Одного разу Ліза з’явилася, як тільки Ігор прийшов з роботи.  Пішла на кухню розігріти вечерю, а коли чоловік сів за стіл, несподівано сіла йому на коліна, обійняла шию руками і, ніби жартома, чмокнула в губи. Ігор підхопився зі словами: – Ти що робиш?!

Ліза молодша за сестру на сім років. Коли Віка вперше привела майбутнього чоловіка Ігоря в будинок батьків, Ліза, якій на той момент було шістнадцять, закохалася в нього з першого погляду.

На весіллі Віки та Ігоря молодша сестра була чорніша за хмару, не зводила очей з нареченого. Ніхто так і не зрозумів, що з нею відбувається.

Потім батьки і Віка вирішили, що Ліза просто ревнує сестру до майбутнього чоловіка, що це пройде і вона заспокоїлися.

Але це був тільки початок…

Ліза дала собі слово, що через кілька років сама вийде заміж за Ігоря, і ніяка Віка їй не зможе завадити. А поки що нехай поживе, якщо вже так сталося.

З того часу Ліза взялася за здійснення свого плану. Приїжджала в гості до молодят з перших днів їх самостійного життя мало не через день. Часто залишалася ночувати.

Під час візитів дівчинка-підліток поводилася як справжня спокусниця. Сідала ближче до Ігоря, заглядала йому в очі, вміло переводила розмови в свою сторону.

Знала, коли оголити коліно або вискочити прямо на чоловіка сестри в нічній сорочці.

Ігор спочатку думав, що дівчина не розуміє, що робить або жартує, але потім все це стало набридати.

Чоловік помітив, що прощаючись, Ліза не просто обіймає його, а відверто притискається всім тілом.

Що вона «випадково» зустрічає його в несподіваних місцях і набивається проводити додому.

Що постійно знаходить привід прийти, коли Віка працює в другу зміну.

Після одного такого випадку чоловік почав побоюватися її візитів.

Одного разу Ліза з’явилася, як тільки Ігор прийшов з роботи.

Пішла на кухню розігріти вечерю, а коли чоловік сів за стіл, несподівано сіла йому на коліна, обійняла шию руками і, ніби жартома, чмокнула в губи.

Ігор підхопився зі словами:

– Ти що робиш?!

– Нічого. А ти що подумав?

– Нічого я не подумав, – зніяковів Ігор, – знаєш, іди-но ти додому.

Ліза пішла. Ігор замислився. Він не знав, як вчинити.

Розповісти все Віці? А що саме? Що Ліза його переслідує, що заграє, що вже з поцілунками жарти влаштовує?

А раптом Віка не зрозуміє? Або що ще гірше, вирішить, що він сам провокує дівчину?

А що, якщо Ліза і справді жартує, а він занадто серйозно сприймає її витівки?

Словом, ситуація склалася така собі. Ігор вирішив, що поки нічого не буде говорити дружині, а з Лізою буде уважнішим і триматиметься від неї подалі.

Але не тут-то було. Через пару тижнів Ліза прийшла до сестри, сказала, що посварилася з батьками і тому поживе у них кілька днів.

Віка, зрозуміло, погодилася, а ось Ігор всередині похолодів: «Що задумала ця божевільна?»

Ліза, бачачи, що Ігор змінився в обличчі, дізнавшись, що вона пробуде у них якийсь час, витлумачила це по-своєму: «Хвилюється. Значить, радий, що прихистили. Ось і добре».

Коли вранці Ліза, вийшовши на сніданок, непомітно від сестри провела рукою по спині Ігоря, він вирішив, що пора «робити ноги».

Допиваючи каву, він сказав, ніби щойно згадав:

– Віка, зовсім забув сказати: я сьогодні їду до батьків. Мама захворіла. Я взяв тиждень за свій рахунок.

– А що з мамою? – занепокоїлася Віка.

– Та не зрозумів до кінця. Приїду, дізнаюсь і відразу подзвоню.

– Добре, коханий.

Ігор для правдоподібності кинув у сумку якісь речі, поцілував дружину і вийшов з дому.

«Так… Це занадто, – думав він, йдучи на роботу, – дорослий мужик, а бігаю від якоїсь соплячки. Треба щось з цим робити».

Цілий тиждень Ігор жив у друга. Він не знав, що як тільки він «поїхав», Ліза різко «помирилася» з батьками і повернулася додому наступного ж дня.

Минав час. Ліза дорослішала і діяла все витонченіше.

Після повноліття вона вирішила піти в атаку, адже тепер вона стала дорослою і мала повне право «боротися за своє кохання».

Ігор, незважаючи на всі її непомітні для сестри зусилля, продовжував уникати прямого контакту з Лізою. І вона пішла ва-банк.

Почала натякати сестрі, що її чоловік, схоже, на неї запав:

– Віка, ти впевнена, що Ігор тебе кохає? – одного разу вкрадливо запитала вона.

