Міла з легким хвилюванням очікувала побачення. Юра запросив її в ресторан, той самий, що відкрився зовсім нещодавно, а вже став наймоднішим закладом міста.
Багато знайомих, які побували там, відгукувалися про новий ресторан з великим захопленням.
Ось і чоловік, дізнавшись про те, що Міла хотіла б там побувати, запросив її повечеряти після роботи.
— Не чоловік, а мрія, — жартома зауважила сестра, — як же я рада, що тобі, нарешті, пощастило.
— Та я взагалі щаслива, — розсміялася Міла і тут же стала серйозною. Вона розглядала наряди в шафі і не могла вибрати найбільш підходящий для зустрічі.
— Це правда, — погодилася Поліна, — ось навіть візьми твого колишнього Льошу. Ця квартира ж дісталася йому від бабусі.
Ніякого відношення вона до тебе не мала, не спільно нажите майно. А він залишив її тобі.
— Ну, припустимо, на мені, а Сашку, — зауважила Міла, але ти права. Не багато чоловіків на таке здатні. Та й аліменти він платить пристойні.
— До речі про везіння, — зауважила Поліна, — із Сашком, між іншим, тобі теж пощастило. Йому всього лише десять років, а він і спортом займається, і вчиться добре. А ще самостійний, так що я не розумію, навіщо ти мене покликала з ним няньчитися.
— Сестричко, ну що ти як маленька, — докірливо вимовила Міла, — Юра запросив мене повечеряти.
Але ми вже давно зустрічаємося. Він мені подобається… дуже. І якщо він запросить мене поїхати до себе, то…
— Все, можеш не продовжувати, — посміхнулася Поліна, — Сашко класний хлопець, в приставку з ним пограємо.
Я не проти. Хоч всю ніч будемо грати. А ти йди вечеряй там зі своїм Юркою хоч до самого ранку.
— Дякую, люба моя, — посміхнулася Міла і знову зосередила свою увагу на виборі сукні.
Ох, як же важко знайти відповідне рішення, коли чоловік подобається настільки сильно!
Юра, дійсно, був чудовим чоловіком. Він красиво доглядав за Мілою, довгий час не дозволяв собі ніяких вольностей.
Вона подобалася йому шалено, це було очевидно, і все ж він тримав себе в руках.
Після розлучення з Олексієм Міла і не думала про те, щоб знову виходити заміж. Вона і стосунків-то не хотіла. Адже всіх цих «радощів» вона по горло наїлася в шлюбі.
Міла жила спокійно і легко. Вона записалася в басейн, багато часу проводила з дитиною, зустрічалася з подругами.
Кілька разів на рік Міла вибиралася з Сашкою на відпочинок: на море або гірськолижний курорт.
Це були нетривалі поїздки, але їх вистачало, щоб відпочити і зарядитися енергією. Дивлячись на своїх подруг, яких чоловіки не відпускали розвіятися, вона думала про те, яке щастя бути вільною.
А ще Міла з дитинства привчила сина до порядку. У будинку було чисто, і ні з ким не потрібно було сваритися через розкидані шкарпетки і немитий посуд.
За роки шлюбу їй набридло бути вічною домробітницею. Втім, Міла бачила, що подібне твориться і в інших сім’ях. Чоловіки часто були неакуратними, звалюючи роботу по дому на своїх дружин.
Тому й раділа Міла своїй відносній самотності. Відносній — тому що не відчувала вона себе нещасною через відсутність чоловіка.
Поруч був улюблений син, який радував матір своїми успіхами, вірні подруги і колеги. Та й своє дозвілля Міла організувала так, що сумувати було ніколи.
Іноді все ж у неї траплялися швидкоплинні романи. Чоловіки часто хотіли більшого, але Міла розлучалася при найменших ознаках того, що людина їй не підходить.
— Дострибаєшся ось так, довибираєшся, — хитала головою Поліна, — залишишся ж одна, якщо будеш до кожної дрібниці чіплятися.
— Та я не чіпляюся, — знизувала плечима Міла, — просто навіщо продовжувати стосунки з людиною, яка мені чимось неприємна? Щоб довго терпіти, мотати нерви собі і йому? А потім все-таки розійтися?
Сестра падала від сміху, коли Міла розповідала їй про свої невдалі романи. Про того самого Вадима, який з приводу кожного кроку звітував перед мамою.
Про Гришу, який відразу заявив, що готовий переїхати до Міли, раз у неї є своя квартира. Ну і звичайно ж, про Віктора, який всім був хороший, тільки от неакуратно їв, та й взагалі на побачення ходив з немитою головою.
