Новину про те, що після розлучення їхня молодша дочка вирішила повернутися до рідного міста, батьки Ірини сприйняли неоднозначно.
— Не знаю, чого їй не вистачало? Дім повний, а чоловік все для сім’ї робив! — говорив Ілля Петрович.
— Бабій він, дочка скільки сліз пролила! Мабуть, її терпіння вичерпалося. Нічого, поживе у нас з дітьми, а там все потихеньку владнається — відповідала йому Катерина Василівна.
— А ти подумала, яка реакція буде у нашої старшої, Ольги, на цю новину? Адже знову почне ревнувати свого Діму до молодшої сестри. Згадай, скільки істерик було з цього приводу колись.
— Що було, то минуло! Адже більше десяти років Ірини не було в нашому місті. А Діма давно зразковий сім’янин.
Він на нашу Олю молиться. Таку дружину ще пошукати! Чистюля і характер золотий!
— Дітей тільки чоловікові не народила, в цьому вся проблема, — похитав головою батько, — її поїзд давно пішов.
— Ну і що! — перервала чоловіка Катерина Василівна, — і без дітей люди живуть у любові та злагоді до золотого весілля…
… Трієчник Дімка давно був закоханий у восьмикласницю Іру, але до неї було і на козі не під’їхати.
Кругла відмінниця, активістка і староста класу, вона завжди була на хорошому рахунку в місцевій школі.
Весь свій вільний час дівчинка присвячувала самоосвіті і в бік однолітків навіть не дивилася.
Через рік вагань на одному зі шкільних вечорів хлопець наважився і запросив горду дівчину на повільний танець.
А коли музика закінчилася, раптом притиснув її до себе, таку тендітну і ніжну, і закружляв.
Через тиждень парочка почала зустрічатися. Коли про це дізналася Ольга, старша сестра Іри, то влаштувала їй істерику.
— Дімка, мій однокласник, і він мені давно подобається, до твого відома, — кричала вона.
— На ньому це не написано! Мені він теж сподобався, — переможно посміхалася Ірина.
— Чи не зарано тобі ходити на побачення з дорослими хлопцями? Займися краще навчанням, малявка.
— На відміну від тебе я все встигаю, — парирувала старшій молодша.
На допомогу собі Ольга залучила важку артилерію — батьків. Тих давно зачіпали складні стосунки між сестрами.
Їх постійне суперництво не додавало гармонії в сім’ю, а скандали вже стали нормою повсякденного життя.
Ольга була закохана в Діму вже давно і сильно страждала. А тепер ще й почала ревнувати його до Ірини.
Підла шмакодявка посміла перейти їй дорогу. Невже в школі немає інших хлопців, та й взагалі Діма занадто дорослий для неї.
Два роки різниці — це не жарти в шкільному віці. Але сестра на заздрість всім продовжувала вчитися на відмінно і зустрічатися з першим красенем школи.
І, одного разу, нерви у Ольги не витримали, коли в місцевому сквері вона побачила цю цілуючуся парочку. Вона підбігла до них і вилаяла Іру найбруднішими словами.
Але Діма вчинив у той момент, як справжній чоловік. Він заступився за кохану і відвів її геть з парку.
Більше вона додому не повернулася. Пізніше попросила батька привезти її речі і ранець з зошитами та підручниками.
— Як же так, донько? — запитував розгублено тоді Ілля Петрович, — це недобре і неправильно, адже тобі ще немає шістнадцяти.
— Тату, тільки не втручайтеся! Головне, що мені є де жити. За мене не хвилюйтеся, краще переживайте за Олю. А то вона скоро все волосся на голові видере від злості.
А Оля і справді, мало не перебила весь посуд у будинку, коли дізналася, що солодка парочка тепер буде жити разом.
Батьки Діми сприйняли цю новину теж не на «ура» і відразу сказали втікачці, що притулок їй дадуть ненадовго, вони ж не звірі, але потім нехай повертається до своєї сім’ї.
Зате старенька бабуся Діми відразу запропонувала одну зі своїх кімнат у старенькій квартирі. Там незабаром молодь і влаштувалася.
Діма закінчив школу і пішов працювати на будівництво, Іра ж вирішила екстерном скласти іспити і вступити до медичного.
Безглуздий випадок змінив усі їхні плани. Іра дізналась, що носить під серцем незаплановану дитину…
— Будеш народжувати! — твердо сказав тоді Діма.
— Але мені немає вісімнадцяти, і батьки нас не зрозуміють. І якось тривожно на душі, недобре, немає радості, — нервувала Іра.
— Нас розпишуть відразу, як тільки ти принесеш довідку з жіночої консультації. Дитина народиться в законному шлюбі.
Ірина все-таки вирішила порадитися з батьками. Рідко, але вони все ж продовжували спілкуватися з молодшою дочкою.
— Позбудься цієї дитини. Яке ще весілля. Старша сестра повинна вийти заміж першою, така прикмета є.
