Стас і Марина отримали ключі від нової квартири в середині грудня.
Стас, як прагматичний товариш, запропонував переїхати в січні, мовляв, якось не хочеться метушитися під Новий рік, та й орендована квартира оплачена до кінця місяця.
Марина – дівчина більш романтична, навідріз відмовилася і заявила:
– Переїжджаємо через тиждень! Хоча б частково! Я хочу зустріти Новий рік у своєму будинку! Це ж так класно, розумієш?! Ми і наші перші гості!
– Які ще гості? – невдоволено буркнув Стас, розуміючи, що доведеться погодитися з планом дружини, адже сперечатися з нею абсолютно марно.
– Зараз дізнаєшся! – Марина взяла в руки телефон, – Анжела, привіт! Нам дали ключі! Ага! Давай разом зустрінемо Новий рік! У нас!
Ніяких заперечень! Це ж наш перший Новий рік у новій квартирі! Ти мені подруга чи ні? Ну ось, вже краще. Все, домовилися.
– І навіщо ти її покликала? – Стас явно розлютився.
– У якому сенсі? Вона – моя єдина подруга!
– Твоя Анжела – зануда, яких ще пошукати, і гидлива до мозку кісток. Все свято зіпсує.
– Не зіпсує. Вона, до речі, не завжди такою була. Бачив би ти, як ми в тривалі походи ходили, в яких умовах жили, як Анжелка печену картоплю їла: всі щоки в сажі були.
Нічим не гребувала! Вона завжди була душею компанії. Світилася зсередини!
– Важко повірити, – відгукнувся Стас.
– А потім зустріла свого Кирила, довірилася, а він її зрадив. Ось і закрилася моя подружка від усіх і всього.
Як та капустина: шарів багато, а та, справжня – глибоко всередині. Сподіваюся, хтось її відшукає…
– Хто? – Стас скривився, – вона ж так поводиться, що чоловіки розбігаються.
– Значить, такі чоловіки. От би познайомити Анжеліку з кимось гідним! Слухай, поклич до нас на Новий рік Ігоря.
Він такий класний! І вільний, здається. Раптом вони сподобаються одне одному.
– Гаразд, покличу. Але з однією умовою.
– З якою? – Марина жартома надула губки.
– Я на Новий рік замовлю піцу. Море піци! І тобі – готувати менше доведеться. – Хитрун, – Марина посміхнулася, – домовилися, піцеман ти мій дорогоцінний…
… 31 грудня Анжела, збираючись у гості, з роздратуванням думала:
«Ох, вже ця Маринка! Всі плани зіпсувала. Так хотілося спокійно зустріти Новий рік вдома. Одній.
Настругала б салатик, рибку запекла, та й дивилася б телевізор до ранку. Так ні: вбирайся, тягнися на інший кінець міста, зображуй святковий настрій.
Ще й квартира явно не облаштована. Цікаво, вона хоч здогадається кришталеві фужери начистити чи доведеться з каламутних напої пити?
Ігристе… Мабуть, забула, що я п’ю тільки напівсолодке… Заїду, куплю про всяк випадок…»
Підійшовши до висотки, де подруга отримала квартиру, Анжела відзначила про себе, що будинок практично не заселений: лише в декількох квартирах горіло світло.
«Тринадцятий поверх. Сподіваюся, ліфт працює» – промайнуло в голові.
Анжела пригальмувала, подивилася на годинник: одинадцята двадцять. Чомусь почекала ще хвилин десять і увійшла в під’їзд.
Ліфт працює. Натиснула кнопку. Зайшла всередину.
Слідом за нею в кабіну зайшов ще хтось: Анжела зрозуміла це по шурхоту за спиною і потоку холодного повітря.
Озирнулася… Перед нею стояв Дід Мороз!
– З Новим роком, красуне! – радісно привітав він, – сподіваюся, помістимося?
Анжела, звернув увагу, що новорічний персонаж тримає в руках кілька коробок піци, і презирливо запитала:
– Це тепер подарунки такі? Або ви рознощик піци?
– Ні, – весело відповів несподіваний попутник, не реагуючи на колючі слова дівчини, – друг запросив у гості.
То я вирішив зробити сюрприз, з’явитися в костюмі Діда Мороза. Новий рік на дворі!
Не встиг він вимовити ці слова, як ліфт неприємно заскрипів і зупинився…
– Ну ось, приїхали, – Дід Мороз повернувся до дверей, збираючись вийти, але двері не відчинилися.
– О-па, ми, схоже, застрягли…
– Як це застрягли? – вигукнула Анжела і почала гарячково натискати всі кнопки поспіль.
Дід Мороз зберігав спокій:
– Це ви даремно, люба! Шанс, що ліфт відкриється після таких маніпуляцій, дуже невеликий.
Він натиснув кнопку виклику ліфтера, але на сигнал ніхто не відповів.
Зрозуміло: хто буде сидіти в ліфтерській перед самим Новим роком?
Анжела ледь не розплакалася. Думка, що вона буде зустрічати Новий рік у цій клітці, та ще й незрозуміло з ким, просто вбивала.
Для кого, питається, вона вбралася в шикарну сукню, зробила зачіску, влізла на височенні підбори?
Дівчина почала молотити кулаками по стінках ліфта, щоб виплеснути злість і образу.
– Не варто так напружуватися і нервувати, – почула вона як у тумані слова Діда Мороза, – скоро тут буде дуже спекотно.
А випустять нас, швидше за все, дуже нескоро. Давайте, будемо влаштовуватися. Зрештою, треба ж зустріти Новий рік.
