– Обидві дитини не від мого сина, – кричала на Вероніку свекруха, розмахуючи стосом папірців. – Я зробила ДНК-тестування. І коли ти збиралася нам про це повідомити?
– Це випадково вийшло, – невчасно випалила Вероніка. – Навіщо ви взагалі полізли робити цей дурний тест?
– Ага, йшла, впала, залетіла, і так двічі, – єхидно кивнула Ніна Альбертівна невістці. – Господи, яка ганьба, мій син – рогоносець…
…Вероніка була впевнена в тому, що її життя вдалося. Свій єдиний капітал – зовнішність, вона вклала з розважливістю біржового брокера.
Чоловік Денис був красень, з багатої родини, не надто розумний, зате щиро закоханий у свою дружину.
Вони жили разом вже дев’ять років і зовсім скоро готувалися відзначити річницю весілля.
Обговорення майбутнього свята зараз займало всі її думки. Тому прихід свекрухи в гості злегка вибив її з колії.
Ніна Альбертівна, мати Дениса, була жінкою владною і сильною. А ще неймовірно прискіпливою.
Але сина вона любила, тому і вибір його колись прийняла, зціпивши зуби.
– Ну, де тут мої онуки, – поцікавилася вона у невістки. – Подарунки їм привезла. Нехай біжать розпаковувати.
– Зараз покличу, – кивнула Вероніка. – Тільки дуже вже ви їх балуєте, Ніна Альбертівна. Постійні подарунки.
– А я їх влітку ще й до Туреччини із собою візьму, – посміхнулася свекруха, – сподіваюся, відпустиш.
Головне, щоб хлопчиків з турчатами не переплутали. Вони ж обидва у вас темноволосі і кароокі, цікаво, в кого так генетика спрацювала?
– У мене бабуся татарка, ви забули, напевно, – відмахнулася Вероніка. – І взагалі, он, брат ваш теж не дуже схожий на вас і рідних, хіба що кучерями.
– Ну, ти все ж не він, – посміхнулася Ніна Альбертівна. – Але так, дякую, що не з розкосими очима.
У свекрухи взагалі було своєрідне почуття гумору. Але Вероніка фактично залежала від неї фінансово, тому сперечатися не наважувалася.
І взагалі поводилася тихо і мирно, уникала конфліктів, справедливо вважаючи, що саме так отримає набагато більше користі. І ця тактика себе окупала.
Свекруха купила їм будинок, оформивши на сина, оплачувала приватний садок і школу.
Взагалі Вероніка хотіла, щоб будинок записали на дітей. Але тут свекруха чомусь уперлася.
Хоча зазвичай на все була готова заради сім’ї. Інших дітей, крім Дениса, у неї не народилося. Так само як і онуків, для сина це був перший шлюб.
– Твоя мама приходила, – повідомила ввечері Денису Вероніка. – Дітям знову подарунки привезла, сама загадкова. Не знаєш, який там презент вона нам на річницю приготувала?
– Сказала тільки, що сюрприз, – пробурмотів Денис. – Сама знаєш, мама може нас і в космос відправити, якщо їй це в голову прийде. Так що, навіть гадати не беруся.
– Гаразд, скоро дізнаємося, ресторан я вже вибрала, тобі тільки оплатити бронь, – посміхнулася Вероніка. – Цінуй, з дружиною тобі неймовірно пощастило.
Денис поцілував дружину в щоку і пішов читати дітям казку на ніч. А Вероніка переможно посміхнулася. Все в її маленькому королівстві було чудово…
А через тиждень пролунав грім. Цього разу свекруха увірвалася без попереджень і реверансів.
Її губи побіліли, очі метали блискавки. А в руках вона тримала стос папірців. Їх вона і кинула на стіл перед Веронікою.
Та ліниво поглянула і раптом широко розплющила очі.
Це були тести ДНК. І за ними виходило, що одна людина іншій не родич.
Ніна Альбертівна вже щосили кричала і звинувачувала Вероніку в нещирості. А та все сиділа, розглядаючи листочки.
– А хто це, зразок один і два, – нерозумно запитала Вероніка у свекрухи.
– Денис і обидва його хлопчики, конкретно в цьому випадку ваш старший син, – гримнула Ніна Альбертівна. – Цікаві результати, чи не так? І хто ж щасливий татусь?
– Послухайте, може ваш тест бреше. Ну трапляються ж помилки, – спробувала виправдатися Вероніка. – Не потрібно так драматизувати. Для чого вам знадобилося робити тест?
– Хотіла вас порадувати на річницю весілля, зробити щось на зразок герба родини і профілів ДНК, це зараз модно. Знайшла фірму, яка таке робить.
Твоє волосся взяла з гребінця, у онуків мазки, а у Дениса теж просто пасма забрала в перукарні.
