У свої тридцять років Ніка була відома багатьом бізнесменам, вела з ними справи, проводила ділові зустрічі.
Вважала, що в бізнесі всі засоби хороші, і навіть використовувала свою жіночу чарівність, щоб домогтися свого.
З деякими партнерами її пов’язували тісніші стосунки, ніж просто ділові. Йшла напролом своїм шляхом.
Як сама казала подрузі:
— Я не спала з усіма підряд. Тільки з тими, хто мені подобався. Так, не зовсім по-діловому.
Але жінці в бізнесі пробитися не просто, це чоловічий світ. Хоча вже й жінки займають свої ніші, заявляють про себе.
— Не знаю, Ніка, я б так не змогла. Ось я працюю й працюю в офісі, начальство за мене думає. Мене все влаштовує. А як крутитися в бізнесі, навіть не уявляю.
У жінки має бути стрижень, причому непохитний. Ось у тебе він є, — підтримувала Аліна свою ділову подругу.
— Знаєш, Алінко, коли я тільки починала займатися бізнесом, відразу ж зіткнулася з великою кількістю проблем.
Жінкам не довіряють. Один мій старий знайомий відкрито сказав, коли я запропонувала йому співпрацю:
«Жінка може в бізнесі досягти успіху, якщо знайде правильний підхід». Ось і став Альберт моїм першим особливим партнером.
— Ой, Ніка, як це ти зважилася? Мені здається, складно переступити цю межу, — трохи злякано-здивовано промовила Аліна.
— Алінка, саме з ним я й зрозуміла, що можна розділяти стосунки на звичайні з чоловіком, до якого є почуття, і ділові — від нього задоволення, швидше за все, моральне.
Воно приходить потім, коли твій бізнес розвивається і ти бачиш результат, — Ніка вже у всьому підходила до життя по-діловому.
Фірма Ніки розвивалася. Їй тепер потрібен сильний ІТ-фахівець, грамотний спеціаліст, якого спочатку вона не могла собі дозволити найняти.
Нарешті за оголошенням прийшов молодий фахівець, дуже молодий, двадцяти п’яти років.
Ніка спочатку засумнівалася, але під час співбесіди у нього проскакували розумні, причому дуже розумні ідеї та думки.
Роман — приємний молодий чоловік із вражаючими характеристиками, щоправда, з невеликим досвідом роботи, але перспективний.
— Добрий день, — ввічливо і з відкритою посмішкою привітався він, увійшовши до кабінету Ніки.
— Добрий день, Романе, проходьте і сідайте. Визначимося з вами щодо ваших обов’язків. Я приймаю вас на випробувальний термін на два тижні.
Якщо не налажаєте за цей час, то оформимо вас на постійній основі. Правда, у мене є умова, — багатозначно дивлячись на нього, промовила Ніка.
Роман здивовано підняв брови:
— І яка ж умова?
— Поки що вам не доведеться мріяти про велику зарплату. Якщо згодні, приступайте до роботи.
— Так, згоден, — відповів той серйозно.
Ніка придивлялася до Романа, фахівцем він виявився хорошим, тільки от занадто молодий, і це іноді заважало йому виконувати свої обов’язки.
Не міг натиснути на дівчат, вигнати з кабінету менеджерів, відрізнявся м’яким характером.
Свої «нетипові» бізнес-зустрічі вона проводила у своєму кабінеті. А що, зручно, можна відразу всі справи зробити, заодно обговорити й підписати.
Тому її «особливі» ділові партнери приїжджали під кінець робочого дня, коли всі співробітники розходилися по домівках.
І треба ж було такому трапитися, під час однієї з таких «нетипових» зустрічей, до кабінету Ніки раптом увійшов з документами Роман.
Вона й не знала, що він залишився понаднормово попрацювати.
Добре, що вже все закінчилося, Ніка застібала блузку, а партнер потягував червоне з келиха.
— Ой, вибачте, я не знав, я думав, ви одна, — зніяковіло промовив Роман і швидко вийшов із кабінету.
— Ну Ніка, тепер весь твій офіс знатиме про тебе і про мене, а мені такий розголос небажаний, — промовив незадоволений чоловік.
Але Ніці вдалося переконати ділового партнера, що Роман триматиме язик за зубами, і все пройшло так, як вона й планувала.
Наступного дня, ближче до закінчення робочого дня, вона запросила молодого ІТ-спеціаліста до кабінету.
— Романе, я сподіваюся, що те, що ти бачив учора, залишиться між нами.
Вона хотіла запропонувати йому вищу зарплату, але їй спала на думку ризикована ідея.
Довго не довелося вмовляти Романа, він миттю все зрозумів з її погляду.
Ніка здивувалася, що, незважаючи на його молодість, він виявився досить розуміючим чоловіком.
Та їй трохи довелося пригальмувати його ентузіазм.
— Рома, ти особливо не розраховуй, але поки що триматимемо наші стосунки в таємниці.
Щоб інші співробітники не подумали, що ти на особливому рахунку. Почнуться розмови. Сподіваюся, тобі все зрозуміло.
— Так, звичайно, зрозуміло, чого тут не розуміти. Шеф і підлеглий…
Стосунки Ніки та Романа тривали трохи більше трьох років. За цей час вони обоє чогось навчилися одне від одного.
