Цей день

Іноді їхні погляди зустрічалися, і вона читала в його очах співчуття. А незабаром Катя помітила, що він, як то кажуть, потайки «витріщався» на неї. Чомусь це їй навіть сподобалося і, зніяковіло на частку секунди, вона раптом усвідомила, що посміхається тепер зовсім не цій літній жінці. А ще їй раптом здалося, що і голос у неї зрадницьки змінився. Катя глянула на медсестру, але та, здається, нічого такого не помітила.

— Ну, чому Ви так себе занедбали? Каті раптом здалося, що вона наслідує когось,

Життєві історії 0

Олена зволікала. Андрій зрозумів, що чекає ще на когось. Цікаво, на кого? — Так хочеться їсти, що зараз захлинуся слиною, — поскаржилася Катя. — Потерпи, мама на когось чекає. — Андрій стиснув долоню дівчини. Нарешті, пролунав дзвінок, і Олена з полегшенням кинулася зустрічати запізнілого гостя. Незабаром вона увійшла в кімнату, обіймаючи за талію красиву молоду жінку.

— З днем народження, мамо! Ти така красива. У твоєму паспорті вказано неправильний рік

Життєві історії 0

— Мамо, а Вітька штани порвав! — Ну, і що! А Сонька знову морозиво їла, хоча їй не можна! — Досить сваритися, марш у ванну мити руки, а потім за стіл, я такий гуляш приготувала, пальчики оближеш! Почувши про гуляш, діти наввипередки кинулися у ванну, а звідти на кухню, адже в їхній родині давно була заведена традиція, хто останній, той миє посуд.

Маша дивилася на чоловіка, який акуратно складав свої речі у валізу, і розуміла, що

Життєві історії 0

Ларисі й на думку не могло спасти, що в сорок чотири роки вона може бути при надії – що за дурниці, якщо стільки років намагалися і нічого… Але до лікаря пішла, вирішивши, що проблема якраз тут може ховатися: організм жіночий постарів, не інакше. — Е, подруго, четвертий місяць у тебе, вітаю! — заявила їй знайома, у якої Лариса багато років лікувалася від безпліддя. — Там, де медицина безсила, допомагає тільки диво, правда ж?

У цей будинок лелека не прилітав так довго, що його перестали чекати. Немолоде подружжя,

Життєві історії 0

Люба відкрила двері і тут же до них у квартиру влетіла тітка Катя з Маринкою. — Закривай швидше! — закричала вона Любі, але та вже і сама знала, що робити. У двері застукали. — Любка! Відкривай! — закричав дурнуватий чоловічий голос. — Відкривай або я тобі двері виламаю! Де ця зараза? Нехай вийде! Я їй всі ноги переламаю!

Оленка з малих років знала, що її мама принесла «в подолі». Добрі сусідки, які,

Життєві історії 0

— Раїса Іванівна, ви у нас? — з подивом запитала Ірина, складаючи пакети з продуктами на тумбочці в передпокої. — А хлопчики де? — Я їх нагодувала, уроки з ними зробила, спати їх вже відправила. На годиннику вже ж десята, а завтра о восьмій до школи. А ти чому так пізно? Ірина була здивована: коли таке ще бувало, щоб свекруха самостійно прийшла до них додому, приготувала вечерю, зробила уроки з онуками, та ще й спати їх відправила? Вона ніяк не могла пригадати, щоб Раїса Іванівна в її домі взагалі щось робила, крім як критикувала господиню і скаржилася на здоров’я.

Іра блукала супермаркетом, складаючи в візок продукти. У руці вона тримала список, який склала

Життєві історії 0

Наступного ранку, дивлячись на чоловіка, вона зрозуміла, що ідеалізоване уявлення про нього розвіялося. Тепер перед нею постав справжній Михайло — самовдоволений, егоїстичний, який використовує її для своїх цілей. Він не цінував її жертви заради сім’ї, не збирався давати їй того, чого вона хотіла від шлюбу. Гірше того, почав дорікати їй «ненормальною» роботою, хоча саме він наполіг, щоб Аля залишила кар’єру заради «збереження родинного вогнища».

— Ну що, красуне? Як тобі мій образ? — Алевтина дивилась на свого чоловіка

Життєві історії 0

Повітря в офісі дзвеніло від напруги. За скляними перегородками кабінетів витало передчуття змін — ніби перед грозою. Тетяна виявилася права: найбільше нервували Олена і її бос. — Ах, скоро все зміниться! — мрійливо промовила Олена, забувшись. — Ось прийде донька Антона Марковича, ми з Геною нагору злетимо… — «З Геною»? — Єва підняла брову. — Коли це шеф став просто «Геною»?

У затишному ресторані за столиком біля вікна розгорталася незвичайна розмова. Молода жінка з пустотливим

Життєві історії 0

У коридорі суду зібрався цілий табір. Марина впізнала двоюрідного брата – суворого чоловіка з грубими рисами обличчя на ім’я Єгор. Поруч з ним у телефон занурилася його дружина Ліда, вона тільки піднімала очі, щоб кивнути незнайомим людям. У кутку стояли ще якісь далекі родичі, яких Марина бачила пару разів у житті. І ось – тітка Галя, дядько Петро.

Марина і сама вже не пам’ятала, коли востаннє заходила в будинок дядька Петра і

Життєві історії 0

— Кажу тобі — все! Кидай смажити рибу, йди збирай свої речі. Дострибався ти! — На вулиці що, так спекотно сьогодні? З усього видно, голову тобі напекло. Або може, ти приклалася десь гарненько? Нісенітницю якусь несеш! Повторюю своє питання — що сталося? Даша промовчала. Вона демонстративно пройшла повз здивованого Валерія в кімнату, де хотіла швидше позбутися ненависного офісного костюма. У літній задусі вона відчувала себе в ньому, як у скафандрі. Переодягнувшись у легкий і невагомий халатик, жінка рішуче попрямувала на кухню.

— Ну все! Збирай валізи, твоя вистава закінчена! — дружина влетіла в квартиру і