Хочеш, щоб Ольга залишилася старою дівою? — обурювалася Катерина Василівна.
Ольга ж, дізнавшись про стан Ірини, знову почала істерити і біснуватися.
Вона так і не змогла розлюбити Дмитра, а свою суперницю з недавніх пір вважала найлютішим ворогом.
— Я напишу заяву в поліцію, справа набуде розголосу і твого хахаля посадять — погрожувала вона молодшій сестрі.
У Ірини голова пішла обертом. Попереду іспити до медінституту, а тут ця випадкова дитина і до того ж страшні погрози сестри.
— Кидай Дімку і тоді ніхто нічого не дізнається. Їдь з нашого міста. Я дам тобі грошей, багато грошей. Батьки відкладали мені на навчання.
Знімеш квартиру, вступиш до інституту, знайдеш нове кохання. А Діма мій по долі, я це точно знаю.
— А як же дитина?
— Позбудешся її, ось і все. Малюк буде тільки заважати твоєму навчанню і кар’єрі. Це великий тягар!
І Ірина зважилася. Сказала Дімі, що дитини не буде, весілля теж і їй треба вчитися. У неї великі плани в цьому житті.
Той розгублено слухав її монолог і відчував, що вона говорить не своїми фразами. Її навчили, їй підказали. Це чужі слова і чужа Ірина.
— Нікуди не пущу! Ми одружимося і дитина з’явиться на цей світ.
— Її вже немає, — зважилася на обман Ірина, — я була в лікарні. Все пройшло швидко і безболісно, з одним уколом.
І тут Дмитро не витримав і вляпав Ірі дзвінкого ляпаса.
Того ж вечора вона пішла, але не до батьків, а до подруги. І незабаром поїхала в обласне місто.
Ольга допомогла сестрі влаштуватися там, переказала гроші.
А потім, їй як одній з кращих студенток, дали окрему кімнату в гуртожитку, куди вона і принесла свого синочка, що народився в строк.
Батькам писала, що у неї все чудово і вона вийшла заміж, не хотіла засмучувати їх.
Законний чоловік з’явився тільки через рік. Пропозицію молодій мамі зробив розлучений декан вузу, від якого Ірина незабаром народила ще й дочку.
Жили добре, дружно до пори до часу.
Ірина після закінчення вузу вступила до аспірантури, а потім стала викладати на кафедрі, поєднуючи роботи в приватній клініці і зі студентами.
Але, як кажуть, сивина в голову, а біс в ребро… Почали доходити і до неї чутки про інтрижки її невірного чоловіка. Терпіти його витівки жінка не стала, подала на розлучення.
А потім вирішила повернутися з дітьми в рідне місто через десять років.
Ілля Петрович і Катерина Василівна були шалено раді побачити своїх підрослих онуків.
Старша дочка так і не народила їм нікого. Вона довго і наполегливо йшла до своєї заповітної мети і їй вдалося одружити на собі Дмитра.
Він це зробив на зло Ірині. Цей шлюб для нього не був щасливим. Жили як усі, але додому його ніколи не тягнуло.
Він взагалі розчарувався в жінках після раптового від’їзду своєї першого кохання. Весь час уявляв, яким у нього вже міг бути його власний син, і важко зітхав.
Новину про переїзд Ірини в їхнє місто сприйняв байдуже, всі почуття до неї давно і безслідно минули.
Але коли вся їхня велика родина дружно сіла за обідній стіл у батьківській квартирі, він не міг відірвати очей від симпатичного спритного хлопчика, старшого сина своєї тепер уже своячки.
Це була реальна копія його самого в далекому дитинстві.
Ірина в бік Дмитра не дивилася взагалі, хоча він і намагався перехопити її погляд. А Ольга поруч совалася на стільці і сильно нервувала, відчувши недобре.
“Я впевнений, що Сашко мій син, тут і ДНК не треба. Обдурила, не позбулася немовляти, а народила. Значить, кохала мене.
Але навіщо позбавила мене сина? — ці думки не давали чоловікові спокою, — Оля — жалюгідна пустоцвітка, всі ці роки компостувала мені мізки, що скоро народить, але марно давала надію”.
Вдома був жахливий скандал. Діма звинувачував дружину в приховуванні таємниці, а та проклинала, не соромлячись виразів, і чоловіка, і сестру.
— Навіщо вона приїхала? Це все ви винні! Прийняли її знову, — дорікала Ольга своїм батькам, — обіцяла ж позбутися, а сама…
Заради своєї дитини Діма буде готовий на все. Він на мене взагалі дивитися не хоче, — істерила вона в батьківському домі.
Через день, на швидкій, Ольгу відвезли в клініку неврозів, де призначили серйозне медикаментозне лікування.
Ірина не стала заперечувати і зізналася, що Саша – син Дмитра. Батько і син почали спілкуватися.
Ольгу підлікували і вона стала набагато спокійніше сприймати світ і життєві обставини.
Ірина з головою поринула в наукову роботу і про особисте життя поки не думає.
