— Я своїм ключем відкриваю, а не виходить. Зсередини, напевно, зачинено.
— Нашим ключем! — різким тоном відповіла Настя і вихопила зв’язку ключів з рук свекрухи.
— Я не рано? — хотіла було увійти в квартиру жінка.
— Ніна Миколаївна, у нас вдома кіт. Та й взагалі, як ви говорили моїм батькам, свинарник! — відтіснила від дверей чоловіка Анастасія.
— Ти мене не пустиш чи що? — здивувалася свекруха...
… Анастасія та Ілля були одружені трохи більше чотирьох років, у них підростав син Макар. Хлопчику скоро мало виповнитися 3 роки.
До народження сина Настя працювала на місцевому заводі інженером, але на початку декрету вирішила спробувати себе в якості майстра з манікюру — банально заради грошей. Так і затягнула її ця справа.
У підсумку жінка остаточно змінила рід діяльності.
Орендувала місце в салоні краси, який був розташований на першому поверсі їхнього багатоповерхового будинку, і активно взялася за роботу.
З сином їй допомагали чоловік вечорами і її мама Лариса Сергіївна вдень.
— Настюшо, ну яка ж ти у нас молодець! — хвалила невістку свекруха Ніна Миколаївна. — Інші, як тільки підуть у декрет, так на шиї у чоловіка сидять, а ти все копієчку в дім приносиш.
— Та ніби зараз мало жінок у декреті підробляють, — дещо зніяковіла Настя.
— Молодець! Головне тільки про чоловіка з сином не забувай! — додала свекруха. — Я, до речі, до тебе на манікюр направила дочку моєї знайомої з секції.
Ніна Миколаївна була дуже активною жінкою: і скандинавською ходою в місцевому клубі для тих, кому за 50, займалася, і танцями там же, і майстер-класи з рукоділля відвідувала, і всі виставки та вистави міського театру прагнула відвідати.
***
— Ви, звичайно, чудовий майстер! — зробила комплімент Анастасії клієнтка, та сама дочка знайомої її свекрухи.
— Рада, що вам сподобався результат! — відповіла Настя.
— Шкода, що по дому нічого не встигаєте через цю роботу, — ляпнула клієнтка і тут же, зрозумівши, що сказала щось не те, поспішила виправдатися, — ну це так ваша свекруха каже.
На цьому жінка розрахувалася за манікюр і поспішно пішла.
А Настя замислилася.
Виходить, в очі свекруха її хвалить, а за очі лає.
У найближчі вихідні Настя з Іллею і Макаром за попередньою домовленістю прийшли в гості до свекрухи.
Анастасія хоч і крутила в голові слова клієнтки про те, що про неї розповідає Ніна Миколаївна, але виносити це на обговорення не хотіла.
Жінці не хотілося ніяких з’ясувань відносин зі свекрухою. Але Ніна Миколаївна сама дала привід:
— Христина була у тебе?
— Хто? — уточнила Анастасія.
— Христина, дочка моєї знайомої. Я тобі казала, — пояснила свекруха.
— Так, була, — змінилася на обличчі Настя, — розповіла, що ви з її мамою дуже близько спілкуєтеся, багато обговорюєте.
Можливо, Анастасії і здалося, але начебто свекруха зрозуміла, на що натякає невістка.
За доказ Настя прийняла те, як різко і старанно Ніна Миколаївна загравала перед нею.
Тут же невістка була обсипана компліментами і перед нею, немов на скатертині-самобранці, розкинулися такі частування, які свекруха діставала далеко не кожен їхній візит.
***
Ілля та Анастасія разом зі своїм сином Макаром поїхали на два тижні на море. Залишили по комплекту ключів кожній з мам: і тещі, і свекрусі.
І попросили по черзі приходити до них поливати квіти і годувати кота, прибирати за ним.
У перший день кота відвідували батьки Насті, а ось на другий день відсутності молодої сім’ї ця місія випала Ніні Миколаївні. І ось тут все і почалося…
— Лариса, ти де зараз? — схвильованим тоном запитала Ніна Миколаївна, зателефонувавши свасі.
