Молоді батьки були миттєво відтіснені новоспеченою бабусею від власного сина.
Вже вдома Христина помітила, що куплена нею ванночка-гірка для купання і упаковка підгузків були виставлені на балкон.
А все починалось так…
– Як добре, що у вас буде синочок. Я давно мріяла назвати сина Карпом! Ось хоч ви так мені онука назвете! – радісно щебетала в трубку свекруха Христини.
– Віра Миколаївна, ми вже придумали йому ім’я. Буде Сергієм. Сергій Андрійович чудово звучить, – спробувала пояснити здивована запропонованим ім’ям Христина.
– Знову ти мене навіть слухати не хочеш! Який Сергій? Їх же так багато хоч греблю гати. Я онукові таке сильне і гарне ім’я придумала, а ти носа крутиш? Все з тобою зрозуміло. Егоїстка ти, – розлютилася свекруха і кинула трубку.
«Своїх синів, головне, Андрієм і Олексієм назвала! А для онука нічого кращого за Карпа не знайшлося», – роздратовано міркувала про себе Христина.
Коли вона розповіла чоловікові про цю розмову з його матір’ю, Андрій лише засміявся:
– А пам’ятаєш про твій віщий сон? Яку ти там рибу побачила?
Христина і Андрій були одружені вже більше десяти років, але ось дітей у пари все ще не було.
Спочатку вони були зайняті власними кар’єрами і купівлею квартири, потім подорожували.
Коли ближче до тридцяти років задумалися про дитину, виявилося, що все не так вже й просто.
Почалися тривалі ходіння по лікарях, обстеження і лікування. Здавалося, все має бути добре, але очікуваний момент ніяк не наставав.
Відзначаючи дванадцяту річницю їхнього шлюбу, подружжя з сумом визнало, що, мабуть, залишиться без малюків. Андрій, поспішно витерши сльозу, що набігла на очі, сказав:
– Не судилося нам бути батьками. Але я тебе кохаю і хочу з тобою зустріти старість, незважаючи ні на що»
Рівно через місяць Христина побачила надзвичайно яскравий і дивний сон.
Їй снилося, що вона заходить у ванну кімнату і бачить у повній води ванні величезного коропа.
–Андрій, Андрій! Подивися, хто у нас тут завівся! Як же це так вийшло? Ти ж ніколи не ходив на риболовлю! – закричала Христя чоловікові… і прокинулася.
Був вже ранок. Поспішно зібравшись на роботу, Христина поділилася з Андрієм своїм яскравим сном. Той лише посміхнувся:
– Може, і справді риболовлею захопитися? Раз тобі вже риба сниться!
На роботі за чаєм Христина поділилася з парою колег своїм незвичайним сном.
Тамара Олександрівна загадково посміхнулася і, підморгнувши Христині, сказала:
– Ух, Христинка! Зловиш, значить, ти собі рибку! На все життя.
– Як це?
– Це сон для дівчат, які при надії скоро будуть. Згадаєш ще мої слова!
Христя лише зітхнула.
Останній місяць вона вже ні на що не розраховувала. Але коли прикинула терміни, зрозуміла, що йде п’ятий день затримки.
Наступного ранку вона ошелешено дивилася на тест з двома яскравими смужками.
Дочекалися.
В період, поки Христя носила дитину, все проходило досить благополучно, і майбутню маму мучила лише помірна нудота перші три місяці.
Потім її почала мучити виключно свекруха.
Віра Миколаївна була жінкою діяльною і давно чекала онуків. Як тільки вона дізналася, що її невістка при надії, відразу почала активно повчати Христину.
– Тобі потрібно не менше п’ятдесяти пелюшок. Фланелевих і тонких. Праска, я сподіваюся, у тебе в порядку? Їх потрібно буде прати і прасувати при найвищій температурі з двох сторін!
– Взагалі-то, я не думала сповивати. Зараз можна просто купити сорочечки і бодіки з підгузками.
– Про що ти? У тебе ж буде хлопчик! Ніяких підгузків із пластику! Там як у теплиці! Тільки марлеві! Я тебе всьому навчу, а то зіпсуєш маляті здоров’я з дитинства!
– Добре, тільки я тоді хочу хоча б вибрати колір і малюнок цих пелюшок, – здалася Христина. – А то не люблю занадто яскраві з принтами.
– Виберемо, не переживай, – охоче повідомила свекруха.
Рівно через тиждень Віра Миколаївна з посмішкою поставила перед здивованою Христиною об’ємний пакет пелюшок:
– Я подумала, чого ти будеш по магазинах ходити, бацили всякі чіпляти! Я без тебе не впораюся, чи що? Дивись, яка фланелька якісна!
Христя розчаровано розгортала одну пелюшку за іншою: всі яскравих кольорів і з величезними каченятами, ведмежатами і великоокими машинками.
«Ну добре, раз купила, то купила. Не варто ж з нею сваритися з цього приводу».
Вже перебуваючи в пологовому будинку, невістка дізналася, що свекруха переїхала до них пожити «на тиждень-другий, щоб з новонародженим допомогти»…
Занадто втомлена від нелегких пологів, Христина не знайшла в собі сил заперечувати.
– Допомога і правда на перших порах знадобиться, – розсудила вона.
– Ой, як ти його тримаєш-то дивно! Дай, швидше дай сюди, покажу хоч, як правильно тримати, – з такими словами зустрічала свекруха Христину на виписці.
