Наталці здавалося, що у неї хороший шлюб. З чоловіком живуть нормально, все, як у всіх.
Можливо, і немає тієї шаленої пристрасті, про яку пишуть у книгах. Але навряд чи вона взагалі існує. Якщо з людиною комфортно, то це вже непогано.
Правда, не сказати, що Наталці завжди було комфортно поруч з Юрою. Він був з тих чоловіків, які постійно чимось незадоволені.
При тому, що Наталка майже всю роботу по дому сама робила, ще й гроші заробляла. І все ж, домогтися похвали від чоловіка виходило рідко.
— Вчорашні макарони? Я не звик їсти два дні одне й те саме, — бурчав він.
— Юра, але я не встигла нічого приготувати… З роботи пізно прийшла.
— Але ж раніше за мене. Наталю, треба якось все старатися встигати.
І хоч Наталку це трохи зачіпало, вона все ж вважала, що це не така вже й проблема. У всіх у сім’ях бувають розбіжності, непорозуміння.
А їй взагалі гріх скаржитися. Юрко не гуляє, мало п’є, грошей заробляє достатньо. Можна і потерпіти його невдоволення.
Та й вважала жінка, що, так чи інакше, він все ж її кохає. Вона не могла сказати, в чому конкретно проявляється ця любов, але була впевнена, що вона є.
Адже якби не кохав, то вже пішов би. А він не йде, вже три роки живуть разом.
— Та просто йому з тобою зручно, — хмикала подруга Жанна.
Жанна була з тих, хто завжди рубав правду, навіть якщо вона була неприємною. І не розуміла подруга, як Наталка терпить свого чоловіка.
— Звичайно, ти його обхаджуєш, їжу йому готуєш, в будинку прибираєш. А він що робить?
— Він теж багато чого робить, — захищала Наталка чоловіка, — він гроші заробляє в першу чергу.
— А ти ніби ні. Та й що тобі з цих грошей? Він же тобі їх не дає, дорогих подарунків не купує, на відпочинок не возить.
— Чому? Ми ж були нещодавно на морі.
— Ти сама казала, що ви на цю путівку скидалися.
А Наталка вже й забула, що все розповіла Жанні. І тепер зробила собі позначку в голові, що потрібно частіше мовчати.
— Але зате він там за все платив, — невпевнено промовила вона.
Жанна лише головою похитала. Вона не розуміла, навіщо такий мужик вдома.
Він же як кіт. Тільки котик хоча б розчулення викликає. І добре б, якби він хоча б був вдячний за все своїй дружині, так ні.
Але Наталка подругу не слухала. Їй здавалося, що все у них з Юрою нормально. Просто, напевно, інші пари прикрашають свої стосунки, щоб їм заздрили.
Вона не вірила, коли хтось із подруг розповідав, як чоловік допомагає з прибиранням або приносить сніданок у ліжко. Напевно, брешуть.
Так і жила вона зі своїм чоловіком. Вдень працювала, вечорами готувала їжу і швидко прибирала. У вихідні займалася домашніми справами і тим, що не встигла зробити за тиждень.
Вона вже думала про те, що пора б їм і дитину завести. Все ж вони давно одружені, та й малюк, ніби, зближує. Але не встигли. Все вирішив один випадок.
Юра купив машину. Гарну, дорогу. Досить довго збирав гроші, а частину взяв у кредит.
Таким щасливим він навіть у РАГСі не був. Все стрибав навколо своєї ластівки, хвалився всім навколо, зробив навіть кілька фото, хоча, зазвичай, його і фотографуватися не змусиш.
У Наталі були права. Ще до шлюбу у неї була машина, але потім вона її продала. Вони з Юрою брали квартиру в іпотеку, і потрібен був початковий внесок.
Частину вклав чоловік, а іншу частину треба було вкласти їй. Ось і довелося продати автомобіль.
Звичайно, чоловік нову машину не довіряв Наталі. Хоча вона кілька разів просила у нього проїхатися. Хоча б до магазину. Скучила вона за кермом, та й зручно це, не треба з пакетами тягатися.
Але Юра не дозволяв чіпати автомобіль.
— Не довіряю я жінкам за кермом, — говорив він.
— Але ж у мене стаж водіння більший за твій.
— І що? Ти неуважна, Наталя, і сама це прекрасно знаєш.
Дружина вважала інакше. Нормально все у неї з увагою. Але Юра стояв на своєму.
Правда, коли він тільки придбав машину, йому дуже хотілося багато на ній їздити. Ось Наталка і користувалася нагодою.
Просила в магазин її відвезти, до мами, у справах. І Юра не відмовляв, хоча, зазвичай, не допроситися було.
Але незабаром він награвся, і все частіше відмовлявся кудись везти свою дружину.
Наближався Юрин день народження. Він покликав досить багато гостей до них додому, звичайно, розраховуючи, що Наталка все приготує.
