— Ой, та годі тобі! Не принижуйся! Що я тут взяла? І голодними не залишитеся.
Крупи я вам усі залишила. А Ірочці допомагати треба! Он, скільки у вас усього!
І, взагалі, невістко, у великій родині дзьобом не клацають! — Валя не вірила своїм вухам і очам.
Винною у зникненні продуктів виявилася її свекруха. Але ж вона знає про ситуацію, в якій опинився її син.
Як можна так чинити? Валентина простягнула руку до телефону і почала набирати номер чоловіка…
… Ця історія трапилася рік тому. З тих пір свекруха і її нащадки більше не турбували сім’ю Валентини.
Добре, що чоловік став на її бік. Інакше довелося б подавати на розлучення. А дівчина дуже любила свого Ігоря. Навіть манери навіженої свекрухи не вбили її почуття.
Валя вийшла заміж з величезного кохання. Про такі стосунки розповідають тільки в романах. А з нею вийшло все саме так.
Ігор красиво доглядав за дівчиною, дарував величезні букети квітів, зустрічав після роботи, пригощав морозивом.
Вони довго гуляли під місяцем, проводили разом вихідні, а потім вирішили одружитися.
Валю не бентежив той факт, що потенційний чоловік не хотів знайомити її зі своєю мамою.
Мабуть, вже тоді він знав, що вона з себе представляє. Ігор казав:
— Знаєш, мама мене не любить. Я старший в родині. І вона вважає, що я повинен допомагати не тільки їй, але і молодшим. Але ж вони вже давно всі дорослі.
Звичайно, я нічого проти них не маю. Але, уяви, коли я купив машину, мати заявила, що повинен давати на будні її сестричці.
Нібито тій далеко і незручно добиратися до інституту. Я не зміг відмовити. Віддав ключі і оплатив сестрі курси водіння.
Не будемо поспішати зі знайомством. Раптом мама зажадає і тебе комусь віддати, — жартував Ігор.
А Валя й не наполягала. Звичайно, після весілля їй довелося познайомитися з родичами чоловіка.
Спочатку вони щодня приходили в гості, вечеряли. Але Валентина не поспішала пригощати їх вишуканими стравами.
Вони з Ігорем платили іпотеку. На погашення кредиту йшла левова частка бюджету. А тому на продуктах економили. Не голодували, звичайно, але й не шикували.
Свекруха спробувала зобразити образу, коли Валя почала пригощати її супом і чаєм з простенькими цукерками.
Але невістка знайшла в собі сили мило посміхнутися і сказати:
— Не ображайтеся, Ніно Михайлівна. Ми хочемо якнайшвидше виплатити іпотеку. А тому економимо. Зате, коли закриємо борги, влаштуємо бенкет на весь світ!
Свекруха нічого не відповіла. Але в душі оцінила мудрість невістки і стала приходити рідше. А сестричка і брат чоловіка і зовсім перестали з’являтися.
Минав час. Подружжя забуло про те, що колись недоїдали і не могли дозволити собі піцу або роли.
Вони міцно стали на ноги, виплатили іпотеку, отримали підвищення на роботі. Загалом, сім’я не мала потреб.
І ось тоді почалися проблеми. Ніна Михайлівна прийшла якось ввечері в гості до сина і заявила:
— Ігор, потрібно допомогти бабусі. Вона вже старенька, а пенсія невелика. Чи не могли б ви з Валею купувати їй хоч якісь продукти?
Ігор погодився, та й Валентина не побачила нічого поганого в допомозі літній жінці.
З тих пір вони стали купувати бабусі набори продуктів і відвозити до неї додому, за місто.
Літня дама щиро дякувала онукові з невісткою і поспішно прибирала ковбаси і сир в холодильник.
При цьому вона бурмотіла собі під ніс, щось про щурів, які прийдуть і потягнуть її смаколики.
Валентина списувала таку поведінку на вік бабусі. Вона вирішила, що, швидше за все, в будинку водяться гризуни.
Сусідство з щурами вразило стареньку, ось вона і заговорюється.
Вона навіть запропонувала бабусі викликати службу санобробки, на що отримала відповідь:
— Цих щурів не виведеш, дорогенька! А ти добра, дякую тобі, донечко, що не кидаєш стареньку.
А потім свекруха попросила допомогти сестрі Ігоря. Виявилося, що та завжди мріяла побувати на гірськолижному курорті. Та ось біда, грошей не вистачало.
Ніна Михайлівна не стала пояснювати синові, чому саме він повинен взяти на себе роль чарівника. Вона просто заявила:
— Ігор, Валя! Ви ж добре заробляєте! Грошей не рахуєте! Купіть Ірусі путівку на курорт. Нехай відпочине моя дівчинка.
