Життєві історії 0
— Андрійку! Андрійку, що це? — Галина Василівна одразу покликала до ванної сина. — Тести, мамо. Ніна дуже хоче дитину, ось ми і намагаємося, — зізнався їй син. — А, ще намагаєтеся. Слава Богу, встигла… — Встигла що, мамо? — Нічого, сину. Використовують тебе, а ти й вуха радий розвісити.
— Мамо, ну серйозно, досить! Коли ти закінчиш ці перевірки? Нам що, по вісім
Життєві історії 0
— Самі заводять дітей, а потім кидають їх напризволяще, — бурчала стара бабуся, яку дівчинка дуже боялася. Баба Лара була мамою тата: її спеціально вивезли з села «сюсюкатися» з Нінкою. І від міського шуму, суєти і раптового «щастя», що звалилося на неї, ще нестара жінка відчувала страшний дискомфорт. І весь свій поганий настрій зганяла на онучці.
— Ні, навіть не просіть! — Ніна Василівна категорично махнула рукою. — Ваша дитина
Життєві історії 0
— Він хоч місцевий? — поцікавилася мама. — Ну, що ви мене так ображаєте? — запитала за обідом Лара. — Чому відразу немісцевий і аферист? Невже на мене не може звернути увагу пристойний чоловік? У мене ж багатий внутрішній світ! — Ой, ти ж моя золота! — глибокодумно промовила бабуся. — Кому потрібен сьогодні твій багатий внутрішній світ без личка, талії і …?
— Отямся! — обурювалася бабуся. — Він тебе навколо пальця обведе, за будь-яких обставин!
Життєві історії 0
Дашо, а що відбувається? Ти ж казала, у твоєї мами алергія на алкоголь, – пробурмотів Артем, спостерігаючи за тещею. Та вже скинула пелерину і тепер її сукня більше нагадувала комбінацію, ніж звичайне пристойне вбрання. – Мамо, мамочко, зупинись, – Даша кинулася з-за столу, а потім просто встала і закрила обличчя руками, – Боже, який сором?!
– Ідіть негайно! Щоб вашого духу тут не було, – Артем тягнув тещу, яка
Життєві історії 0
– Марина? Що ти тут робиш? – здивовано запитав Петро. – До мами приїхала, а ти що тут робиш? – дівчина не могла зрозуміти, що в квартирі матері робить її брат. – А я тут живу. А потім Петрові вистачило нахабства просто закрити двері перед обличчям Марини…
– Що знову, мамо? – приречено запитала Марина. – Донечко, трубу в квартирі прорвало.
Життєві історії 0
— Як я можу бути впевненим, що це моя дитина? — запитав він, коли та розповіла йому новину. — Ти що? У мене нікого не було, крім тебе! — наївно вигукнула Аріна, але тут же осіклася: Костя дивився на неї абсолютно холодним поглядом. — Ти за грошима прийшла? — Ні. За якими грошима?
Аріна не знала, що сказати далі. Вона повідомила Кості, що носить його дитину. Але
Життєві історії 0
– Щоб я ще якійсь шльондрі розпутній поступилася, – кричала Алла – і Валера хороший! Завів собі бабу на стороні і ні сном ні духом. – Та ми вже десять років разом живемо, просто в якийсь момент розлучилися, – намагалася Алевтина достукатися до абсолютно незнайомої їй жінки.
– Та як же так, – вигукнула Алевтина, яка дружина, які діти?! – Яка-яка?
Життєві історії 0
— А ти мене не слухай, ти мені відповідай! Коли ти почнеш гроші заробляти? І не ті копійки, що зараз Наді приносиш, а стільки, щоб жити можна було! І коли ти житловою площею забезпечиш себе, свою дружину і дитину? Або ти чекаєш, щоб вам ця квартира природним шляхом звільнилася? Так, не дочекаєшся! Я вас вперед себе проводжу, і тільки потім сама заспокоюся!
— Так, зятю, — не вгамовувалася Галина Петрівна, — ти коли заробляти почнеш? —
Життєві історії 0
— Катю, привіт. Це тітка Варя. Чому не брала трубку? — пролунало в телефоні. — Привіт. По-перше, я на роботі і була «на килимі» у начальства, по-друге, не знала, що це ваш номер. Мені тато його тільки що надіслав. Я не маю звички відповідати на незнайомі дзвінки. — Приїдемо завтра, жити будемо у тебе, — поставила перед фактом татова сестра, яку дівчина ніколи не бачила. — Ми з Мар’янкою спочатку до Вінниці заїдемо, а звідти прямо до тебе. Будемо о 18:00. — Ви приїжджаєте, бо вам треба сюди для чогось? А я тут до чого?
— Жахливий ранок, — бурмотіла Катя, перестрибуючи через чергову глибоку калюжу на дорозі до
Життєві історії 0
— Віка, як ти могла? — Ти про що? — Мені тут розказали, що ти з моїм найкращим другом… Загалом, пропонувала йому приємно провести з тобою час. Хотіла зустрічатися з ним за моєю спиною. Як ти могла? — Коханий, ти що таке говориш? З яким ще твоїм другом. З Сергієм, чи що? — Я думав… Ні, я був упевнений, що у нас з тобою справжнє кохання. А ти виявилася звичайною дівкою легкої поведінки.
Віка поверталася додому сама не своя. Якщо раніше після зустрічі з Дмитром її очі

You cannot copy content of this page