– Це тільки твої проблеми. Вчися встигати. І вечерю, до речі, ти мені вчора приготувала огидну. Щоб таке більше не повторювалося, зрозуміла?
Раз за разом Денис відмовляв Маші в допомозі по дому або з дітьми, постійно наводячи як приклад деяких дружин і подруг його друзів, які не тільки успішно виховують дітей і підтримують порядок у домі, але ще й встигають працювати.
– Все можливо, якщо є бажання. Шукай причини в собі, а не в дітях!
Ще з дитинства юна Маша все більше дивувалася безрадісному і метушливому життю своєї матері.
«Мама тільки й знає, що бігати: то на роботу, то по продуктових магазинах, у вічних пошуках чогось кращого і дешевшого.
Вдома постійно крутиться з цими вічними прибираннями, пранням, готуванням. Навіть вислухати мене нормально не може, тільки киває і погоджується, коли я з нею розмовляю.
У неї в житті нібито ніяких інтересів немає. Одяг собі рідко купує і дешевше, манікюр або зачіски в салонах не робить. Постійно якась сумна, втомлена і пригнічена.
Ось у Олени і Віри мами старші, і то набагато краще виглядають. А моя мама… Невже вона не бачить, як погано виглядає з боку? Або знає і саме тому так для тата старається?
Він же все одно завжди нею незадоволений. Вічно або з друзями десь пропадає, або критикує і скаржиться, що все зроблено не так, як треба. А вона все терпить.
Ніколи маму не зрозумію!» – категорично судила Маша в свої шістнадцять років.
П’ятнадцять років по тому Марія з гіркотою несподівано згадала свої підліткові міркування про матір.
«Тоді я не розуміла маму, а тепер, виходить, повторюю її долю, ставши для чоловіка і синів такою ж робочою конячкою, як і вона».
Звичайно, все почалося не відразу.
Після одруження Марія з радістю взялася виконувати так звані обов’язки дружини: готувати, прибирати і купувати необхідне для сімейного гніздечка.
Це було легко, приємно і навіть приносило радість.
Сил вистачало на все: роботу, догляд за собою і будинком, пошук цікавих рецептів і милих побутових дрібниць.
Незабаром у родині з’явилися сини.
Тільки ставши матір’ю, Марія зрозуміла, що запас її сил не безмежний і їй потрібна допомога.
Батьки Маші жили в іншому місті, так само як і мати її чоловіка Дениса.
Маша дуже втомлювалася і почала просити чоловіка про допомогу.
– Денисе, милий, я сьогодні цілий день молодшого з рук спустити не могла – у нього ріжуться зуби, замучив капризами. Зайди по дорозі з роботи в магазин, купи продуктів для вечері.
– Не шукай собі виправдань. Шукай способи вирішення проблем, – повчав у відповідь чоловік Маші. – Адже інші жінки якось справляються з усім самі!
А ти тільки й хочеш чогось від мене! Мабуть, з подружками пробалакала пів дня, ось і не встигаєш нічого!
– Ти ж знаєш, що я давно тільки привітаннями на дні народження з подружками обмінююся. Більше ні на що часу не вистачає, – ображена несправедливими претензіями, заявляла Маша.
– Це тільки твої проблеми. Вчися встигати. І вечерю, до речі, ти мені вчора огидну приготувала. Щоб таке більше не повторювалося, зрозуміла?
Раз за разом Денис відмовляв Маші в допомозі по дому або з дітьми, постійно наводячи як приклад деяких дружин і подруг його друзів, які не тільки успішно виховують дітей і підтримують порядок у домі, але ще й встигають працювати.
– Все можливо, якщо є бажання. Шукай причини в собі, а не в дітях! Я і так на роботі втомлююся, вдома маю право відпочити. Це жіноча справа – сидіти з дітьми і підтримувати порядок у домі.
Не справляєшся – сама винна. Так що не псуй мені настрій своєю кислою міною! – повчав Машу чоловік на будь-яке її прохання про допомогу.
Навіть коли Марія вийшла на роботу, її внесок у сімейний бюджет чоловіком сприймався як щось незначне.
Неодноразово Маша намагалася достукатися до чоловіка, пояснюючи, що теж працює і втомлюється, але він у відповідь лише злився.
– Та що ти там працюєш? Штани в офісі своєму просто протираєш! Зарплата набагато менша моєї!
– Так я ж знайшла таку роботу, щоб раніше зустрічати дітей із садочка, та й сидіти з ними на лікарняних. У мене ж немає помічників.
– Прямо мати-героїня! Пишайся! Тільки не забувай, що я сьогодні знову бачив безлад у домі. Значить, ти не справляєшся зі своїми обов’язками! Або тобі подобається бути бруднулею?
– Діти просто гралися. Ти ж сьогодні раніше з роботи прийшов. Не встигли все прибрати.
– Як завжди, виправдання! Скільки я тобі вже казав, безлад у домі – тільки твоя вина! Що ти за жінка така обмежена, раз не можеш нормально все в родині влаштувати?
– Чому ти так до мене почав ставитися? Я ж намагаюся для сім’ї! З раннього ранку до пізньої ночі тільки роблю, що готую, перу, прибираю, виховую, працюю. А ти навіть по дорозі додому ніколи в магазин не зайдеш хліба або молока не купиш!
