— Донька мені зателефонувала і «очі відкрила», – зі сміхом каже Ірина Семенівна. – Виявляється сваха на мене ображена. А то ж я дивлюся, що листівок дурних у месенджері не шле, тиша.
— Оце так, ось це поворот! Але ж раніше дзвонила мало не щодня про погоду поговорити, все чай попити звала, дружити рвалася і свята разом відзначати, – дивується подруга.
— Ага, і телефон мені зовсім засмітила своїми листівками безглуздими з приводу і без. Я спочатку терпіла, потім… теж терпіла, Інна ж в положенні у нас зараз, а останнім часом я на беззвучний режим її поставила, та й ще в налаштуваннях телефону зробила так, щоб її листівки дурні не зберігалися. Але ти не повіриш, що стало причиною вселенської образи!
— І що ж, навіть цікаво стало?
— Валера, виявляється, я образила хорошу людину, – відповідає Ірина Семенівна. – Ось так, вона вважає, що якщо я одразу к чорту Валеру не послала, то дала надію, а раз дала надію, то і все інше дати була зобов’язана: дах, турботу, постільні послуги та кухонне обслуговування теж. Мужик розраховував, а тут такий облом! Дочці моїй оголосила, що в неї мати дуже багато на себе бере, пошкодує потім, тобто, я пошкодую, та буде вже пізно.
Ірині Семенівні 52 роки, рік тому законним шлюбом одружилася єдина дочка жінки Інна. Інні було 29 років, з 6-ти років Ірина Семенівна виховувала її одна. З батьком доньки жінка розлучилася, перші роки було важко, звісно, підтримували батьки, а згодом, до підліткового віку доньки й сама встала на ноги.
У Ірини Семенівни хороша кар’єра, висока зарплата, двокімнатна квартира, куплена з нуля. Колишній чоловік майже не допомагав, ну і Бог з ним, три роки тому чоловіка не стало, від трьох дружин і п’ятьох дітей ховати було нікому.
Донька і сама Ірина Семенівна в купі з колишньою дружиною номер два скидалися на скромні проводи чоловіка у вічність, від спадщини (однокімнатної квартири на п’ятьох) Інна відмовилася на користь двох ще неповнолітніх сестер.
У доньки Ірини Семенівни квартира є – бабусин спадок, власне, після того як на роботу влаштувалася, Інна там і жила, від матері окремо.
У Ірини Семенівни були стосунки з чоловіками, кілька разів навіть були довготривалі стосунки, чоловіки пропонували шлюб і сім’ю. Тільки… жінку такий розвиток романів не влаштовував.
— А навіщо це мені? – знизує вона плечима. – Доньку я вже виростила, кар’єру зробила, батьків доходила, квартиру нажила. Надійне плече? Я сама собі і плече, і спина, за якою сховатися можна. Із чим до мене йшли ці мужики? Із часткою у квартирі своїх матерів? З аліментами? З побутовою непристосованістю і недоглянутістю?
Жінка вважає, що у віці за 40, коли виросли діти і немає матеріальних проблем, зручніше вже жити самій: сама собі пані, хочу – халву їм, хочу – пряники.
Чоловік у домі, щоб що? Полицю прибити і шафу посунути? Щодня чи що шафи рухати і полиці прибивати? Або крани щоденної заміни вимагають? Завжди можна найняти, зрештою.
— А ось жерти готувати, доглядати, прати, готувати одяг і крихти підбирати – це щодня, – каже Ірина Семенівна. – А сенс від мужика вельми сумнівний за таких вступних.
Для здоров’я? Чудово, але й без спільного проживання цього добра (розповідь спеціально для сайту Цей День) знайти можна.
Вони до мене йшли не за моєю душею прекрасною, не за поглядом очей моїх зелених, не для того, щоб мої проблеми вирішити.
Вони хотіли свої проблеми вирішувати за мій рахунок. Хтось без житла свого, бо ділити з колишньою його не став, хтось не мав ніякого свого взагалі.
