Життєві історії 0
— Як я розумію, ви цю даму збираєтеся взяти на утримання і залишити в квартирі Гришки? — запитав Дмитро. — Синку, але ж вона чекає дитину від Гришеньки! — вимовила Лідія Петрівна. — Ми ж не можемо її на вулицю вигнати? — Я, наприклад, можу, — сказав Дмитро. — Це зрозуміло, що ти можеш, — відповів Андрій Васильович. — У твоїх здібностях ніхто не сумнівається. А ось ти подумай, що троє онуків, яких ти нам подарував, анітрохи не гірші за того, якого Вероніка народить від Гришки!
— Ні, Вероніко, прощення тобі не буде! За твій вчинок тобі прощення не буде
Життєві історії 0
– А коли треба було? І хто, взагалі, вирішує, коли потрібно бабусям і дідусям повідомляти про очікування дитини? – з подивом у голосі запитала Ангеліна, стоячи перед свекрухою, якій не вистачало новин про своїх онуків.
– Ви, здається, заміський будиночок купили? А чому не подзвонили, щоб і я за
Життєві історії 0
— Мамо, тут якась незнайома жінка! Я прийшов, а вона за моїм комп’ютером сидить. — Емм… Розумієш, синку, — Вероніка спробувала делікатно пояснити синові, хто така Маргарита, — це подруга твого тата, вона тепер у нас житиме. — Що? Мамо, ти серйозно? — здивувався Артем. — А навіщо вона нам потрібна? — Так захотів твій батько. Добре, синку, я скоро повернуся додому, пізніше поговоримо, домовились? Не бійся, якщо щось буде не так, відразу мені дзвони.
— Скажи мені, ти що, це на зло робиш? — запитувала Вероніка колишнього чоловіка,
Життєві історії 0
— Чому ти лізеш у сім’ю? Ти що, намагаєшся у мене чоловіка відбити? Надя спочатку думала, що помилилися номером, тому спокійно відповіла: — Вибачте, я не розумію, про що ви. Будь ласка, набирайте номер правильно. — Та правильно я його набрала, — завищала співрозмовниця, — ти ж — Надя? Ти спілкуєшся з моїм Єгором? Я знайшла листування у нього в телефоні!
— Привіт, Надю, — з-за паркану визирав незнайомий чоловік, — а я ось, до
Життєві історії 0
— Юрко! — покликала вона, вийшовши через чорний хід. — Ти де? — Тут я, — відгукнувся дзвінкий голосок, — тітонько Надя, я тут! Юрці було років шість…
— Запізнення навіть на одну хвилину — це прояв неповаги до колег і трудової
Життєві історії 0
— Збирайся — ти переїжджаєш до мене! І Рита пішла збирати свої нехитрі пожитки з величезним почуттям морального задоволення. Нарешті знайшовся нормальний мужик, який по-справжньому стане їй підтримкою та опорою. Пониклій мамі на прощання обіцяла заходити: в селищі багато чого було в кроковій доступності.
Перероблений батьком і мачухою  будинок дуже сподобався дочці, але вона сказала, що з приводу
Життєві історії 0
Ася під’їхала до сільського будинку, вийшла з машини, увійшла в хвіртку і озирнулася. У дворі нікого не було. «Ну, тримайтеся», – розлючено подумала вона, прямуючи до будинку. Рвучко відчинивши двері, Ася почула голоси. Не роззуваючись, вона швидко пройшла до кухні.
— Слухай, Асю, здається, твій Колька загуляв, — сказала жінці її подруга Катя, коли
Життєві історії 0
Ось тоді чоловік і порадив дружині прикусити язика і думати, що та говорить. — Ти забула, що тільки завдяки дядькові Аркаші ми тепер тут живемо? Що я людиною став?! Що ти купуєш собі все, що хочеш, і нічого не робиш?! — Гаразд, гаразд, Петю, — Галина злякалася такої бурхливої реакції завжди стриманого чоловіка. Більше за все на світі вона боялася, що він її покине. — Зробимо все, як ти скажеш.
— Галино, притримай язика! Думай, що говориш! — Петро кинув на дружину гнівний погляд,
Життєві історії 0
— Вітаю, ти станеш бабусею! А що, сьогодні тридцять років — цілком підходящий вік для пологів! Ну, що – бабусею, так бабусею: дружиною вона вже стала! Олег з Анною разом пораділи. А потім Інна сказала, що їй потрібно приїхати терміново поговорити з мамою: і в Анни Матвіївни занило під ложечкою – мабуть, в животі у неї була душа.
— Кому це потрібно? — перепитала мама. — Нам із Сашком! А кому ж
Життєві історії 0
Катерина Степанівна приїхала до дочки без попередження. Двері відчинив зять. — А ти що тут робиш? — нахабно запитала теща, проходячи в квартиру. — Живу, Катерино Степанівно, — розсміявся Ігор. — Я не про це питаю! Чому ти не на роботі? Середина тижня, а ти вдома! — Я вдома працюю. — Це ще як? — теща вже пройшлася по кімнатах і переконалася, що дочки вдома немає. — Де Наталка?
— Значить, знайдемо тобі нового чоловіка. — Не зможемо, мамо, я при надії. Ігор

You cannot copy content of this page