Він навіть не збирався допомагати, вважав, що дружина просто зобов’язана це зробити. А жінка і не сперечалася, до цього вона вже звикла.
Треба було їхати за продуктами. Закуповувати потрібно було багато чого, і все досить важке.
— Юра, треба з’їздити у великий супермаркет, щоб точно все купити в одному місці.
— У мене вихідний, скоро футбол, — пробурмотів чоловік, не встаючи з дивана.
— Але ж це на твоє свято все треба купити! Мені не під силу все дотягнути!
Юра важко зітхнув. Лінь йому було кудись їхати. Та й футбол знову ж таки…
— Гаразд, можеш взяти машину, — буркнув він.
— Правда?
Наталка так зраділа, що її навіть не збентежив той факт, що важкі пакети ще до автомобіля дотягнути треба.
Вирішила, що на візку довезе, а коли повернеться, подзвонить Юрі. Вона сподівалася, що вже спуститися вниз, щоб допомогти, він не відмовиться.
— Тільки обережно, щоб не подряпала!
— Звичайно, Юро. Я дуже обережна!
Наталка була впевнена, що вона і справді доїде без проблем. Адже досвід водіння у неї великий, та й вона буде старатися.
До магазину жінка і справді дісталася без проблем. Автомобіль їй дуже сподобався, їхати за кермом такої машини було легко.
Вона закупила всі продукти, поклала пакети в багажник і поїхала додому. Ще думала про те, що Юра тепер буде довіряти їй машину.
А може, вийде накопичити і купити ще один автомобіль, щоб їй було простіше добиратися до роботи. Можливо, навіть Юра додасть грошей…
Наталка замислилася. Але вона забула про одне: не все на дорозі залежить лише від неї. І дуже часто аварія може статися з вини іншого автомобіліста.
Так і сталося. Одну з машин занесло, водій не впорався з керуванням, і автомобіль влетів прямо в їхню машину. Точніше, Юрину.
Наталка дуже сильно вдарилася об скло. Якось змогла виправити машину, щоб не наїхати на людей.
У той момент вона навіть нічого не зрозуміла, просто намагалася обійтися без жертв. Але коли машина зупинилася, прийшло усвідомлення.
Перше, про що вона подумала, що вона щойно ледь не загинула. Адже якби автомобіль влетів, наприклад, в стовп, то вона могла б бути і на тому світі…
А потім подумала про те, що Юра її приб’є.
Почалося розслідування, викликали співробітників поліції і швидку, тому що винуватець аварії постраждав сильніше. Та й Наталку треба було оглянути.
Коли жінка трохи прийшла до тями, вона зателефонувала чоловікові.
— Юра, — схлипнувши, промовила вона, — я потрапила в аварію. Не з власної вини.
— Що? Ти де?
Вона назвала адресу, і чоловік сказав, що скоро буде. Він і справді хвилин через десять примчав на таксі.
Юра вискочив з машини, і вона, ридаючи, попрямувала до нього. Коли жінка побачила чоловіка, всі емоції, які накопичилися, відразу вилилися в ридання.
Але Юра навіть не підійшов до Наталі, він одразу ж кинувся до машини.
— Який жах! Тепер все відновлювати! Так і знав, що не можна давати тобі ключі!
— Юра, я не винна, в мене влетіла інша машина. Подивися запис реєстратора.
— Та мені байдуже! Я, як відчував!
Юра щось говорив, а у Наталі, немов, пелена з очей впала. Вона стояла посеред купи металу, на лобі у неї була велика рана, рука боліла. А її чоловік навіть не запитав, чи все з нею гаразд.
Та й за кермо Наталеа сіла тільки тому, що йому було лінь їхати за продуктами. Які призначені для столу на честь його дня народження!
І зараз замість того, щоб заспокоїти свою дружину після такого сильного стресу, він кричить на неї. Хоча вона навіть у цій аварії не винна.
Юра ще щось говорив, але дружина його вже не слухала. Вона взяла сумку з машини, а потім підійшла до чоловіка.
— Я все заповнила, далі розбирайся сам. І ще: я подаю на розлучення.
— Що? Ти що несеш? Дивлюся, головою ти неслабо вдарилася.
— Досить з мене, Юра. Тобі ж на мене начхати. Тебе ця купа металу цікавить більше, а я твоя особиста служниця.
Сам готуй їжу на свій день народження. Та й все інше роби сам. Я більше тобі прислужувати не збираюся.
Найбільше раділа Жанна. Їй завжди було прикро за подругу.
— Молодець, зрозуміла, нарешті.
— Зрозуміла… Я б у такій ситуації в першу чергу поцікавилася, як його самопочуття. Тому що трапитися може всяке.
А йому настільки було байдуже до мене… І я в той момент усвідомила, що йому вже досить давно на мене байдуже.
— Правильно ти все зробила, подруго, — посміхнулася Жанна. — Я пишаюся тобою.
