви хоч скидаєтеся?
— Я не знаю. Тамара ще не говорила.
— Значить з подарунком ми вирішимо самі, окремо. Грошей не переказуй. У мене є ідея. А то твоїй мамі на ювілей скидалися чотири сім’ї по сім тисяч, а подарунок ледь десять коштував.
Вручала його сама Тамара, а про інших навіть не згадала. Було таке відчуття, що ми нічого не подарували.
— Я це пам’ятаю. Мені теж так здалося. Неприємно вийшло.
— І ти мовчав?
— Якось незручно з рідними з’ясовувати стосунки.
— Може, це й правильно. Не будемо цього робити, але подарунок зробимо самі, і тільки від нашої родини.
Всі о шостій будуть, і ми теж. Якщо, звичайно, ти хочеш прислужувати, то я не проти. Сам потім пошкодуєш. А у мене звіт, можеш їм відразу це передати, що я буду о шостій.
— Я з тобою поїду. До того ж треба їхати на машині разом.
— А ось цього теж не треба. Викличемо таксі. Я, звичайно, не п’ю, але бути тверезим водієм цього разу не збираюся.
Три рази їздити до міста серед ночі з хмільними родичами і їх сонними дітьми — це ще той треш.
Тим більше зараз у моєму становищі. Вони на таксі економлять, а ми їх безкоштовно возимо.
***
Віра і Олег приїхали о шостій, вони були не першими і не останніми. Як не дивно, але їх зустріли не господарі, а Тамара.
— Ви де були? Вас чекали три години тому! Мало того, що ви відмовилися скинутися на подарунок, так ще й запізнилися!
— Ми не останні, і де іменинник?
— Ліза на кухні, терміново допоможи їй. Гості вже сидять, а там нічого майже не готово.
— Гості сидять? Чудово, ми приєднуємося до них. Ми ж тут теж гості.
Гостей було багато. Крім родичів були колеги і просто друзі Леоніда.
Він уже сидів на чолі столу, час від часу кричав дружині і велів поквапитися зі стравами.
Ліза нервувала, поспішала, але нічого швидше не виходило. Нарешті салати і закуски були на столі.
Свято було в самому розпалі, коли запахло паленим. В прямому сенсі. Згоріло м’ясо в духовці.
Шашлик організований не був, тому що Олег і Віра приїхали пізно, м’ясо не приготували, маринаду не було.
А що ж робили господарі цілий день для запрошених гостей? Відпочивали!
А Ліза ще й наводила красу, щоб не впасти перед гостями в бруд обличчям. Але, судячи з усього, впала. Хто ж винен, їх попереджали.
З подарунками від родичів теж не дуже все добре вийшло. Тамара вручила конверт з грошима, тому що не встигла нічого купити.
Льоня відразу відкрив. Сума була… Маша відразу зрозуміла, що саме стільки переказала сестрі на подарунок для брата.
А решта не скидалися? Батьки і сама Тамара? Маша на сестру образилася.
У Олега і Віри був окремий подарунок, сертифікат в магазин для рибалок. Льоня цьому дуже зрадів, він давно мріяв про хороший спінінг та інші атрибути риболовлі.
Свято закінчувалось, всі почали розходитися. Гості викликали таксі і їхали. Віра теж замовила таксі, вони попрощалися і пішли до виходу.
— Ти, Олег, куди? Ми перші, як завжди, а ти останній. Віра зараз нас усіх розвезе, а потім за тобою повернеться.
Пора вже запам’ятати порядок, спочатку старші, а ти найостанніший, бо молодший, — сказала Тамара.
— Ні, сестричко. Ми їдемо, нас таксі чекає.
— Таксі?
— А ти не помітила, що ми без машини цього разу?
— А що сталося?
— Нічого, все добре.
— А ми як? А решта гостей?
— Як і всі, теж на таксі. Ну, або залишайтеся, дача ваша. До речі, там батько вже спить, тож подумайте про нього і маму. Будити його не раджу, та й мама вже втомилася. Бувайте.
***
— Добре відпочили. Погано, що без м’яса. У нас є щось приготоване вдома?
— Є, звичайно.
— Ти добре придумала, а я б так не здогадався. Одним пострілом всіх зайців вбили. Провчили всіх.
— Якщо ми молодші, то це не означає, що нас треба використовувати. А до цього все так і було.
— Було, та більше не буде!