Коли Міла познайомилася з Юрою, вона весь час чекала підступу. Ну не може чоловік бути таким чудовим. Він був гарний, охайний, мав тонке почуття гумору.
— Почекай. Познайомишся з його мамою, відразу по-іншому заспіваєш, — розсміялася тоді Поліна.
— Та я знайома з нею, — знизала плечима Міла, — так вийшло, що ми підвозили її на дачу.
Абсолютно нормальна жінка, яка по вуха зайнята своїми інтересами та захопленнями, і нікому їх не нав’язує. Юрко каже, вона ніколи не лізла в його життя.
— Ну тоді він, може, випиває, — припустила Поліна, впевнена, що не може бути людина без недоліків.
— Не повіриш, абсолютно не переносить таке, — розсміялася Міла, — порівняно з ним, я заклята пияка. Він мені замовляє напої, а сам п’є зелений чай.
Поліна зробила ще кілька спроб знайти ваду в Юрі, але незабаром здалася. Вона розвела руками і сказала, що дуже рада за сестру.
Після побачення в ресторані Міла поїхала до Юри. Вони провели незрівнянну ніч удвох, а на ранок чоловік сказав, що хотів би жити з Мілою.
— Залишайся зі мною, давай сьогодні перевеземо твої речі, — сказав чоловік, дивлячись на неї закоханими очима.
— Ти ж живеш з мамою, — здивувалася Міла, — а у мене є син, ти не забув?
— Мама весь час проводить на дачі, особливо в літній сезон, — відповів Юра, — і у нас трикімнатна квартира.
Вона точно не буде заперечувати, якщо ти приїдеш до мене. Та й твоя дитина ніколи не буде перешкодою. Думаю, ми подружимося.
Від переїзду до чоловіка Мілана навідріз відмовилася, але сказала, що готова розглянути інші варіанти.
Юра відразу ж почав переглядати умови по іпотеці і сказав, що в недалекому майбутньому готовий купити власну квартиру.
Того самого «недалекого майбутнього» вони чекати не стали. Незабаром чоловік переїхав до своєї коханої, і вони зажили разом.
Ніяких проблем з Юрою не було. Він непогано готував, дотримувався чистоти і добре ладнав із Сашком.
Тому Міла не помітила перших дзвіночків, які сигналізували про велику проблему.
— Навіщо ти готуєш, ми ж йдемо в ресторан? — здивувався якось Юра, помітивши, що кохана метушиться на кухні.
— Санька прийде з тренування голодний, йому не буде коли готувати, — відповіла Міла.
— Та що він, яєчню не посмажить? — запитав Юра.
— У нього організм розвивається, — розвела руками Міла, — та й на тренуваннях він, знаєш, скільки енергії витрачає? Одними яйцями не наїсться.
— Ну так, я помітив, що у Саші дуже хороший апетит, — сказав Юра, і на мить Мілі здалося, що в його голосі прослизнули незадоволені нотки.
Наступного дня теж стався невеликий казус. Юра поліз у морозильну камеру і почав щось шукати.
— Сонечко, я купував телятину, ти пам’ятаєш? — спитав він.
— Так, але ж три дні тому я робила нам стейки.
— Але ж я купив цілий кілограм.
— Так, і його вистачило на п’ять стейків. Ми з тобою з’їли по одному на вечерю, Санька з’їв два, а останній ти забрав із собою на роботу.
Юра широко розплющив очі, демонструючи неймовірне здивування. Він похитав головою.
— Сашко повечеряв двома стейками? Це нормально взагалі?
— А що тебе бентежить?
— Кохана, він дитина. Це ненормально, так багато їсти.
Мілі стало неприємно. Вона спробувала терпляче ще раз пояснити чоловікові, що Сашко росте і займається спортом.
І на відміну від своїх однолітків, він віддає перевагу не чіпсам і шоколадкам, а м’ясу і повноцінному харчуванню.
— Дороге, між іншим, м’ясо, — сердито буркнув Юра.
— Я пропонувала взяти курку, — знизала плечима Міла, — ти сам сказав, що віддаєш перевагу телятині та баранині.
— Так. Але я думав, що їсти будемо тільки ми, — почухав потилицю Юра, — мені здавалося, що діти толком і не їдять нічого. Так, чай з печивом чи бутерброд із сосискою.
Міла розреготалася. Вона так і уявила свого синочка, який вирішив повечеряти чаєм і сосискою.