Валентині не сподобалася ця затія. Але вона запропонувала допомогти Ірині з роботою.
Ніна Михайлівна чомусь образилася:
— Іра моя — хороший фахівець. Вона пристойно заробляє! Та й я допомагаю доньці.
Але ж вам нічого не коштує купити для неї путівку. А вона свої гроші витрачає нехай на себе. Їй час виходити заміж! Нехай вбирається!
Ігор тоді закликав дружину не влаштовувати конфлікт. Він обіцяв взяти підробіток і купити сестрі путівку.
Все-таки він — старший брат і повинен допомагати молодшим! Так його виховувала мати.
Валя тільки знизала плечима. Звичайно, їй було прикро, що вона з чоловіком не зможе поїхати у відпустку. Все-таки грошей у їхній родині було не так багато.
Путівка для Ірини означала тільки те, що вони самі будуть змушені відмовитися від запланованої відпустки.
А потім Ніна Михайлівна немов втратила залишки розуму.
Вона регулярно приходила в будинок сина і невістки і вимагала оплатити комунальні рахунки, заправити машину другого сина, видати якусь суму сестричці…
Ігорю набридла ця ситуація. Він заявив матері, що більше не може допомагати родині.
Валя підтримала його:
— Ніно Михайлівно, всі ваші діти вже дорослі. Вони працюють. Якщо їм не вистачає грошей, можуть взяти підробіток.
Саме так ми і зробили з Ігорем, коли хотіли швидше виплатити іпотеку. Економили на всьому, їли макарони, три роки не ходили ні в кіно, ні в кафе.
А тепер ми знову не можемо собі нічого дозволити. А все тому, що змушені ділитися доходами зі здоровими, сильними і молодими людьми.
Свекруха образилася. Вона стиснула губи і пішла, грюкнувши дверима на прощання.
Пізніше вона сказала синові, що Валя його зовсім зіпсувала. Він став жадібним і байдужим.
Але Ігор став на бік дружини і порадив матері залишити його в спокої. Ні його брат, ні його сестра не голодують і не відчувають труднощів.
Він не хоче давати їм грошей на розваги. Нехай зароблять самі!
З тих пір візити свекрухи в будинок Валі та Ігоря припинилися. Подружжя зажило більш-менш спокійно і навіть змогло накопичити на поїздку до моря.
Але щось у житті подружжя згодом пішло не так.
Компанія Ігоря раптово збанкрутувала. Він залишився без роботи. Але чоловік не став сумувати.
Він влаштувався в таксі, а у вільний час продовжував ходити на співбесіди. Він не втратив надії знову отримати хорошу посаду.
Потім і Валентина раптово відчула себе погано. Обстеження показало, що їй потрібно негайно лягти в стаціонар. Потрібне було оперативне втручання.
Валентина взяла відпустку за свій рахунок і почала проходити лікування.
Весь цей час вона переживала, що квартира під час її відсутності занепаде, а чоловік буде голодним.
Ігор виявився дуже непристосованим до побуту. Не вмів приготувати навіть просту страву або випрасувати свої сорочки.
Але чоловік, відвідуючи Валю в лікарні, повідомив:
— Не хвилюйся, кохана! Мама звідкись дізналася про наші нещастя і вирішила допомогти. Вона щодня приходить, прибирає і готує.
Не переживай і ні про що зайве не думай! Одужуй і повертайся додому. Я дуже за тобою сумую!
Валентині стало легше на душі, та й лікарі говорили, що вона йде на поправку і скоро зможе повернутися додому. Так і сталося.
Жінка з радістю відзначила, що її квартира знаходиться в ідеальній чистоті і щиро подякувала свекрусі за турботу.
Вона пообіцяла купити для неї тортик, як тільки знову вийде на роботу.
Але виявилося, що керівництво не стало чекати одужання хворої співробітниці. Її місце було зайнято.
Тепер і Валентина залишилася без хорошої посади…
На щастя, керівництво компанії видало їй хороші рекомендації. Вона змогла влаштуватися в іншу фірму.
Посада була нижчою, зарплата меншою, але все-таки грошей на життя вистачило б.
З першої зарплати Валентина накупила кулінарних смаколиків і запросила в гості свекруху.
Вона пригощала Ніну Михайлівну різними стравами і щиро дякувала за допомогу.
А на другий день Валя з подивом виявила, що з холодильника зникли всі смаколики.
