Невістка Люді не подобалася. Не подобалася з самого початку, коли Семен привів її знайомитися.
Йому тоді було двадцять, і Люда звикла, що у нього постійно якась дівчина маячить на горизонті, але додому він нікого не приводив.
Люда йому відразу сказала, що їй тут хоровод його не потрібен.
– Ось знайдеш наречену – тоді приводь.
Люда мала на увазі, що наречену він знайде, коли закінчить навчання, стане на ноги, буде заробляти достатньо, щоб утримувати сім’ю.
Так, вони з батьком сина вчили. Тому коли він сказав, що приведе Женю знайомитися, вона здивувалася.
– Це ще навіщо?
– Ну, ти ж казала – знайдеш наречену – приводь. Ось я і знайшов.
– Яка наречена в двадцять років? З глузду з’їхав?
Вони страшенно посварилися: Люда чути не хотіла ні про яку наречену, а син говорив, що це його справа – на кому і коли одружуватися.
Чоловік втрутився і помирив їх, але знайомство пройшло так собі.
Дівчина була сільська, хоч і не дурна, нічого за душею у неї не було, і в сина Люди була закохана як кішка.
– Що, матір, схоже, треба до весілля готуватися, – посміявся ввечері чоловік.
А Люді було не до сміху, бо вона не вірила, що з цього щось путнє вийде. Обоє молоді, дурні – ну яке весілля?
– Дід з бабкою взагалі в сімнадцять одружилися, – заспокоював її чоловік. – І нічого – до золотого весілля дожили.
– Зараз інші часи, – заперечила Люда. – Вони один одного три місяці знають!
Ну куди поспішати? Нехай познайомляться, придивляться одне до одного. Поживуть, добре, якщо їм так кортить!
– А це хороша думка! Може, виженеш квартирантів – все одно на них сусіди скаржаться, і пустимо туди молодих. Нехай поживуть, подивляться, як це.
Люді сподобалася ця ідея. Вона вмовила Семена не поспішати з весіллям і пожити поки так.
– Прикольно, – зрадів син. – Я думав, ти будеш проти. Скажеш, що жити без весілля – непристойно.
– Та з чого я так скажу?
– Ну, мама Жені так вважає, – зізнався син.
– Це тому що сільська, – знайшлася Люда. – А ми у тебе батьки прогресивні.
Живи, тільки це… Вироби фармацевтичні не забувай використовувати. Діти вам поки не потрібні.
Люда, як у воду дивилася. Через пів року спільного життя Женя була при надії.
І син, звичайно ж, вирішив одружитися. Це Женя його змусила, Люда знала.
Весілля пройшло так собі. Женя була зелена і бігала весь час до вбиральні, Семен напився і побився зі свідком, чоловік теж напився і заснув за столом, так що насилу прокинувся.
Сама Люда дивилася на все це зі скепсисом. І як ці двоє зібралися жити, ще й дитину виховувати – незрозуміло.
Онучка народилася слабенька, криклива. Теща приїхала на тиждень ніби допомагати. А сама більше по магазинах ходила.
– Гаразд, у мене город, я поїхала, – заявила вона. – Як сповивати і годувати, я показала.
Довелося Люді молодим допомагати: вона приносила їм котлети в лоточках, купувала памперси і одяг дитині, підкидала грошей, яких тепер вічно не вистачало.
– Я тобі казала – не поспішай! – бурчала Люда на сина.
Женя ця теж хороша… На роботу тільки влаштувалася і в декрет, зрозуміло, що виплати мінімальні.
А дівчина молода, всього їй хочеться, і почала Семена пиляти. Ще й Люді на нього скаржилася:
– Я у нього прошу гроші на колготки, а він мені: “навіщо тобі колготки? Ходи в джинсах”. А сам задивляється на дівчат у спідницях, це нормально?
Люда трималася і мовчала. Заради онуки мовчала, бо дитина ж ні в чому не була винна.
– Я теж так кричав у дитинстві? – запитував Семен. – Я так втомлююся від цих криків. Можна я хоча б іноді у вас буду ночувати?
– Ще чого! – обурилася Люда. – Сам поспішав дорослим бути. Ось тепер і будь ласка.