– З чого такі питання? – здивувалася Віка.

– Розумієш, він весь час зі мною заграє, коли тебе немає поруч.

– Не вигадуй, Лізо. Тобі здається.

– Тоді чому він непомітно торкається мене, коли ти відвертаєшся? Хіба люблячий чоловік так чинить?

– Лізо, припини. Ігор на таке не здатний, – відрізала Віка, але десь у глибині душі відчула тривогу і навіть ревнощі.

Тепер вона непомітно стежила за чоловіком у присутності Лізи. Навіть невинні жести Ігоря стали здаватися двозначними.

Недовіра до чоловіка зростала. А Ліза своїми розповідями підливала і підливала масла у вогонь.

А одного разу Ліза принесла вбивчу новину: Ігор зраджує сестрі!

– Уявляєш, Вікуля, йду містом і бачу, що твій Ігор цілується з якоюсь дівчиною в парку.

– Не може бути! Ти помилилася! – закричала Віка, відчуваючи, як земля йде з-під ніг.

– Нічого я не помилилася. Точно він: у бежевих штанях, синій сорочці і вітровці.

Віка розплакалася, бо Ігор дійсно вранці так і одягнувся, йдучи на роботу.

Звідку їй було знати, що Ліза підкараулила Ігоря біля роботи і відверто сказала:

– Ігор, ти ж знаєш, що я кохаю тебе і хочу бути з тобою.

– Ти себе чуєш? – обурився Ігор, – я ж чоловік твоєї сестри! Залиш мене в спокої!

– Ти поки що її чоловік. Запевняю, скоро ти станеш вільним і тоді ми будемо разом.

– Та зрозумій ти, божевільна, я не люблю тебе! Більше того, ти мені так набридла, що я бачити тебе не можу. Запам’ятай: ми ніколи не будемо разом.

– Побачимо, – впевнено сказала Ліза і пішла.

Пішла ж вона прямо до сестри, де і оголосила, що бачила Ігоря з іншою жінкою.

Віка ридала, Ліза її заспокоювала. І у цей момент подзвонив Ігор.

– Як ти міг?! – практично простогнала Віка в трубку і вимкнула телефон.

Ігор прилетів через пів години. Намагався якось виправдатися, але Віка і слухати нічого не хотіла:

– Мало того, що ти чіпляєшся до моєї сестри, так тепер ще й відкрито зраджуєш?! Бачити тебе більше не можу! Іди геть! Прямо зараз!

Розмовляти було марно. Ігор зібрав речі і пішов. У глибині душі він чомусь навіть зрадів такому повороту.

Віка недовго думала і подала на розлучення. Їх розлучили швидко і без проблем.

Все! Нарешті шлях до Ігоря став вільним. Ліза раділа! Нарешті збуваються її мрії! Ось тепер вона стане найщасливішою!

Вона прекрасно знала, де Ігор зняв квартиру, з’явилася до нього, як завжди, без запрошення.

Побачивши нахабку на порозі, Ігор розлютився:

– Що тобі треба?! Навіщо ти приперлася?

– Ігор, коханий, тепер все буде інакше…

– Ні, ти і справді – ненормальна!

– Нехай так, але ж я кохаю тебе. Дозволь мені залишитися… Я зроблю все, що ти захочеш…

– Я хочу, щоб ти зникла, випарувалась, згинула назавжди!

– Ти просто не розумієш, що говориш. Я готова стати твоєю навіть рабинею, аби бути твоєю…

Ліза була впевнена, що Ігор пом’якшиться, схаменеться, визнає, що давно кохає її.

Але ні. Він дивився на неї з огидою, а потім схопив за комір і хотів виштовхнути за двері.

І раптом пролунав дзвінок. Ігор відкрив: на порозі стояла Віка.

– Дуже доречно! – вигукнув господар, жестом пропонуючи колишній дружині увійти.

Побачивши сестру, Віка застигла в подиві.

– Твоя сестра домагалася моєї уваги з першого дня заміжжя, – нарешті Ігор перестав соромитися, – і наше розлучення – її рук справа.

Але ти, Віка, повірила їй, а не мені. Зроби мені останню послугу: забери свою хвору на голову сестру з мого будинку.

І більше ніколи не повертайтеся назад! Обидві! Інакше я за себе не ручаюся!

Сестри пішли. Ігор деякий час чекав підступного кроку від Лізи, а потім видихнув. Неприємна історія почала забуватися.

Одного разу він зустрів у місті Віку. Дізнався, що у неї з’явився новий хлопець, що вони думають про спільне життя.

– Тільки тримайтеся подалі від Лізи, – порадив Ігор, – від неї можна очікувати чого завгодно.

– Ліза вже пів року в спеціальній клініці, – тихо промовила Віка, – і схоже, вийде нескоро …

You cannot copy content of this page