Вона заглянула в шафку і побачила, що на полиці стоїть самотня пляшка олії і пачка макаронів.
Дівчина негайно зателефонувала чоловікові:
— Ігор, куди поділися всі продукти? Я хотіла запекти м’ясо на вечерю, а морозилка порожня! Ти що, віддав продукти матері?
— Та ні, Валя, я нічого не чіпав! Може, тобі здалося, що купила м’ясо? Чи, може, пакет у магазині забула?
— Ігор, та тут не тільки м’яса немає. Кудись поділися і оливки, і сир, і навіть сочевиця! Нічого не розумію!
Валентина не стала сваритися з чоловіком. Вона подумала, що той просто не хоче зізнаватися їй у тому, що віддав продуктові запаси родичам.
Вона вирішила, що нічого страшного не станеться. Будуть економити, не вперше!
Але з того часу Валентина почала помічати, що в її квартирі постійно зникають якісь предмети і речі.
Ось зник шампунь, який вона купила для себе, зник крем для рук, випарувалася упаковка з червоною рибою.
Валентина не витримала:
— Ігор, може, ти коханку завів, а? І підгодовуєш її? — Валя сумно посміхнулася, — не розумію, куди зникає те, що я купую?
— Та я нічого не брав, Валя! Може, тобі до лікаря сходити? Щось у тебе з головою. Швидше за все, ти просто вигадуєш, що купуєш всі ці продукти і побутову хімію. А в реальності цього немає!
— Ігор, ти вважаєш, що я збожеволіла? Ось дивись: в холодильник я поставила коробку французьких тістечок. Впевнена, завтра її тут не буде!
— Звичайно, не буде! — засміявся чоловік, — ти сама їх з’їси! Ти ж так любиш солодке!
— Ігор, ти вважаєш, що я все з’їдаю, а потім не пам’ятаю про це? — здивувалася Валентина, але навіть сама злякано замислилась.
А раптом вона і справді страждає на провали пам’яті після анастезії?
Дівчина твердо вирішила записатися до лікаря. Вона відразу зателефонувала в клініку і домовилася про прийом.
Через кілька днів Валя повернулася додому з роботи раніше. Вона хотіла переодягнутися і відправитися в клініку.
Але вхідні двері виявилися відкритими. Дівчина злякалася.
Вона останньою виходила з квартири і точно пам’ятала, що зачинила їх. У неї, що, справді, провали пам’яті? Вона приймає фантазії за реальність?
Валентина тихо увійшла в квартиру і почула якесь бурмотіння.
Голос свекрухи говорив:
— Ірко, не бери ці тістечка! Бачиш, коробка відкрита! Може, вони вже зіпсовані! Подивися, в морозилці є чудовий шматок м’яса.
Складай його в сумку і бери банку печериць! Приготуємо на вечерю м’ясо з грибами.
Здивована Валентина пройшла в кухню. Вона побачила, що біля холодильника стоять її свекруха і сестра чоловіка.
Жінки із задоволенням дістають вміст, розглядають, і те, що сподобалося, складають собі в сумки.
Валя втратила дар мови від подиву. Вона пошепки запитала:
— Що тут відбувається? Чому ви порпаєтеся в моєму холодильнику і берете продукти, які я купила?
Здається, тепер я розумію, про яких щурів говорила бабуся! Поясніть, що ви робите в моїй квартирі і звідки у вас ключі?
— Валентино, по-перше, холодильник і квартира не тільки твої. Вони ще належать і моєму синові.
Я його виховала, а значить, маю повне право приходити сюди і брати, що потрібно.
— А Ігор знає про ваші візити? — запитала Валя.
— Навіщо відволікати чоловіка від справ? Нехай працює спокійно. Йому не потрібно знати! Ми тихо прийшли, тихо пішли. Та й ти б нічого не знала! Чому раніше прийшла?
— Тому що я вирішила, що збожеволіла! Я записалася на прийом до лікаря! Подумала, що у мене провали пам’яті і я тільки в думках закуповую продукти!
А до цього я підозрювала Ігоря в обмані. Вирішила, що він забирає продукти з дому і комусь допомагає з вас!
А ви весь цей час приходили сюди і брали все, що хотіли самі!
— Мила, не переживай так! Тобі це шкідливо! Ігор сам дав мені ключі, щоб я тут прибирала і господарювала, поки ти в лікарні відпочивала.
Невдячна ти! Пожаліла для родичів шматка м’яса!
— Та ми ж напівголодні сидимо! Після ваших візитів нічого не залишається!
— Ой, та годі тобі! Не прибідняйся! Що я тут взяла? І голодними не залишитеся. Крупи я вам усі залишила.