Сьогодні вихідний, сходи, будь ласка, з синами погуляти! Хоч чимось можеш же допомагати мені виховувати наших дітей?
– Все! Достала! Замовкни зараз же, інакше тебе ременем виховувати почну! – у люті викрикував Денис і йшов в іншу кімнату.
Потім дзвонив друзям зі словами:
– Давай зустрінемося сьогодні, посидимо у тебе? А то моя знову розлютила.
Після цього він демонстративно залишав квартиру і залишав Марію з дітьми та домашніми справами.
Маша, закрившись у ванній кімнаті, тихо ридала від образи і нерозуміння:
«Він мене не шкодує і не бачить мого болю. А найгірше, що наші діти спостерігають таке ставлення свого батька до матері.
Скоро вони, як і я колись, подумають, що їхня мама дивна, безвольна жінка. І будуть праві.
У мене, як і в моєї мами, не вистачає сили волі піти від чоловіка. Адже я думала, що ніколи такою не буду!
А тепер не знаходжу в собі сил піти від чоловіка, який постійно тиранить мене і не поважає.
Виправдовую себе тим, що він же не має шкідливих звичок, не піднімає на мене руку і не ходить на сторону, а значить, треба зберігати сім’ю…»
Минуло ще кілька років. Одного разу Маші терміново потрібно було відкрити документ, надісланий на її електронну пошту, і вона взяла ноутбук чоловіка…
Відкривши його, довго з подивом дивилася на численні вкладки сайтів знайомств, де її чоловік намагався познайомитися з різними дівчатами.
Це була остання крапля, що переповнила чашу терпіння Марії.
Ось її терпіння і зусилля по збереженню сім’ї і дали результат. Мало того, що Денис зовсім перестав її цінувати і поважати. Тепер він ще й зраджує.
“Чомусь я навіть не здивована. Напевно, в глибині душі давно вже чекала від нього зради. Ось і дочекалася.
Тільки що ж мені тепер робити? Влаштувати скандал і вигнати? Ні, не можна діяти на емоціях. До того ж не спійманий – не злодій.
Завтра вранці я придумаю, як вчинити», – вирішила вона.
Наступного дня Маша створила на сайті знайомств профіль з чужим ім’ям і фото.
Потім, знайшовши профіль чоловіка, поставила його фотографіям лайки і надіслала підморгуючий смайлик.
Денис не змусив себе довго чекати і почав активно намагатися познайомитися з чарівною дамою.
З якимось хворобливим задоволенням Марія вела листування від імені іншої жінки і дізналася, що Денис нібито в розлученні, оскільки він кинув дружину, яка йому зрадила.
Ще Денис писав, що активно займається спортом та веде ЗСЖ (здоровий спосіб життя).
«Мабуть, забув, що димити почав ще в старших класах, та й з друзями останні роки кожні вихідні в барі відпочиває», – посміхнулася Маша, продовжуючи листування.
«Я людина проста і позитивна. Багато працюю і заробляю. Мрію створити щасливу сім’ю. Був би радий з тобою зустрітися. Тільки до себе запросити не можу, бо після розлучення оселився в комуналці.
Але можу приїхати до тебе в гості», – писав Денис «Інесі», яка йому так сподобалася.
– Раз хоче з’їздити в гості, не буду відмовляти йому в цьому задоволенні, – тихо проговорила Марія, остаточно визначившись із планом своєї помсти.
Написавши від імені міфічної Інеси згоду на зустріч, Марія вказала адресу будинку, що знаходиться в передмісті.
«Живу в приватному будинку за адресою: вул. Дачна, 78. Приїжджай сьогодні після 23.00. Буду рада тебе бачити!» – саме таке повідомлення отримав Денис і, натхненний, почав збиратися, поспішно збрехавши дружині про терміновий виклик на роботу.
Марія лише розуміюче кивнула, приховавши саркастичну посмішку.
Дорога спраглому пригод Денису була довгою – не менше години в один бік.
Потім він довго не міг достукатися до нібито чекаючої на нього господині і, врешті-решт, пізно вночі, злий і засмучений, повернувся додому. На порозі він ледь не впав, натрапивши на дві валізи з речами.
– Ти з глузду з’їхала? Навіщо тут валізи на порозі вночі стоять? – обурився Денис.
– А це, любий, щоб ти довго не збирався, – спокійно відповіла Марія. – Інеса просила вибачитися за ніч кохання, що не відбулася. Сподіваюся, у тебе є ще варіанти, куди переїхати? А то ж цю квартиру мені батьки допомогли купити. На неї у тебе прав немає.
Десятого червня Марія несподівано запропонувала подрузі зустрітися.
– Відзначимо річницю.
– Адже більше року не бачилися, – здивувалася та. – А що за річниця?
– Моє розлучення.
– Жартуєш?
– Навпаки – я вперше за останні пару років говорю з тобою так відверто, – зізналася Марія. – Приходь, нарешті розповім тобі про те, як я важко жила з чоловіком, та як кумедно з ним розлучилася!
Через рік, отримавши розлучення, Марія, сміючись, ділилася з подругою цією історією:
– Ось так я і кинула свою валізу без ручки. Скоро зрозуміла, що жити без такого чоловіка, як у мене був, стало набагато легше!