— Я вдома. Біля будинку! Ми з сусідами тут на газонах перед під’їздом працюємо. А що сталося? З дітьми щось?! — відразу занепокоїлася Лариса Сергіївна.
— Я зараз підійду! — заявила Ніна Миколаївна і кинула слухавку.
Лариса Сергіївна відразу ж почала дзвонити дочці, щоб дізнатися, чи не сталося з ними щось.
— Мамо, привіт! — радісно пролунав голос Насті.
— Донечко, як ви? У вас все добре? — хвилювалася жінка.
— Все чудово, мамочко! Макара з моря не витягнеш! Ілля тільки й стереже його у воді, — розповіла Анастасія.
— Ну добре. Рада за вас, Настюша! — намагалася вгамувати своє вже не на жарт розігране занепокоєння Лариса Сергіївна.
— Мамо, а у вас як справи? — помітила хвилювання в голосі матері Настя.
— Та що з нами може статися? У нас все добре, — відповіла мати.
— Мамо? — наполегливо і запитливо вимовила Анастасія.
— У нас все добре! Так, добре, давай. Мене тут люди чекають, ми тут газон до осені готуємо, — поспішила закінчити розмову Лариса Сергіївна.
Слідом жінка заспокоїла чоловіка, який теж вийшов «на газони» і чув розмову дружини зі свахою та дочкою.
— Чого Нінка тоді хоче? — промовив мимохідь Михайло Олександрович.
— Прийде і розповість, — вдихнула Лариса Сергіївна і взялася за роботу на клумбах.
Не минуло й десяти хвилин, як Лариса Сергіївна, Михайло Олександрович і ще з десяток їхніх сусідів почули крик Ніни Миколаївни:
— Ларисо! Ти що за нечупару виховала?! Це ж кому розкажи, соромно буде!
— Привіт, Ніно! Що сталося? Може, в гості до нас зайдеш? — випрямила спину і відреагувала на крики свахи жінка.
— Ні, дякую! Я зараз у сина вдома побувала, де твоя дочка свинарник розвела! — не вгамовувалася в образах Ніна Миколаївна.
— Ніна, я тебе ще раз питаю. Що сталося? — перепитала Лариса Сергіївна, яка в той момент була готова провалитися під землю від сорому, адже все це відбувалося на очах у сусідів.
— Ти бачила, як їхній кіт всю квартиру забруднив? — просто вже істерично прокричала Ніна Миколаївна.
Лариса Сергіївна і Михайло Олександрович переглянулися, і мама Насті знову попросила у Ніни пояснень:
— Ніна, про що ти?
— Та він їм у раковину у ванній нагадив! — продовжувала істерику Ніна Миколаївна.
Батьки Анастасії видихнули і ледь не розсміялися. А Михайло Олександрович ще й пожартував:
— Так це не свинарник виходить, а кошарник!
— Ніна, ти тільки дізналася, що Бублик таке витворяє? Ну вони ж його вже підрослим з притулку взяли, не змогли відучити так робити. Не виганяти ж його тепер на вулицю? — вже спокійно пояснила все свасі Лариса Сергіївна.
— Зрозуміло, в кого Настька така! — кинула фразу Ніна Миколаївна і пішла.
Як би не намагалася Лариса Сергіївна гнати від себе спогади про зустріч з родичкою, з голови це не виходило.
Жінці було дуже ніяково, що все сталося на очах у численної публіки.
— Ларисо, не бери ти близько до серця. Ніні нудно, ось і лютує! — заспокоював дружину Михайло Олександрович.
— Бери, не бери, а не можу з голови викинути істерики Нінкиної. Таке влаштувати через кота! — переживала жінка.
— Ой, ну будемо самі щодня до Бублика ходити. Справа не складна, — підсумував чоловік.
Пізно ввечері батькам зателефонувала Анастасія:
— Мамо, що там Ніна Миколаївна таке влаштувала?
— Вона вам дзвонила? — запитала мати Настю.
— Ага. Кричала, що вижене мене з дому.
З моєї ж квартири, уяви? — розповіла Анастасія.
— Донечко, я не можу…, — розплакалася Лариса Сергіївна.