У Саньки завжди був хороший апетит, а коли він почав займатися спортом, то взагалі став ненажерливим.
Але головне — він майже не їв солодощів, не вживав солодких напоїв і не їв хліб. Ось про хліб Юра і заговорив з нею незабаром.
— Послухай, змушуй Саньку їсти хліб, — сказав одного разу чоловік. Він явно був чимось незадоволений.
— Навіщо це? — здивувалася Міла.
— Ти запекла ціле деко риби, — обурився Юра, — я думав, що поїмо нормально, ще й на роботу візьму. А Сашко з’їв майже половину.
— Юра, ми з тобою вже обговорювали цю тему, — втрачаючи терпіння, сказала Міла, — він підліток і…
— Так, організм, що росте, і спортсмен, я пам’ятаю, — кивнув Юра, — але чому б не добирати потрібні калорії хлібом? Це набагато дешевше і не буде з’їдатися стільки дорогих продуктів. Зручно ж.
У різких виразах Міла сказала чоловікові, що не збирається заповнювати синові шлунок швидкими вуглеводами.
Тим більше, що він великий молодець, сам дотримується правильного харчування.
— Так багато їсти шкідливо, — намагався ввернути незграбний аргумент Юра.
Міла нахмурилася. Ох, як хотілося їй різкими виразами заборонити йому «заглядати в рот» її синові і рахувати з’їдені шматки. І все ж вона змусила себе заспокоїтися.
— Він з’їв три шматки риби з маленькою порцією рису і салатом з огірків і помідорів на вечерю, — відповіла Міла, — а ще двома шматочками поснідав.
— Ну, це багато, — ображено вимовив Юра, — а я з’їв два ввечері, два вночі, а на роботу брати вже не було чого. Адже Саша поснідав тими двома, що залишилися.
— Йому дісталося всього лише на один шматок більше, ніж тобі, — втрачаючи терпіння, вигукнула Міла, — і твій організм, начебто, не відчуває шкоди.
Юра замовк. Він не хотів більше сперечатися з Мілою, і все ж його дуже дратувала ситуація з її сином.
Це ж треба так багато їсти! Саша дитина — він не повинен поглинати так багато. Як пояснити це його мамі?
Юра не був жадібним. Він би із задоволенням балував себе і дружину смачними продуктами і навіть сам би готував вишукані вечері.
Ось тільки кілограм креветок здавався якимось «малим», адже ділитися доводилося з Сашею! Який їв стільки ж, скільки і сам Юра, навіть більше.
Та й готувати вишукану вечерю на дві порції — це одне. А варити каструлями їжу так, щоб вистачило і синові-ненажері, це зовсім інше. Нудно і нецікаво. Ще й продуктів йде багато.
Міла не заперечувала купувати продукти на спільні гроші, але Юра був проти. Йому хотілося бути годувальником, і у нього цілком би це вийшло, якби не ненажерливий Санька! Він псував чоловікові весь настрій.
Коли в черговий раз Юра поїхав на закупівлю продуктів, він вирішив заощадити.
Замість дорогої сьомги, баранини і телятини, він зробив вибір на користь курки, минтая і оселедця.
«Нехай готує своєму спиногризу курку і що дешевше, — думав Юра, — іноді й нам можна і суп на курочці поїсти.
А якщо чогось захочеться, підемо з Мілою в ресторан. Слава Богу, вона сина хоча б з нами по кафе не тягає».
Задоволений своєю ідеєю, Юра пішов додому. Якщо Міла і здивувалася набору продуктів, то виду не подала. Зате наступного дня вона сама докупила ще м’яса.
— Я розумію, що для тебе це велике навантаження, а Сашко все-таки мій син, — пояснила Міла, — він звик різноманітно харчуватися, та й оселедець не любить. Тому для нього я буду готувати окремо.
— Так це дороге м’ясо ти взяла йому? — обурився Юра.
— Так, а що тобі не подобається? — поцікавилася Міла, відчуваючи, що в ній закипає гнів.
— Та не подобається, що ти дрібного свого годуєш краще, ніж мене! А він жере все, як бездонна бочка. З таким апетитом хліб треба їсти і гречку! І оселедець цей самий, якщо йому, бачите, білків не вистачає!
Міла від обурення втратила дар мови. Їй і на думку не спадало, що такий чоловік, як Юра, може бути настільки огидним. Але він не вгамовувався, продовжував обурюватися.
