Десять років у шлюбі з Михайлом Наталія вважала себе найщасливішою на світі. У них із чоловіком був восьмирічний син, якого вони безмежно любили.
Здавалося б, чого ще бажати?
Бентежило жінку тільки одне: квартира, в якій вони жили, належала родичам чоловіка.
Тобто, в разі розлучення, вона залишалася ні з чим. Хоча зарплата в Наталії була більшою, і вся сім’я практично жила на неї.
Іноді вона думала про те, що може їх розсварити з чоловіком?
Михайло дуже сильно любив матір, і саме ця жінка могла все зіпсувати.
Але оскільки стосунки зі свекрухою були теплі та хороші, Наталія дуже швидко відкинула від себе всі тривоги.
І, як виявилося, дуже навіть дарма.
Через десять років Надія Володимирівна несподівано показала свої гострі зубки.
Нишком від невістки, вона віддала онука в балетний гурток, бо вважала, що з нього вийде непоганий “балерун”.
Наталія ж не хотіла, щоб її сина дражнили в школі, і була дуже засмучена, дізнавшись, що свекруха робить так, як вважає за потрібне. Навіть не порадившись ні з ким з батьків!
Однак це був далеко не поодинокий випадок.
Надія Володимирівна продовжила показувати свою владу.
Особливо яскраво це проявилося після того, як пішов з життя її чоловік, і вона цілком зосередилася на синові та онукові.
— Треба купити дачу, — несподівано запропонував Михайло, за яким Наталія ніколи не помічала прагнення до грядок.
Жінка одразу ж зрозуміла, що це справа рук свекрухи, яка крутила сином, як хотіла.
— У тебе є гроші на її купівлю? — уточнила дружина.
— Ні, у тебе є, — усміхнувся Михайло.
— Чому ти так вирішив? Я стільки не заробляю, — обурено розвела руками Наталія.
— Ти навіть ще не знаєш, скільки вона коштує, — пробурмотів чоловік, бачачи, що в дружини немає бажання вкладати кошти в дачу.
— Скільки?
— Триста тисяч.
— Частину дасть мама, частину повинні внести ми, — з діловим виглядом заявив Михайло.
— Навіщо нам дача? Хто на ній працюватиме? — Наталія стала засипати чоловіка незручними запитаннями.
— Я буду й мама…
Жінка нахмурилася, переконавшись у тому, що Надія Володимирівна, дійсно, має відношення до ідеї про купівлю дачі.
— У мене немає грошей, — стояла на своєму (розповідь спеціально для сайту – цей день) Наталія, яка не хотіла вкладати кошти в непотрібне житло.
— Позич у батьків. Скажи, що потім віддамо. Я пам’ятаю, вони збирали на машину, — оживився Михайло, який не збирався відмовлятися від покупки.
— Ні, не стану, — рішуче заявила жінка. — Потім їх треба буде віддавати. З чого?
— Я сам віддам! — гаркнув чоловік і з незадоволеним обличчям вийшов із квартири.
Наталія й подумати не могла, що Михайло без її відома поїде до тещі й тестя, а ті позичать йому сто п’ятдесят тисяч гривень.
Про те, що дачу все-таки куплено, жінка абсолютно випадково дізналася від свекрухи.
Найближчими вихідними вона заявилася до квартири подружжя й повідомила про те, що вони всі їдуть на шашлики.
— Заодно й огорожу треба підлатати, — з важливим виглядом промовила Надія Володимирівна.
— Яку огорожу? — здивувалася Наталія, не одразу зрозумівши, про що саме йдеться.
— На моїй дачі! — гордо заявила свекруха.
— Ви купили дачу? — стримано поцікавилася жінка.
— Так, синочок любий мені допоміг! — Надія Володимирівна ніжно подивилася на Михайла.
Наталії хотілося прямо зараз дізнатися, звідки чоловік взяв гроші, але вона вирішила зробити це тоді, коли вони залишаться вдвох.