Але настав такий час, що стосунки з ним стали обтяжувати Ніку.
Роман, звичайно, здогадувався про стосунки з «діловими» партнерами, часто сварилися через це, він ревнував.
Особливо останнім часом він настирливо наполягав:
— Ніка, ми повинні зустрічатися офіційно, а потім одружитися, — але їй ця ідея не подобалася.
— Знаєш, Рома, стосунки-стосунками, але я не кохаю тебе. Як я можу без кохання вийти за тебе заміж?
Так, спочатку була симпатія, але з часом вона згасла, — як на душі виклала йому Ніка і ще багато чого наговорила.
А наступного дня побачила заяву Романа про звільнення у себе на столі. Так і закінчилися їхні стосунки.
Півтора року після цього Ніка успішно розвивала бізнес, але раптом одного разу з’явилися тривожні дзвіночки.
Кілька важливих партнерів відмовилися співпрацювати з нею, вона намагалася вмовити їх укласти угоду.
Але у відповідь почула:
— Ніка, нічого особистого. Просто з’явилася одна компанія, яка запропонувала умови вигідніші, ніж твої.
— Ага, з’явився конкурент, — промайнула думка.
Вона вже серйозно занепокоїлася
Потім через три місяці від неї відпливли ще кілька великих партнерів а потім і ще.
Ніка вже серйозно занепокоїлася, доходи фірми впали.
— Потрібно терміново з’ясувати, що відбувається, інакше незабаром збанкрутуємо, — рішуче думала вона.
Але швидко з’ясувати виявилося не просто, ніхто не хотів розкривати комерційну таємницю.
І тільки один колишній діловий партнер Вадим зізнався:
— Коли мої конкуренти вийшли на ринок, причому запропонувавши очевидно набагато вигідніші умови співпраці, я розпитав.
За новим конкурентом не тягнулося жодних негативних шлейфів. Він просто знав усі потрібні контакти, ціни та обсяги поставок, що й дозволяло йому обходити мене.
Звідки його фірма мала такі відомості, адже це напрацьовується роками? А потім я дізнався, що цим конкурентом є Роман, твій колишній співробітник. Як тобі це?
Ніка була в шоці.
— Значить, Роман мститься мені. Він, мабуть, скачав собі всі наші бази даних і якось хитро налаштував збережені дані та пересилання пошти.
А що йому в цьому, у нього в цьому плані світла голова. Я про це навіть і подумати не могла…
Адже він знає всіх моїх «особливих» партнерів і вмовив їх користуватися послугами його фірми на вигідних умовах, — до неї дійшло. — Так, треба з ним зустрітися, — рішуче налаштувалася вона.
— Привіт, Романе, — сказала Ніка, увійшовши до його кабінету в офісі. — Я не думала, що ти опустишся до такого й будеш мститися мені в бізнесі. Як це розуміти? Цю помсту я, на мою думку, не заслужила?
— А ніяк! Ніка, я пропоную тобі об’єднати наші бізнеси, — дивлячись прямо їй в очі, говорив Роман, — ну і, звичайно, знову будемо з тобою зустрічатися, тільки вже на моїх умовах.
Керувати офісом буду я, а ти будеш моїм заступником, це дозволить нам підтримувати контакти з твоїми партнерами та клієнтами, що залишилися. Я кохаю тебе, Ніко, тожвирішуй.
Він сказав це таким буденним голосом, ніби вирішувалося питання не про кохання, а просто ділове питання, ну як вона звикла.
Ніка була приголомшена, це навіть м’яко сказано. Їй було прикро і принизливо чути від Романа таку пропозицію.
Виявляється, майже два роки Роман плекав свою образу і ненависть до неї та мстився. Вона попросила час на обдумування пропозиції, і той погодився.
Через тиждень Ніка знову завітала до офісу Романа. Так, вона тоді його образила, але ж люди розлучаються щодня і не мстяться. Навіщо марнувати роки на помсту?
Адже Ніці довелося звільнити третину співробітників за цей час, а його менеджери переманили клієнтів Ніки. Про яке вливання в їхній колектив може йти мова?
Ніка приїхала з готовим рішенням. І вважала, що воно правильне, все висловила Роману прямо в очі.
— Свою фірму я продаю. Ні про яке злиття й мови бути не може. І тим більше я не хочу з тобою зустрічатися, це вже в минулому, про що я навіть шкодую.
А поруч із собою я бачу тільки сильну і мужню людину. Таку, що з нуля підніме фірму, а не крастиме базу клієнтів, а потім підло мститиметься.
І ця людина, до речі, поруч зі мною вже деякий час. Це наше спільне рішення, і я достатньо молода та успішна, щоб витримати ще один старт бізнесу.
Ти навіть не сумнівайся, я впораюся. Тільки не можу зрозуміти, навіщо потрібно було витрачати час на помсту?
Вона різко розвернулася і пішла, грюкнувши дверима, а Роман сидів на своєму місці розгублений, він по-своєму уявляв собі цю зустріч.
Ніка змогла знову зануритися в бізнес, щоправда, за допомогою свого чоловіка Георгія.
Народила сина і допомагає своєму коханому, тепер уже не робить помилок і промахів, та й поруч із нею нарешті сильне плече, про яке вона завжди мріяла.