— Мамо! Ти що це надумала? Не смій плакати! — переживала і намагалася підбадьорити маму Настя.
— Ну як не плакати? Вона такий концерт перед сусідами влаштувала, — витираючи сльози говорила Лариса Сергіївна.
— Мамусю, ну годі. Зараз і я тоді плакати почну! — поставила ультиматум Анастасія.
— Ні, все. Я заспокоюся зараз. А то я не знала, що Нінка м’яко стелить, та жорстко спати. Завжди про неї так говорили! — відповіла жінка.
Всю решту відпустки Іллі та Насті з Макаром за їхньою квартирою доглядали батьки Анастасії.
Щоб не травмувати тонку душевну організацію Ніни Миколаївни і не отримувати концерти під вікнами через день.
***
Молодь повернулася з відпустки і, за традицією, збиралася відвідати близьких родичів, щоб вручити сувеніри з відпочинку.
Батьки Насті в перший же вечір були в гостях у дочки, зятя і онука — власне кажучи, щоб як мінімум віддати ключі і здати вахту.
А ось Ніна Миколаївна в перший день мовчала. Але її мовчання було недовгим.
Вранці другого дня хтось подзвонив у двері.
— Привіт, синку! Настю, як ти засмагла! — посміхалася на порозі свекруха. — Я своїм ключем відкриваю, а не виходить. Зсередини, напевно, зачинено.
— Нашим ключем! — різким тоном відповіла Настя і вихопила зв’язку ключів з рук свекрухи.
— Я не рано? — хотіла було увійти в квартиру жінка.
— Ніна Миколаївна, у нас вдома кіт. Та й взагалі, як ви говорили моїм батькам, свинарник! — відтіснила від дверей чоловіка Анастасія.
— Ти мене не пустиш чи що? — здивувалася свекруха.
— Ні. У нас же кіт. Ну і далі ви знаєте, — стояла на своєму Настя.
Ніна Миколаївна перевела дух і звернулася до сина:
— Ілля, це ось для такого я тебе ростила?
— Мамо, — не знав, як вирішити ситуацію чоловік.
— Мамо?! — закричала Ніна Миколаївна.
На крик жінки виглянули сусіди з найближчої квартири.
— Ну правильно! Не по всіх же адресах ще сусіди поінформовані про наші сімейні справи. Кричіть голосніше, Ніно Миколаївно! — виступила Анастасія.
— Настя, ну ти що?! — звернувся до дружини чоловік.
— Ілля, ти чудово розумієш, що Ніна Миколаївна перейшла межі дозволеного! — парирувала чоловікові Настя.
— Розбирайтеся самі! — вимовив Ілля і пішов кудись углиб квартири.
Жінки ж у дверях трохи переглядалися, і Анастасія сказала свекрусі:
— Ніна Миколаївна, подальше спілкування або його відсутність у ваших руках. Тільки пам’ятайте, що тепер для багатьох деякі риси вашого характеру спливли на поверхню!
Більше не вийде лукавити. Та й пробачення від мене і моїх батьків вам доведеться ще заслужити!
— Це я?! Я повинна у тебе і твоїх батьків пробачення просити?! Та ти знаєш, ким був мій батько, дід Ілюші?! — просто закричала Ніна Миколаївна.
— Знаю, не кричіть. Дід Іллі був дуже гідною, освіченою людиною, — почала озвучувати думку, але була перебита свекрухою Анастасія.
— І ти мені ще нотації читати смієш?! — кричала ще голосніше свекруха.
— Я не договорила! — підвищила тон Настя. — Дідусь Іллі був видатною людиною. Ось і не ганьбіть його пам’ять!
На цьому Ніна Миколаївна театрально змахнула волоссям і пішла.
Ситуація, звичайно, істотно і надовго зіпсувала настрій і Іллі, і Анастасії.
А якщо говорити чесно, то цей конфлікт повністю перекреслив усі позитивні емоції від відпустки.
Але в той момент Настя інакше вчинити не могла: свекруху потрібно було зупинити в її хамстві.
Згодом все більш-менш нормалізувалося, але близьких стосунків з Анастасією та її батьками Ніна Миколаївна позбулася.
