Життєві історії 0
Дмитро раптом відчув різкий приступ жалю: треба ж, як його батька життя пошарпало! — Може, тобі якась допомога потрібна? — Та ні, особливо нічого не потрібно, — поспішив відмовитися Олег Миколайович, — я просто, синку, багато чого за ці роки переосмислив. Зрозумів, що поводився тоді як не знаю хто, просто огидно поводився. Навіть людиною мене після моїх вчинків назвати не можна!
— Давай, давай, розщедрюйся, — посміхався Олег Миколайович, дивлячись на свого дорослого сина, —
Життєві історії 0
— Ніно Миколаївно, у нас вдома кіт. Та й взагалі, як ви говорили моїм батькам, свинарник! — рішуче відповіла Анастасія на агресивний докір свекрухи.
— Я своїм ключем відкриваю, а не виходить. Зсередини, напевно, зачинено. — Нашим ключем!
Життєві історії 0
Повертатися Варварі виявилося нікуди. — Костя, — плакала вона, коли син привіз її додому, — як же так вийшло? — Мамо, ну, вийшло, — з досадою промовив він, — що тут поробиш! Будеш з нами жити. Я з Лоркою якось домовлюся.
— Марино, ти повинна врятувати мою честь, життя і мрію! — вимовила Варвара в
Життєві історії 0
— А, Ніна. Є якісь питання? — Та ні, я… Розумієте, Таня моя подруга, а я, виходить, роль у неї вкрала. Тихий смішок був їй відповіддю. — Мила, «вкрала» — це коли ти прийшла до керівника і наговорила про людину якихось гидот. Або підсипала битого скла в туфлі на репетиції. Або закрила подругу в якійсь коморі, щоб тебе викликали на її місце.
— Так вона мене вже дістала, приліпилася, як банний лист, — Ніна впізнала голос
Життєві історії 0
Ти для нього — ніхто, порожнє місце! Квартира племінника, тож вирішувати йому, жити мені тут чи ні. Хлопець добре вихований, не вижене рідну кров за поріг. Якщо щось не влаштовує, збирай речі і до матері своєї дуй. Чув, що ти раніше так і робила. Через місяць поїду, можеш повернутися.
— Та й хазяйка знайшлася, — пирхнув родич. — Та ти взагалі тут ніхто,
Життєві історії 0
— Дівчинко моя, ти не хвилюйся, я тебе ні краплі не засуджую, ти не думай, — захлинаючись словами, продовжувала Ірина Степанівна. — Я тобі допомагатиму! І до пологів, і особливо після. Щоб ти інститут закінчила спокійно. — Мамо, та там ще не точно, при надії я чи ні. На тесті немає лінії, а так, щось незрозуміле. Я читала, що бувають хибнопозитивні і неінформативні результати. До лікаря треба йти, а я боюся. — Та чого ти, не бійся! Хочеш, підемо разом!
— Я відразу розкусив твій план! Ти вирішила приховувати від мене, поки не стане
Життєві історії 0
— Чому ти йдеш? — Кажу ж — покохав! — як само собою зрозуміло вимовив завжди спокійний і витриманий Олег. — Ти справді не розумієш чи просто прикидаєшся? Вона справді не розуміла! Та й як можна було кинути жінку з двомісячною донькою?
— Ну не може ж чоловік щодня ходити просто так — тільки щоб з
Життєві історії 0
— Тобі що, власну сестру не шкода? Хоч дітей її, своїх племінників, пожалій! — Мамо, знаєш, кого мені насправді шкода? — запитав Семен і, не чекаючи відповіді, сказав сам: — Мені тебе шкода! Ти ж і їй толком допомогти не можеш, так ще й мене налаштовуєш, що я сам до вас не поїду, так ще й вас більше в гості кликати не захочу!
— Невже не можна просто в гості прийти? — обурився Семен. — Так я
Життєві історії 0
— Ідіть геть! Я не збираюся терпіти образи на свою адресу у своєму ж домі! — спокійно сказав Ігор, вирішивши, що пора поставити крапку у відносинах з тіткою Наташею.
— Валеріє, я тобі життя подарувала, вигодувала, виростила, а ти смієш на мене ще
Життєві історії 0
– Яка невістка, яка господиня! – хвалив тесть Ольгу. – Ось, матір, вчися у дівчинки готувати. – Можна подумати, я не вмію, – образилася свекруха. – Та ти б такий стіл тиждень готувала! – продовжував підстьобувати свекор. – Та твоя улюблена Олечка тільки пил в очі пускає. Насправді вона для себе готує, а Глібушку впроголодь тримає.
– Ох, Оленько, вперше бачу, щоб гостей на залишки їжі запрошували, – свекруха скорчила

You cannot copy content of this page