— Ну що тут сказати, виховала називається? Сьорбай тепер повною ложкою, – злиться Ірина Семенівна. – Так, хлопця шкода, він не винен, що мати в нього не дуже розумна, я б навіть сказала – недолуга. Але… це фактично тепер чужий хлопець.
— А що ж вона хотіла? Сама відвадила і твого сина, і тебе. Я ж пам’ятаю, як події розгорталися, а тепер «допоможіть»? Якщо він закон порушив, то нехай тепер відповідає. Мені донька молодша сказала, що якби був неповнолітній, то там – так, сукупна відповідальність батьків за заподіяну їм шкоду. Якщо нічого не плутаю, так це називається. А йому вже 19 років. Схаменулася твоя колишня невістка, згадала, що в її сина родичі є?
Ірина Семенівна літня жінка, давним-давно на пенсії. Через проблеми зі здоров’ям давно відвалилося останнє захоплення – улюблена дача. Тепер на дачі господарюють сім’ї сина і доньки. Дружно, до речі, зробили два входи, окремі зручності в кожної сім’ї, проводять там літо, маму тільки в гості привозять – повітрям свіжим подихати.
Будні й зиму Ірина Семенівна сидить в міській квартирі, балакає із сусідками, дивиться серіали, відвідує онуків. Їх у жінки п’ятеро, двоє від доньки, двоє від сина. Точніше, від сина троє – є ще Діма, онук від першого шлюбу сина жінки. Історія та – давній біль, який уже практично й затягнувся, та ось нагадав про себе днями.
Син уперше одружився у 25 років, заміж узяв дівчину з далекого села, вона навчалася в тому ж вищому навчальному закладі, але на кілька років молодша була. Ірина Семенівна пустила молоду сім’ю в двокімнатну квартиру, що залишилася від її родички. Невістка дуже швидко сповістила, що чекає дитину, зʼявився на світ хлопчик, а сімейне життя дало тріщину.
Ірину Семенівну дружина сина вважала винуватою у всіх гріхах, мовляв, лізе, сина налаштовує проти дружини, хоча це було далеко не так. Зустрічала кожну спробу свекрухи допомогти дуже болісно. Образилася за те, що їх з дитиною не прописали в квартирі, і саму квартиру на сина Ірина Семенівна так і не переоформила.
— А яке переоформити, якщо в мене й молодша донька є? Синові двокімнатну, а доньці добрі побажання чи що? – обурена пенсіонерка. – Я одразу сказала, мовляв, підросте донька, продамо і гроші між вами розділю. Чого було на мене ображатися?
Утім, невістка і на чоловіка ображалася: мало допомагає, мало заробляє грошей, косо подивився, не так відповів. Так і шукала причини для сварок і невдоволення, вважає Ірина Семенівна. Коли онуку виповнилося 2 роки невістка сказала, що має намір розлучатися, їхати до батьків і виховувати сина там.
— І почалися наші поневіряння, – хитає Ірина Семенівна головою. – Далеко, часто туди поїдеш, але син стару машину в кредит купив, хоч раз на місяць, але намагалися їздити до сина. Зателефонуємо, зі свахою домовимося і з невісткою, а приїжджаємо поцілувати зачинені двері. І таке було, так, і не раз.
Хлопчика вдавалося побачити дуже рідко: у будні, коли дитина пішла до садочка, син Ірини Семенівни та вона сама працювали, а у вихідні у колишньої невістки знаходилися термінові справи, за ними вона й вирушала з малюком, вимикаючи телефон або перестаючи брати слухавку від колишніх родичів.
— А ось так тепер, – злорадно заявила жінка колишньому після однієї з таких невдалих поїздок. – Що ти хотів? Зі мною син, а ти з твоєю матусею тепер пострибайте перед ним, а я на це подивлюся.
Ірина Семенівна стрибати не збиралася, здалася першою. Не хоче дурна жінка, щоб у сина була бабуся – та й добре, будуть ще онуки в неї. Син намагався довше, але там потім було виставлено умову: додаткові гроші дорівнюють – побачення з дитиною. Крім того, хлопчик ріс, мама і бабуся налаштовували його проти колишніх родичів.