Молоді батьки були миттєво відтіснені новоспеченою бабусею від власного сина.
Вже вдома Христина помітила, що куплена нею ванночка-гірка для купання і упаковка підгузків були виселені на балкон.
– Я вас купати хоч правильно дитину навчу! На дно ванночки потрібно плівку покласти, а не ці ваші незрозумілі гірки ставити! А то точно всі кінцівки вивихнете Карпуші моєму.
– Його Сергій зовуть, – нагадав Андрій.
– Ну вже для себе назвали, як назвали, а для мене він – Карпуша! Ходімо куп-куп, Карпе! Тільки потрібно, щоб ванна була розпарена. А то ви ще й застудите його! – метушилася свекруха, включаючи максимально гарячу воду.
Коли ванна була готова, Віра Миколаївна, підхопивши дитину і покрикуючи на сина, щоб не тримав двері у ванну довго відкритими, пішла мити немовля.
Хлопчик плакав, а бабуся швидко намилювала його дитячим милом. А після купання туго запеленала в дві пелюшки разом.
– У нас же тепло в будинку, – спробувала протестувати Христина.
– Це вам тепло. А він маленький, йому буде холодно. Чепчика не знімайте і не розгортайте, нехай так спить!
Ніч для Христини та її чоловіка видалася неспокійною. Дитина не могла спати на мокрих марлевих підгузках і постійно будила їх плачем.
Доводилося вставати, розгортати, міняти і пеленати заново.
Всі ці підйоми і постійні гальмування не давали спати ні батькам, ні дитині.
До ранку у відрі для прання накопичилася гора пелюшок, а Христина і Андрій могли змагатися, чиї кола під очима темніші.
У маленького Сергія від призначеного бабусею “сповивання тепліше” з’явилася пітниця.
– Та це не пітниця! – рішуче заявляла Віра Миколаївна, дивлячись на висип. – Це ти щось з’їла не те і нагодувала молоком дитину, ось мого хорошого і сипле!
– Та я і так вже на одній гречці з курятиною сиджу! – обурилася Христина.
– Може, твоє молоко йому зовсім і не підходить! Я б краще сумішшю його годувала, – стояла на своєму свекруха.
– Ну вже ні! Буду годувати сама, – не здавалася Христина.
Свекруха, зневажливо цокнувши язиком, пішла. Але з того часу щодня рано вранці, ледь почувши писк немовляти, Віра Миколаївна вривалася в спальню молодих батьків і забирала онука у Христини:
– Мама не знає, як тебе заспокоїти! Давай хоч бабуся поносить свого Карпушу. А ось у мене і соска є!
Дитина випльовувала запропоноване, але бабуся, незважаючи на протести Христини, знову і знову намагалася привчити його до соски.
Перше ж зважування показало, що немовля втрачає у вазі.
– Це все тому, що свекруха вічно його відриває від моїх грудей. Мовляв, вона краще з ним пограється! – усвідомила Христина і почала відстоювати своє материнство.
Наступного ранку свекруха звично відчинила двері спальні Христини та Андрія зі словами:
– Іди, Христинко, їжу приготуй та попрасуй, а я з онуком пограюся! Що толку йому на твоїх порожніх грудях висіти!
– Ні, дякую! Він ще їсть, – рішуче відповіла Христина, притиснувши до себе сина.
– Було б, що там їсти! – процідила свекруха, незадоволено блиснувши очима. – Дай краще я його поношу!
– Чекайте– спокійно відповіла Христина. – Коли наїсться, тоді й носіть.
Як тільки Христина категорично заборонила свекрусі забирати у неї сина, той відразу почав набирати вагу.
Віра Миколаївна лише роздратовано зітхала і нарікала на те, що Христина тільки мучить хлопчика.
«Досить нам бабусиного нагляду», – вирішила Христина і попросила чоловіка сказати матері, що вони вже чудово справляються з батьківськими обов’язками і їй пора б поїхати додому.
Після розмови з сином Віра Миколаївна образилася.
– А я хотіла у вас ще пару місяців пожити! Як же мій Карпуша без мене?
– Будемо приходити до тебе в гості, – втішив матір Андрій.
Вони дійсно майже кожні вихідні приходили до Віри Миколаївни. Та з порога вихоплювала онука з рук невістки і радісно цілувала в щоки, руки, животик..
– Ви відпочиньте там самі, поки ми з онуком поспілкуємося! – роздратовано відмахувалася вона від невістки і сина.
Коли наставав момент прощання, вона притискала онука до себе і говорила:
– Ви їдьте, а онук у мене нехай залишиться. Йому зі мною добре!
– А годувати, вибачте, ви чим будете? – одного разу жартома запитала Христина.
– Я знайду йому найкраще молочко! – радісно заявила свекруха. – Не те, що твоє дієтичне!
– Гаразд, мамо, нам час, – втрутився в цю розмову Андрій, передчуваючи, що нічим хорошим спілкування його дружини зі свекрухою не закінчиться.
Виходячи на вулицю, Христина сказала чоловікові:
– Я так розумію, що вона з тобою і твоїм братом не нанянчилася?
– Та ми майже весь час жили у бабусі з дідусем, – зізнався Андрій.
– Це й видно. Тільки ми не для неї сина народжували. Доведеться їй змиритися з тим, що вона бабуся, а не мати.