Життя молодих було не дуже. Дівчинка росла, але весь час хворіла. Семен просив у матері грошей, Женя продовжувала скаржитися.
Одного разу Люда застала неприємний скандал, коли Женя плакала і показувала Семену листування з якоюсь дівчиною, а він запевняв, що це просто сестра друга.
– Та ти у цього друга частіше, ніж вдома буваєш! – кричала Женя.
“Істеричка” – вирішила про себе Люда. Правда, в критичній ситуації дівчинка виявилася іншою. Коли чоловікові Люди раптово стало зле, це Женя перша зрозуміла, в чому справа.
Вона викликала швидку і зробила непрямий масаж серця.
– Нас в університеті вчили, – пояснила вона.
Люда сильно перелякалася: вона життя без чоловіка не уявляла. І сама раптово захворіла на грип.
А Женя приходила доглядати за нею, супи варила, свекра в лікарні відвідувала. На відміну від Семена, який вічно був на роботі.
Що це за робота, Люда скоро дізналася. Син сам зізнався.
– Мамо, я, здається, розлучаюся.
– У якому сенсі?
– Ну, Женя виявилася зовсім не такою, як я думав. Вічно всім незадоволена, кричить на мене, недоглянута.
Десять кілограмів набрала! Після пологів вже два роки минуло, а вона все як бочка!
– І що? Це привід розлучатися, чи що?
– Мамо… Я іншу покохав.
Не дарма Женя істерила: та сестра друга виявилася не просто знайомою…
– Казала тобі – не поспішай! І що тепер? Як з Дашенькою? Вона ж зовсім маленька.
– Ой, буду на вихідні її забирати. Нормально все.
Нормального нічого не було. Але що тут Люда може вдіяти?
Женя їй зателефонувала через тиждень. Голос хрипкий, загублений.
– Людмила Петрівна… Можна ми хоча б місяць тут поживемо? Ви ж знаєте – у Даші фізіо, не можу я зараз в село з нею.
Та й взагалі. Не хочу я в село. Сама там виросла: ну яку освіту отримає Даша?
Я б кімнату зняла, але декретні вже не платять, а аліменти, самі знаєте…
Люда нічого не розуміла: вони ніби з сином домовилися, що Женя з дівчинкою в квартирі поживуть.
Принаймні, поки все не вляжеться. Син повернувся додому, його кімната стояла недоторканою.
– Зачекай. Ти про що зараз?
– Семен сказав, що у мене є тиждень, щоб з’їхати. Що ви сказали з’їжджати, це ж ваша квартира. Тут він буде жити зі своєю…
Женя розплакалася, так що жодного слова не можна було розібрати.
– Так, – сказала Люда. – Не реви. Ну все, буде тобі. Я зараз приїду.
По дорозі Люда обдумувала різні варіанти. Але, як не крути, найвірнішим був один.
– Збирайся, – веліла вона.
Женя, на обличчі якої промайнула посмішка, знову скупилася.
– Та заспокойся ти, – поморщилася Люда. – До нас поїдеш жити.
– Що? – розгубилася Женя.
– А нічого. Якщо я такого дурня виховала, буду за нього відповідальність нести. Ну а як ти тут одна?
Без грошей і без допомоги. У нас тобі краще буде. Нехай приводить свою дівчину – подивимося, на скільки її вистачить.
Грошей я їм давати не буду, а він, сама знаєш, працювати не любить. Повернеться як миленький до вас.
Але я тобі скажу – я б на твоєму місці не поспішала його приймати. Може, це й на краще все.
Мій чоловік мене не покинув, коли я через діабет погладшала. І я його, коли його під суд віддали. Кохання, Женька, це не ваші ці шури-мури.
Поспішили ви із Семеном, ну нічого. Зустрінеш ти ще своє кохання. А поки будеш замість дочки у нас.
Син, звичайно, розлютився. Але Люда його не слухала – нехай робить, що хоче.
Ще раз одружиться, якщо йому так заманеться. Ні, звичайно, вона його любить і допоможе йому. Але онуку не кине. І Женю теж.
Не така вже вона й погана невістка…