Їхати зі свекрухою на її дачу жінка відмовилася, але синові дозволила поїхати разом із батьком.
До обіду Наталія гадала, де благовірний взяв гроші на купівлю дачі. Відповідь прийшла несподівано.
Жінці зателефонувала мати й між іншим запитала, коли Михайло збирається віддавати першу суму.
— Він вам винен? За що? — здивувалася Наталія, не одразу зрозумівши, звідки чоловік узяв гроші.
— Мишко на дачу попросив позичити сто п’ятдесят тисяч гривень, — спантеличено повідомила мати, — а ти хіба не знала? Коли покажете нам свою покупку?
— Так, знала, знала, — зніяковіло відповіла донька, не бажаючи зайвий раз лякати батьків.
З великими труднощами Наталія дочекалася повернення чоловіка й сина з дачі свекрухи.
— Є розмова, — суворо промовила жінка й покликала Михайла на кухню. — Нічого не хочеш мені сказати?
— З приводу чого? — втомлено відповів чоловік.
— З приводу дачі! Ти взяв гроші в моїх батьків і жодного слова не сказав мені про це! До того ж ти збрехав, що дачу ми купили для себе, — Наталія з викликом склала руки на грудях.
— Що з того? Ти не хотіла позичати, тому позичив я, — уїдливо відповів Михайло.
— Коли ти збираєшся їх віддавати? — продовжила своє допитування жінка.
— Це вже не твоя справа. Не ти позичала, — злобно процідив чоловік і покинув кухню.
Наталія не знала, чи віддає чоловік борг її батькам. З ним на цю тему було марно розмовляти, а батьків зайвий раз не хотілося турбувати.
Однак через два тижні жінці зателефонувала мати й знову поцікавилася щодо боргу.
Так Наталія зрозуміла, що Михайло ні копійки не повернув її батькам і, мабуть, поки що точно не збирається.
Саме на цю тему жінка й вирішила знову поговорити з чоловіком. Однак не на її запитання про борг він відреагував дуже агресивно.
— Сам розберуся, коли віддавати…
— Батьки повірили тобі, а ти їх обдурив! Виявляється, ти обіцяв повернути гроші через місяць, а минуло два! Між іншим, вони про борг питають у мене! — обурилася Наталія.
— Ну то й віддавай тоді, — злорадно промовив Михайло. — У мене ніхто нічого не питає.
— З чого я віддам? Коли ти їх позичав, про що тільки думав? Хоча я знаю, про що! Про те, як догодити своїй любій матусі! — єхидно промовила жінка. — Продавай дачу й повертай моїм батькам гроші!
— Ні, дачу я в будь-якому разі не зможу продати, вона не моя, — розсміявся чоловік.
— Значить, Надія Володимирівна не жартувала, коли казала, що ти їй допоміг купити? Вона записана на неї? — нарешті дійшло до Наталії. — Нічого собі! Виходить, що мої батьки подарували твоїй матері половину дачі?!
— Вважай, як хочеш, — байдуже відповів Михайло.
— Добре, спробую поговорити з твоєю матір’ю. Можливо, в неї хоча б залишилася частинка совісті! — рішуче заявила жінка.
— Навіть не смій! — став у позу чоловік. — Я сам взяв, сам і віддам. Не псуй з мамою стосунки, вони й так у тебе останнім часом не найкращі. Ти її розчарувала…
— Та ти що?! А вже як вона мене… тільки Бог знає! — з досадою промовила Наталія, яку зачепили за живе слова чоловіка.
Жінка сподівалася, що ця розмова змусить Михайла віддати її батькам хоча б частину грошей.
Але ні, він із байдужістю поставився до цієї (розповідь спеціально для сайту – цей день) розмови. Саме тоді Наталія зрозуміла, що поведінка чоловіка геть убила в ній усі теплі почуття до нього.
Жінка взяла кредит на двісті тисяч і повернула батькам борг.
Після цього подала на розлучення.
У суді з’ясувалося, що Михайлові довелося ділити з дружиною не тільки майно, а й кредит.