До чорта, усіх до чорта. У мене ставлення до чоловіків рівно таке, яке у чоловіків зазвичай до жінок буває: прийшов, задоволення отримала, пішов. І нічого іншого мені вже не треба. А ще через кілька років не треба буде й цього.
— Правда твоя, – зітхає подруга. – Я іноді злюся на чоловіка, якби не 30 років шлюбу і надто багато всього вже спільного… Як хочеться прийти додому до того, від чого вранці пішла. І від сковорідок день відпочити, і від хропіння, і від скарг, і від шкарпеток його проклятих.
— От, а ти кажеш, Валера…
Пару років тому, коли Ірина Семенівна знайомилася з матір’ю майбутнього зятя та обговорювала з нею майбутнє весілля і сімейне життя дітей, сваха, розлучена, до речі, обмовилася, що є в неї братик двоюрідний, Валерою звуть.
І вже такий чудовий мужик, що й у казці не сказати.
Мовляв, сама б за такого пішла, та не можна – родич.
Ірина Семенівна тоді віджартувалася якось. Але Валеру привела сваха на вечір, яким вирішили відзначити одруження молодих. Усього 10 осіб найближчих, одні з них – Валера.
— І відтоді прямо понеслося наше спілкування з матір’ю зятя. Телефонами, звісно, обмінялися. І понеслися мені картинки упереміш із розповідями про те, який Валера чудовий, як він від мене в захваті.
Я раз сказала, що не планую життя влаштовувати, два. На третій вже сказала, що в мене є інший чоловік є, я не афішую це, але є. Начебто відстала сваха, картинки тільки залишилися, та заклики в гості з моїм партнером, – продовжує Ірина Семенівна. – А кілька місяців тому друга серія почалася.
— Не бреши, немає в тебе нікого, Інна сказала, – під час зустрічі сваха пішла в наступ. – І що ти, люба моя, думаєш собі? Я тобі говорю, що треба брати Валерку, поки його ще ніхто не забрав! Красень, роботяга, готує – м-м-м…
Декілька разів було таке, що сваха, закликавши в гості молодих та Ірину, влаштовувала так, що в неї й Валера сидів, масляно на Ірину Семенівну оченятами стріляючи.
Жінка стала уникати таких посиденьок – неприємно. І лаятися з матірʼю зятя теж незручно, у них скоро буде спільна внучка.
— А Валера, за класикою жанру, в розлученні. З аліментами, періодично без роботи, живе з мамою, з свого в нього – тільки шкарпетки й труси. Але я так йому сподобалася, так сподобалася, – сміється Ірина Семенівна. – І головне, на обличчі – чітко видно періодичні запої. Мій ровесник, відмитий був, але… це ж видно завжди.
Місяць тому несподівано Валера заявився в гості, мабуть, вирішив узяти бика за роги. З букетом, цукерками і пляшкою чогось міцного.
Тут уже Ірина Семенівна (розповідь спеціально для сайту Цей День) не стерпіла і в грубій формі Валері сказала, що поруч на одній посівній площі або на великому лузі вона за великою потребою з ним поруч не сяде, буде до будинку терпіти або дорогою в штани накладе. Загалом, різко дала зрозуміти, що не пара вони.
Не відразу Ірина Семенівна помітила, що в житті щось змінилося. Потім зрозуміла: сваха не дзвонить, картинок не шле, усі дзвінки тепер тільки у справі й від інших людей.
А потім правду принесла донька: образилася її свекруха за хорошого мужика Валеру, якого гордячка Ірина відмовилася взяти у своє затишне сите життя, у своє тепле ліжко, за свій чималий кошт.
— Якщо зять дурень, то дочка моя помилку зробила, а якщо не дурень, то зрозуміє, – вважає Ірина Семенівна. – А зі свахою мені спілкуватися взагалі не хочеться. Подруга, вона, можливо, чудова, але жінка явно нерозумна.
А вас сватали наполегливо? Як відбрикувалися? І взагалі, чи потрібен той мужик у віці за 50?