Трохи прийшовши до тями, Міла відчула в собі силу. Вона дочекалася, коли чоловік виговориться, потім заговорила тихо, але дуже чітко.
— Ти прямо зараз збираєш свої речі і залишаєш мою квартиру. Я так вже й бути дам тобі пакети, щоб спакувати речі. І свій оселедець забери теж — ми із Сашею таке не їмо.
Юра раптом зупинився. Він подумав, що, дійсно, зайшов занадто далеко. Він одразу почав вибачатися. Однак Міла похитала головою і відступила назад.
— Юра, не потрібно вибачатися, — сказала вона, — і торкатися до мене не треба, мені це неприємно. Ми з цієї хвилини чужі люди.
Мій син для мене в пріоритеті, і позбавляти його нормального харчування заради чоловіка я точно не стану.
— Кохана, та я ж не проти твого сина, — благав Юра, — просто вважаю, що йому не можна…
— А тебе ніхто не питає, можна йому чи не можна, — холодно відповіла Міла, — я цілком можу забезпечити йому і м’ясо, і рибу.
І фрукти в будь-який сезон, які ти, між іншим, відрадив мені купувати. Послухала тебе, і шкодую.
— Та я ж твої гроші зберіг, — ображено вимовив Юра.
— Дякую, — також холодно сказала Міла, — але я в першу чергу заробляю заради Сашка. І не хочу економити на ньому.
У мене чудовий син, він гідний, як мінімум, того, щоб його годували якісною їжею та вдосталь.
Як не намагався Юра задобрити Мілу, вона не йшла на примирення. Сказала, що не бажає більше ні розмов, ні зустрічей, ні тим більше спільного життя.
Коли за чоловіком зачинилися двері, Міла повільно побрела на кухню і заварила собі трав’яний чай. Їй потрібно було розібратися зі своїми почуттями і думками.
«Дивно, але у мене немає туги чи болю, — подумала вона, — тільки порожнеча».
Увечері, коли прийшов Сашко, вона вже посміхалася. Ось тільки вечерю приготувати Міла так і не встигла.
— Синку, а давай-но замовимо таксі і поїдемо вечеряти шашликом? — весело запропонувала вона.
— Мамо, чудово! — зрадів Санька. — Я голодний, як вовк. Тільки душ прийму, тренер сьогодні нас зовсім заганяв.
Міла засміялася і кивнула. У той момент вона подумала, що прийняла сьогодні правильне рішення.
А у Юри того вечора був жахливий настрій. Настільки жахливий, що захотілося помститися Мілі, яка дозволила собі відштовхнути його.
«Розлучена, ще й з дитиною! — думав він з обуренням. — А гордості скільки. Через таку дурницю від мене відмовилася».
Юра сів за ноутбук і відкрив сайт знайомств. Він і не помітив, як до нього підійшла мати. Вона відразу ж помітила, що син розглядає фотографії жінок і дуже здивувалася.
— Синку, не хочеш розповісти, що сталося? — запитала вона і присіла поруч.
І так вийшло, що Юрко розповів своїй матері все від початку до кінця. Він очікував від неї якоїсь підтримки і обурення на адресу Міли, але її реакція була не дуже зрозумілою.
— Синку, ти хочеш сказати, що вичитав Мілу за те, що її дитина багато їсть? — перепитала мати задумливо.
— Так, мамо! Він жере, як слон, просто жах, — з обуренням відповів Юра, — а вона не хотіла мене слухати. Готова була годувати його всім м’ясом, що є в домі.
— І ти говорив їй, що не потрібно купувати хлопчикові фрукти взимку, тому що це дорого? — уточнила вона.
— Так, мамо, так! Я не хотів, щоб вона витрачала свої ж гроші в порожнечу! — вигукнув чоловік.
— І заради економії м’яса ти наполягав, щоб хлопчик їв більше хліба…, — задумливо промовила мати, і це вже було не питання.
Юра дивився на матір і не міг зрозуміти її реакцію. Вона помовчала кілька хвилин, потім заговорила.
— Знаєш, мій хороший, рано тобі по сайтах знайомств ходити, — похитала головою мати, дивлячись на сина, — треба б тобі якийсь інший сайт подивитися.
З пошуком роботи, наприклад. А інакше ж як ти будеш годувати своїх дітей, коли вони у тебе раптом з’являться?
Юрко спалахнув після слів матері. Потім відвернувся, бажаючи, щоб мати швидше залишила його одного. Адже так соромно, як у ту мить, йому ще ніколи не було.