– Як ви так можете? – обурилася Анжела.
– А що ви пропонуєте? Кликати на допомогу? Кого? Плакати? Навіщо?
Давайте, витягнемо максимум приємного з цієї пригоди! Пропоную для початку зняти верхній одяг.
Дід Мороз зняв червоний халат, шапку, бороду і перетворився на дуже симпатичного чоловіка, приблизно одного віку з Анжелою.
– Ну, давайте знайомитися, – звернувся він до дівчини, – мене звати Ігор. А вас?
– Анжела…
– Ну, Анжеліка, будемо накривати на стіл! Від голоду ми точно не помремо – он скільки у мене піци.
Я, правда, не великий любитель, а ось мій друг на ній просто схиблений. Він і замовляв всю цю красу. Ех, шкода, що напою ніякогт я з собою не взяв. А хотів…
Анжела мовчки дістала з сумки пляшку.
– Ура! Ми врятовані! – вигукнув Ігор!
Він зняв куртку, широким жестом розстелив поверх уже розподіленого по підлозі новорічного червоного халата і завзято запропонував:
– Сідайте! На своїх підборах ви довго не протримаєтеся.
Анжела розстебнула шубу, скинула чоботи і, дивуючись сама собі, слухняно сіла… на підлогу ліфта.
– Ну ось, чудовий стіл! – сказав Ігор, намагаючись підняти Анжелі настрій, – шкода, що немає фужерів. Доведеться пити прямо з пляшки. Як вам така перспектива?
– Кажіть, як є: доведеться пити з горла! – невесело посміхнулася дівчина і дістала другу пляшку, – тоді вже кожен – зі своєї!
– Згоден! – весело розсміявся Ігор, – зустрінемо Новий рік як годиться, тільки трохи нетрадиційно. До речі, котра година?
– Без трьох хвилин дванадцять…
– Молоді люди підвелися, цокнулися пляшками ігристого і зі словами «З Новим роком!» зробили перші кілька ковтків.
Далі все пішло як по маслу, бо напій зробило свою справу…
Поступово Ігор і Анжела розговорилися, трохи розповіли один одному про себе.
Щоб скоротати час, співали дитячі новорічні пісеньки, згадували загадки про Новий рік, навіть намагалися танцювати.
При цьому вони періодично піднімали тости і з апетитом закушували піцою.
Анжела давно не звертала уваги, з якої пляшки робить черговий ковток.
Коли напій майже закінчився, Ігор запропонував:
– Може, на брудершафт?
Словом, під ранок Анжела благополучно заснула в обіймах Ігоря на підлозі ліфта.
У такому вигляді їх і «розкрили» о 6 ранку: ліфтер виявив передноворічний виклик.
Картинка була ще та: ошатна розпатлана дівчина і злегка пом’ятий чоловік спали на підлозі в обіймах.
Навколо – коробки від піци і дві порожні пляшки, а ще – характерний аромат довго закритого приміщення.
– Гей, пасажири, – ліфтер торкнув Ігоря за плече, – підйом!
Ігор та Анжела розплющили очі.
Дівчина поспішно підвелася, почала поправляти одяг, старанно відвертаючись від чоловіків.
– Я бачу, ви добре повеселилися? – в голосі ліфтера звучав погано прихований смішок.
– Чудово! Правда, Анжела? – Ігор уважно подивився на дівчину, з якою провів новорічну ніч.
У голосі пролунало деяке хвилювання, немов від її відповіді залежало щось дуже важливе.
– Так, все чудово, – відповіла Анжела і опустила очі.
– Ну, ось і славно, тоді я піду, – ліфтеру явно не терпілося підлікуватися після свята, – з Новим роком!
Залишившись удвох, молоді люди кілька хвилин мовчали.
– Слухай, – раптом згадав Ігор, – а наші друзі, мабуть, переживають, що гості не з’явилися.
– Ага, переживають… Навіть не подзвонили жодного разу, – ображено кинула Анжела.
– Я телефон із собою не брав. Хотів нормально відпочити. А твій де?
Анжела полізла в сумку.
– Ось він. Ой, не працює… Зарядити забула.
– Так, може, зайдемо? Люди хвилюються.
– Та ну, вони сплять, мабуть.
– Ні, Стас точно не спить! Я впевнений. Жарт який – друг зник!
– Стас? – здивувалася Анжела, – а його дружина – Марина?
– Так, – Ігор розгублено подивився на дівчину.
– Виходить, ми йшли в одну і ту ж квартиру! Марина – моя подруга.
– Тоді – тим більше підемо! Маринка непогано готує, а я страшенно зголоднів, – Ігор взяв Анжелу за руку, – тільки чур – ніякого ліфта!
Вони розсміялися…
Підійшовши до дверей, Ігор одягнув костюм Діда Мороза і натиснув кнопку дзвінка.
Припускаючи, що двері відкриють не відразу, він притягнув Анжелу до себе і притулився губами до її губ.
Двері відчинилися…
Стас і Марина, які, схоже, ще не лягали спати, здивовано дивилися на своїх друзів. Адже вони планували їх познайомити.
– З Новим роком! – випалив Стас.
– З Новим щастям! – підтримала Марина.
З тих пір вони дружать сім’ями. І неухильно виконують одне правило: під Новий рік – тільки пішки! Ніяких ліфтів!
Хоча… Ігор та Анжела дуже тепло згадують новорічну ніч у ліфті, яка вирішила їхню долю.
І щоразу напередодні Нового року вони хоч трохи, але прикрашають ліфт у своєму під’їзді.
Раптом, знадобиться…
