У той вогкий вівторок Олена відчувала себе не жінкою, а навантаженим мулом. П’ятий місяць – це той час, коли живіт вже заважає зав’язувати шнурки, але місце в метро поступаються тільки в половині випадків. У руці пакет з контейнерами: домашні пиріжки з капустою, які так любив Діма, і дорогі ліки для серця, які вона насилу дістала через знайомих в аптечній мережі. Ліки для Тамари Борисівни. Пиріжки нібито для всіх, але насправді спроба це була купити трохи миру в родині.
У той вогкий вівторок Олена відчувала себе не жінкою, а навантаженим мулом. П’ятий місяць
Обернувшись, побачила, як Степан мляво колупає сирник. — Ти що сьогодні такий? Їж швидше, запізнишся на роботу. Степан доїв свій сніданок і, зітхнувши, встав з-за столу. — Не забудь бутерброди. — вона подала паперовий згорток. Після відходу чоловіка, Тамара робила свої звичайні справи по дому. Потім зібралася в магазин. На сходах зустріла Федора з другого поверху. — Степан вдома? Хочу запросити його на бій. — Який ще бій? Здурів старий?
Тамара поклала на тарілку перед чоловіком два сирники і відвернулася до плити, щоб зняти
У Олени в холодильнику повісилася навіть не миша, а ціла колонія суїцидальних гризунів. На полиці самотньо тулилися пачка дешевих макаронів, а в холодильнику були десяток яєць за червоною ціною і баночки зі спеціальним харчуванням для мами. Мама лежала в сусідній кімнаті — після інсульту вона була тихою, як тінь, і безпорадною, як немовля. Олена, яка тиждень тому втратила роботу в логістиці, крутилася, як вуж на сковорідці. Заощадження танули швидше, ніж сніг у квітні. У двері дзвонили наполегливо, довго, немов кредитори прийшли вибивати душу. Олена глянула у вічко і змерзла. На порозі стояв… привид.
У Олени в холодильнику повісилася навіть не миша, а ціла колонія суїцидальних гризунів. На
Ситуація різко змінилася, коли Аліна, молодша сестра Маші, вийшла заміж. Олег, чоловік Аліни, володів своєю фірмою, гроші у нього були. Молоду дружину він забезпечував дуже добре. Побувавши на весіллі сестри, Маша пережила шок.
Після телефонного дзвінка дружини Віктор схопився за голову. Він був щедрим, уважним чоловіком. Йому
Олексій позіхнув і подивився на годинник, було вже далеко за північ, а дружина все ще не прийшла з корпоративу. Щоб не заснути, він зробив собі міцну каву і продовжив писати курсову роботу для чергового студента. — А ну вставай, невдахо! Досить світло марнувати! Олексій від несподіванки ледь не впустив чашку з кавою. Він здивованим поглядом подивився на тещу і хотів тільки їй відповісти, як та знову почала свою гнівну тираду.
Олексій позіхнув і подивився на годинник, було вже далеко за північ, а дружина все
Олена Петрівна прийшла на кладовище і ледь не зомліла, біля свіжої могилки лежала маленька дівчинка. Спочатку вона злякалась, бо дитина лежить нерухомо і вже хотіла викликати поліцію, але підійшовши ближче, побачила, що дівчинка просто спить. Ось справи, адже зовсім нещодавно розвиднілося, значить, ця дівчинка провела тут всю ніч. Не знаючи, що робити, Олена Петрівна швидким кроком пройшла до могилки покійного чоловіка, поставила у вазон квіти і поспішила назад до сплячої дитини. — Прокидайся! Вставай! Ти що тут робиш?
Олена Петрівна прийшла на кладовище і ледь не зомліла, біля свіжої могилки лежала маленька
Завдяки щасливому випадку телефон переключився на гучний зв’язок, і Максиму вдалося дізнатися все, що його цікавило. — Антоніна Єгорівна, я все зробив точно так, як ви і наказали. Тепер Тетяна ще довго не турбуватиме вашого сина, і термін, повірте, їй світить не маленький. Зрозумівши, що син все чув, жінка змінилася на обличчі, а потім, якось взявши себе в руки…
Завдяки щасливому випадку телефон переключився на гучний зв’язок, і Максиму вдалося дізнатися все, що
— Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?
— Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана…   …Квартира
– Ксюша! А до нас завтра їде мама. – Твоя? – округлилися очі дівчини. – Так. Завтра ж субота. Вона давно нас не бачила, «приїду побачитися», каже… Ірина Григорівна, мама Олега, приїжджала рідко, але влучно. У сенсі, на цілий день – з обідом і вечерею. Квартира Ірини Григорівни відрізнялася винятковим порядком. Все у неї лежало на своїх місцях, білизна була перепрана і пахла, ніби щойно повернулася з фестивалю квітів.
Ксюша помила сковорідку і хотіла сідати за нове завдання, але Олег раптом повідомив: –
Опинилась при надії від свого колишнього чоловіка я випадково. Це зовсім не входило в мої плани. І між нами ніколи нічого не було з того самого дня, коли він зібрав речі і пішов до своєї нової дружини Марини. У свої тридцять сім я вже розуміла, що відхід чоловіка – це не найбільша трагедія, яка може статися в моєму житті, і відпустила його легко. Марина чекала дитину, і він просто не міг вчинити інакше. Це він сам мені сказав: — Якби не дитина, дивись, і закінчилося б це все через рік-другий, але я ж не можу дозволити їй рости без батька.
Опинилась при надії від свого колишнього чоловіка я випадково. Це зовсім не входило в

You cannot copy content of this page