Цей день

– Незабудка моя! – говорив він ласкаво і гладив її по щоці. – Найдорожча у світі… Коли Аня втратила око, мама кілька днів ридала, голосячи, що заміж Аню тепер ніхто не візьме. Аня поверталася зі школи, бігла на репетицію до новорічної ялинки, і піддатий дядько Василь не помітив її тендітну фігурку, зніс своїм трактором, немов паперову ляльку. Коли Аня лежала в лікарні, Василь прийшов до неї з вибаченнями, але мати вигнала його, проклинаючи такими страшними словами, що навіть медсестра, яка ставила Ані крапельницю, зблідла і притиснула долоню до губ.

Єдине око сльозилося від вітру, ноги не слухалися, в’язли в пухкому снігу. Ані здавалося,

Життєві історії 0

Наталя прокинулася пізно. Першою її думкою було, що проспала. Дочка з онуком прокинуться, а у неї сніданок не готовий. Потім згадала, що вони поїхали вчора, сама ж і проводжала їх на вокзал. Наталя встала і понуро побрела у ванну.

Наталя прокинулася пізно. Першою її думкою було, що проспала. Дочка з онуком прокинуться, а

Життєві історії 0

— Сьогодні п’ятниця, де твоя зарплата?! — незадоволено запитав чоловік у Зої, зайшовши до кухні. — Мені вона потрібна. Жінка завмерла біля плити, де помішувала овочеве рагу і готувала млинці. Дерев’яна ложка застигла в її руці, а погляд втупився в киплячу суміш перців і баклажанів. Третій місяць поспіль Данило задавав їй одне й те саме питання.

— Сьогодні п’ятниця, де твоя зарплата?! — незадоволено запитав чоловік у Зої, зайшовши до

Життєві історії 0

— Навіщо такий розмах? Можна ж просто відзначити удвох десь. Не розумію, навіщо тобі цей штучний блиск? Я наполягла. Вирішила зробити вечір великим: запросила шістдесят гостей, замовила живу музику і професійного ведучого. Після тієї аварії пів року тому мені хотілося чогось яскравого, життєствердного — справжнього, великого свята.

Вибір ресторану для нашої другої річниці дався мені непросто. Хотілося не просто затишного місця

Життєві історії 0

— Ах, значить, ти вже прийняв рішення і не збираєшся його змінювати? — Антоніна Ігорівна була в люті. — Це твоє життя, кажеш? Ну ось і живи тепер сам, Ілюшенька, а про мене забудь. — Мамо, ну навіщо ти так? — І дорогу до мого дому теж забудь. І не дзвони мені. У тебе більше немає матері. А у мене більше немає сина… — Мамо, ну досить. — Ні, синку. Я не хочу тебе ні бачити, ні чути. Цим своїм вчинком ти мене просто вбив, розумієш?

— Ах, значить, ти вже прийняв рішення і не збираєшся його змінювати? — Антоніна

Життєві історії 0

Мамо, прокидайся… – Зараз, донечко… – позіхаю, намагаючись прокинутися, мрію ще трохи поніжитися в ліжку, і раптом чую питання, задане ніби уві сні: – Мамо, а чому тітка Олена вночі цілувала тата, поки ти спала?…

Дочка прокинулася раніше за мене. Їй всього шість років, але вона дуже самостійна. Вже

Життєві історії 0

— Я не буду платити. І хочу, щоб мені дали процедуру в подарунок, як вибачення. — Мені потрібно узгодити це з власницею салону. — Ну так узгоджуйте! Я почекаю! — блондинка різко розвернулася і плюхнулася в крісло. Її погляд впав на Настю, яка вийшла з кабінету з клієнткою. — Та ну?! Наська?! Це ти, чи що? Настя здригнулася. Голос з минулого відразу повернув її на десять років назад, коли вони з батьками переїхали в новий будинок. Там вона і познайомилася з місцевою «бандою» дівчаток, яку очолювала Іра. Та сама, що зараз вальяжно розвалилася на дивані в салоні.

— Мені не подобається стрижка. Я не буду платити. Блондинка вже пів години з’ясовувала

Життєві історії 0

— Здається, тато тепер для бабусі ворог, — сказала Катя матері. — Твоїй бабусі давно пора зробити правильні висновки. — Це марно, — відповіла Катя. — Дід теж каже, що якщо до старості розуму не нажила, то вже не вийде. — Катя! — сварила дочку Ольга. — Вибирай вирази! Мова про твою рідну бабусю, літню людину… — Дідусь мені теж рідний, — парирувала Катя. — І я з ним згодна! І як він прожив з такою дружиною стільки років? Ольга з докором подивилася на дочку, похитала головою, але аргументів проти не знайшла.

Істеричний голос Надії Георгіївни з динаміка телефону чітко чув не тільки її син Віктор,

Життєві історії 0

Увагу на Оксану звертали, мама навіть відпускала дочку в кіно, але перед цим просила познайомити її з хлопцем. І була вкрай незадоволена вибором дочки. — Я стільки в тебе вклала, ти гідна кращого… Хлопцеві мама давала відкоша, і стосунки закінчувалися, не розпочавшись. Жоден шанувальник дочки мамі не подобався. А якщо Оксана починала сперечатися, мама хапалася за серце і закочувала очі. Доводилося бігти за валеріанкою або корвалолом, дихати цим неприємним запахом. Навіть «швидку» викликати.

Чим ближче Оксана підходила до будинку, тим сильніше нервувала. Вона йшла дуже повільно, відтягуючи

Життєві історії 0

— Не чоловік, а мрія, — жартома зауважила сестра, — як же я рада, що тобі, нарешті, пощастило. — Та я взагалі щаслива, — розсміялася Міла і тут же стала серйозною. Вона розглядала наряди в шафі і не могла вибрати найбільш підходящий для зустрічі. — Це правда, — погодилася Поліна, — ось навіть візьми твого колишнього Льошу. Ця квартира ж дісталася йому від бабусі. Ніякого відношення вона до тебе не мала, не спільно нажите майно. А він залишив її тобі. — Ну, припустимо, на мені, а Сашку, — зауважила Міла, але ти права. Не багато чоловіків на таке здатні. Та й аліменти він платить пристойні. — До речі про везіння, — зауважила Поліна, — із Сашком, між іншим, тобі теж пощастило. Йому всього лише десять років, а він і спортом займається, і вчиться добре.

Міла з легким хвилюванням очікувала побачення. Юра запросив її в ресторан, той самий, що