Років 7 тому, почувши від сина нецензурну лайку на свою адресу, чоловік вирішив: аліменти платить, а решту – нехай так. Що тепер із вітряками воювати? Колишня начебто вийшла заміж, чи не вийшла, а співмешкала з кимось, не важливо.
На той час і син Ірини Семенівни був вдруге одружений, діти пішли. Зараз у чоловіка дочка 9 років і син, якому 4 роки. Чоловік із другою дружиною живуть в трикімнатній кредитній квартирі, непогано все і матеріально. До минулого року старшому синові він перераховував дуже непогані аліменти, але спілкування так і не вийшло – чужа вже рідня.
Остання спроба побачення трапилася у батька і сина якраз напередодні 18-ти річчя. Побачення вийшло гнітючим. Чоловік їхав із подарунком, а син, побачивши його новий телефон, пробурчав, що якщо «татусь» хоче допомогти, то нехай відрахує «бабосики».
— Це в них мова така зараз, – сумує Ірина Семенівна. – Ну і загалом було ясно, що нічого путнього з онука не виросло. Закінчив 9 класів, пішов у коледж, але вчитися не став. На вигляд… син сказав, що на вигляд – чистий бандит, як син сказав. Так, у них там маленьке містечко, але й там є хороші хлопці. І одягнені нормально, і вчаться. А тут…
Зустрівся чоловік і з колишньою дружиною, яка його знову сприйняла гостро – на поріг не пустила, про сина і його плани на життя говорити відмовилася, хоча чоловік і пропонував варіанти влаштування нащадка. Кривуватою усмішкою недоук і проводив батька.
Потім син, як не старався, до хлопчика додзвонитися не міг: чи то номер поміняв, чи то батька в чорний список закинув. Так, тема невдалого першого шлюбу з чоловіком була завжди, але після того разу він вирішив: усе, виріс синочок, не хоче спілкуватися – не треба. Насильно милим не будеш.
— А потім зателефонувала зозуля наша. Мені! Точніше, зателефонувала мені колишня сваха, а доньці слухавку передала, – згадує Ірина Семенівна. – Сльози, соплі, звинувачення якісь, я не розібрала навіть, продиктувала їй телефон сина, сказала дзвонити йому.
Як дізналася пізніше бабуся, старший онук зараз (розповідь спеціально для сайту Цей День) під слідством. І загрожує йому і термін, і штраф. «Взяв» у якогось приятеля машину покататися, а найімовірніше – викрав, потрапив в аварію з серйозними наслідками. Машина – в мотлох, людина постраждала. У момент аварії онук був під дією якихось речовин, загалом, цілий букет.
— І тепер колишні родичі згадали, що є десь батько, який зобов’язаний. Напевно, вони намагаються справу зам’яти або якось вийти на менше покарання. Загалом, потрібно багато: відшкодувати збитки потерпілому, відшкодувати збитки власнику машини, щось ще, – каже Ірина Семенівна. – Зрозуміло, грошей немає в них узагалі. А що мій син? Що він може? Сказав, що якщо винен, нехай відповідає.
— І правильно, за такого заплати, науки ніякої, він за місяць так само і вчинить, – вважає подруга пенсіонерки. – Та й за кого платити? За чужу людину фактично?
Ірина Семенівна з подругою згодна. Якби її сина і її саму від виховання хлопчиська колись грубо не відшибли, можливо, хлопець би виріс (розповідь спеціально для сайту Цей День) зовсім іншим. А так… виховували мати й інша бабуся, знущалися з колишніх родичів, а тепер згадали?
— Родинні зв’язки по крові – це так, але і виховання, і спілкування роль відіграють, – впевнена Ірина Семенівна. – А тут – чужа людина, та ще й така. Загалом, прокляли нас укотре. Син, бачу, мучиться. А мені… знаєш, усе одно. Ну не знаю я того онука. І не я в тому винна.
Що скажете?