Він же в моєму салоні стрижеться. – посміхнулася Ніна Альбертівна, – Не думай, що спеціально перевіряла.
– А може в пологовому будинку підмінили? – поцікавилася Вероніка, все ще сподіваючись зійти з незручної теми.
– Кого, Дениса? Тобі ж діти якраз рідні, більше того, батько у них один, ми додаткове дослідження зробили. Загалом, все ясно, нагуляла і моєму синочку підсунула.
– І що ви плануєте робити далі? – поцікавилася Вероніка, – Денису скажете?
– Та звичайно, не пропущу, – гримнула свекруха. – Готуйся до розмови з чоловіком.
Ніна Альбертівна вийшла з її будинку, а Вероніка пішла варити собі каву. Вона була впевнена, що Денис змириться з цими обставинами.
Він досі залишався закоханий у неї, як цуценя. Тому Вероніка не сильно переживала про втрату милостей від свекрухи.
Але все пішло не за планом…
Увечері Денис не приїхав додому, його номер телефону не відповідав. І наступного дня теж.
Вероніка дзвонила на роботу. Там сказали, що Денис у відрядженні. А потім Вероніка дізналася, що чоловік подав на розлучення, через суд.
За наступний місяць вони так і не зустрілися. Всі картки і спільні рахунки виявилися заблокованими. У школі і садку вимагали оплату.
Вероніка перехопила гроші у подруг. Але все ще розраховувала на свою удачу. А Денис, немов навмисно, ізолювався.
Суд став для Вероніки ще більшим шоком. На ньому чоловік і його адвокат вимагали призначити додаткову експертизу батьківства, додавши тести. І суд схвалив все це.
Із зали засідань Вероніка вилетіла в люті. У коридорі вона дочекалася Дениса і, немов кішка, вчепилася йому в рукав.
– Ти так і будеш мене уникати? – поцікавилася вона. – Що за цирк з експертизою, нормально платити аліменти ти не хочеш?
– З якого дива, якщо діти не мої, – з презирством дивлячись їй в очі відповів Денис. – Напевно, за ці роки ти встигла вдосталь наді мною посміятися? Хто ж щасливчик, а, Вероніка?
– Та яка різниця, що за старорежимні думки, – обурилася вона. – Діти записані на мого чоловіка, значить, і батько їм ти.
А тепер виходить, ти залишаєш наших хлопчиків і без аліментів, і без спадщини. Ще скажи, що будинок відбереш.
– Будинок ми розділимо і продамо, або ти зможеш жити у своїй половині, якщо потягнеш його утримання, – відповів їй Денис. – Особисто я більше не дам ні копійки.
– Гаразд, я скажу тобі все. Це було двічі на вечорі зустрічі випускників, з моїм першим коханням, – крикнула у віддалену спину чоловіка Вероніка. – Не хвилюйся, у нього хороша генетика, він не вживає нічого і не п’є.
– Це так втішає, – сумно посміхнувся Денис. – Та краще б я взагалі нічого не знав.
– Ось саме, у всьому твоя мати винна. Вона потяглася цей тест робити. А я взагалі ні при чому, – щебетала Вероніка, все ще сподіваючись на примирення. – Давай зараз поїдемо додому, діти скучили за татом.
– Я думаю, тобі краще почати знайомити їх з реальним татом, – грубо відрізав Денис. – Мати попереджала…
Вона казала, що ти спробуєш зробити вигляд, ніби нічого не сталося. А я ще не вірив. Чи можна взагалі бути таким сліпим?
– Так може ти безплідний, – знизала плечима Вероніка. – Взагалі повинен мені бути вдячний за дітей.
– Дякую, – машинально відповів їй Денис і посміхнувся. – Краще бути безплідним, ніж рогоносцем, який виховує чужий приплід.
Денис і команда його юристів дійсно довели справу до кінця. Вероніку з чоловіком не просто розлучили. На її дітей оформили нові свідоцтва про народження, де не було згадки про батька.
Жінка не могла претендувати на аліменти чи щось інше. А поділ майна в шлюбі не приніс їй занадто багато.
Половина будинку явно не варта була витрачених років, та й утримувати його Вероніці було ні на що.
А ще її зненавиділи всі подруги з їхнього кола. Чоловіки, дізнавшись про історію Дениса, один за одним вимагали проведення ДНК-тестів. Це випробування на міцність пройшли далеко не всі сім’ї.
Вероніка ж, домовившись з колишнім чоловіком про компенсацію за будинок, поїхала в рідне село і тепер живе на отримані гроші. Працювати вона поки не планує.
А її колишній, перше кохання – Ігор, дізнавшись, що двічі став щасливим татом, просто втік із селища.
Але Вероніка вже подала до суду позов про його розшук і визнання батьківства.
Адже аліменти зайвими не бувають. А у неї все ж двоє дітей на руках.