А Ірочці допомагати треба! Он, скільки у вас усього! І, взагалі, невістко, у великій родині дзьобом не клацають! — Валя не вірила своїм вухам і очам.
Значить, її продукти призначалися сестрі чоловіка. Адже вона — здорова дівчина! Чому не хоче знайти для себе хорошу роботу?
Валентина із задоволенням би їй допомогла, якби та була хвора або голодна.
Але свекруха та Іра беруть тільки дорогі продукти. Вони хочуть поласувати за її рахунок!
Валя стала дзвонити чоловікові і попросила негайно приїхати. Ігор вирішив, що сталося щось трагічне. Він відпросився з роботи і приїхав додому.
Валентина гнівно заявила йому:
— Ігор, вибач мене, я думала про тебе погано. Навіть підозрювала в тому, що ти таємно відвозиш продукти комусь.
А потім вирішила, що сама поїзала головою! А це твоя мати і сестричка беруть нашу їжу. Тому ми змушені харчуватися макаронами і гречкою.
Подивися, вони вирішили, що наш холодильник — безкоштовна полиця допомоги малозабезпеченим!
Ігор був обурений поведінкою родичок. Він вирішив сказати матері все, що про неї думає:
— Мамо, я дав тобі ключі, бо ти наполягла на тому, щоб допомагати, поки Валя в лікарні.
Я забув про це і не забрав ключі назад. А ти, виявляється, вирішила взяти плату за допомогу! Але ви ж не бідуєте?
Ти отримуєш пристойну пенсію, підробляєш у школі, сестра також працює! Невже ви не можете купити собі те, що хочете?
— Навіщо витрачати свої гроші, сину? Ірочка збирає на поїздку за кордон. Ви ж відмовили їй у допомозі!
Я віддаю пенсію Вадику — твоєму молодшому братові. У нього дружина народила. Їм грошей не вистачає.
А у вас ні дітей, ні кішки навіть немає! Куди вам стільки! Кожен день купуєте сири і ковбасу!
— Мамо, ми купуємо, та спробувати нам поки не вдалося. Три дні тому Валя готувала пусті макарони.
Вона казала, що хотіла запекти м’ясо. Але воно безслідно зникло.
Я подумав, що у Валі проблеми після лікарні. Може, наркоз діяв якось не так? Мамо, якби вона вас не побачила в будинку, ми б обоє потрапили до психлікарні!
Віддай негайно ключі! Більше ніколи не смій приходити в наш будинок! Ти зрозуміла?
Ірина, це і тебе стосується. І Вадику передайте! Нехай не розраховує ні на що.
Коли ми виплачували іпотеку, ви жодного разу не запросили нас на обід, не допомогли нічим.
А тепер, коли ми працюємо на двох роботах, щоб жити в достатку і добре харчуватися, ви користуєтеся нашим холодильником.
Забирайтеся обидві!
Ніна Михайлівна та Ірина пішли. Але пакети з рук не випустили і спробували забрати їх із собою.
Ігор наздогнав жінок уже в під’їзді. Він мовчки забрав сумки і повернув продукти додому.
Потім обійняв свою дружину і попросив:
— Валю, вибач мене, я й не думав, що моя мати здатна на таке! А про ключі зовсім забув.
Вибач, що вирішив, ніби ти — збожеволіла! Давай, влаштуємо бенкет! Добре, що все прояснилося!
Валентина скасувала візит до лікаря і приготувала смачну вечерю. Ігор помітно повеселішав.
Все-таки він був стурбований станом своєї дружини і тепер був радий тому, що її божевілля скасувалося!
Більше в будинку подружжя продукти не пропадали. Вони, до речі, відвідали літню бабусю в селі і привезли їй купу смаколиків.
Ігор сказав старенькій, що йому відомо про примхи своєї матері і дуже соромно за неї.
Бабуся зізналася, що та, дійсно, завжди приїжджала до неї після візиту Ігоря і Валі і забирала все, що вони привезли. Їй мало, що діставалося.
Ігор і Валя вирішили взяти бабусю до себе в місто. Тій вже було важко доглядати за собою.
Вона до останніх днів жила в квартирі онука і його дружини. Валентина забезпечила старенькій належний догляд, завжди намагалася нагодувати чимось смачненьким!
А ось з Ніною Михайлівною подружжя більше не спілкувалося. Відмовили в гостинності і Ірині з Вадиком.
Хтось вважає їх жадібними, а хтось хвалить за сміливість вказати на двері набридливим родичам.
Але з того часу подружжя більше не сварилося і жило в достатку.
