Цей день

— Мамо, як мені їй це сказати? — зітхнув Рома. — Ти уявляєш, як мені їй зізнатися, якщо навіть у тебе і те, душа пішла в п’яти? Олена Іванівна сіла навпроти сина. — Давай подумаємо. Віка твоя вже не одужає. Вся її родина рано йшла у засвіти. Ти сам все знаєш. Хвороба у неї якась незрозуміла, скільки лікарів її обстежують, а причини не можуть знайти.

— Мамо, як мені їй це сказати? — зітхнув Рома. — Ти уявляєш, як

Життєві історії 0

Ліза здивовано дивилася на стареньку: — Я так і не зрозуміла, що вам потрібно? — Та ось познайомитися зайшла, та млинців тобі принесла на сніданок. Я твоя сусідка, Катерина Петрівна. — О сьомій ранку прийшли знайомитись? — Так на роботу ж треба збиратися, коли ж іще. Нормальні люди зранку снідають і йдуть працювати. Ліза не вважала себе нормальною людиною. Вона звикла працювати ночами, а вставати в обід.

Ліза здивовано дивилася на стареньку: — Я так і не зрозуміла, що вам потрібно?

Життєві історії 0

— Що значить не зможеш взяти трубку? — Андрій завмер з дорожньою сумкою в руках. — Марина, ти мене лякаєш. Останнім часом сама не своя, а тепер ось це… Марина, стоячи перед дзеркалом у передпокої, старанно підводила очі. На ній була нова сукня — та сама, яку вона купила місяць тому і чомусь жодного разу не одягала. І туфлі, помітив Андрій. Ті самі човники на підборах, які зазвичай чекали на особливі випадки в коробці на антресолі. — Коханий, — вона повернулася до нього, промокаючи серветкою куточки губ, — у мене справді важливі справи намічаються. Може, навіть доведеться кудись поїхати. — І ти не можеш сказати куди?

— Що значить не зможеш взяти трубку? — Андрій завмер з дорожньою сумкою в

Життєві історії 0

— Невже ти розраховував, що твоя романтика допоможе тобі заволодіти моєю квартирою? — здивовано запитала я чоловіка…

— Невже ти розраховував, що твоя романтика допоможе тобі заволодіти моєю квартирою? — здивовано

Життєві історії 0

— Я дивний? З чого ти взяла? — З того… Скажи мені, Василю, навіщо ти свою обручку сьогодні вдома залишив? — Я? — чоловік з подивом подивився на свою праву руку і знизав плечима. — Так, здається, не залишав. — І він показав їй свою розчепірену п’ятірню. — Як бачиш, все на місці. — Так?.. — Іра побачила на його пальці кільце, і її обличчя з грізного відразу перетворилося на розгублене. — Точно… Не залишав… А тоді це чиє?

— Я дивний? З чого ти взяла? — З того… Скажи мені, Василю, навіщо

Життєві історії 0

— Вона сказала просто чекати? — Олексій здивовано подивився на дружину. — Так, — кивнула та. — Сказала, що у мене все гаразд і тепер треба просто розслабитися, і тоді все вийде, — Катя спробувала посміхнутися. — Черговий лікар — недоучка! — незадоволено пробурмотів Олексій. Він підхопився на ноги і почав міряти кроками їхню невелику кухню. Катя занервувала.

— Вона сказала просто чекати? — Олексій здивовано подивився на дружину. — Так, —

Життєві історії 0

— Мамочко, я ніколи не очікувала, що тато може так вчинити, — плакала Юля, — я на нього образилася і не буду з ним спілкуватися. — Донечко, так не можна, тато пішов від мене, а не від тебе, ти — його дочка, і він так само тебе любить, не розривай з ним спілкування, — вмовляла вона дочку. Ксенія не хотіла налаштовувати дочку проти батька, вона звинувачувала в чомусь себе.

Ксенія з важкістю поверталася до своєї квартири після роботи, в ці порожні кімнати. Вона

Життєві історії 0

Вони й не помітили, як підійшла та сама сільська дівчина. У руках сумки з покупками, сама стоїть і слухає то одну, то іншу — Вибачте, це ви про Галину Іванівну? Жінки повернулися до неї. — Ось і промовка про вовка, треба ж! Ти що, нова прислуга у Галини нашої Іванівни? І як ти тільки спромоглася до неї в службу піти, біжи, поки вона тебе не зжерла!

— Це що у вас, Галина Іванівна, прислуга з’явилася? — запитували сусідки, побачивши її

Життєві історії 0

— Не хотіла тобі говорити, але тітка Віра свій будинок Вальці вже відписала. Тому, напевно, і тебе бачити не хоче — соромно в очі дивитися. — А тобі хто сказав? — не втрималася Ліза. — Так Ксюха тут на все село розтрубила, як бабуся їх з мамкою любить! Ліза довго не розуміла, чому мати любить її менше за старшу (шість років різниці) сестру Валю…

— Не хотіла тобі говорити, але тітка Віра свій будинок Вальці вже відписала. Тому,

Життєві історії 0

Чоловік заїжджав за дружиною на машині, але він теж нервував. Висловлював Ользі: — Оля, ти можеш вже мамі сказати, що ти не можеш так допізна у неї затримуватися? І мені, і тобі рано вставати, а тут часу на сон вже майже не залишається! Невже їй зовсім не стає легше? А мамі легше не ставало. З’являлися якісь нові болячки і вигадувалися нові діагнози. Занадто часто Оля почала ловити себе на думці, що її мати — симулянтка.

Змучена сорокарічна жінка з двома повними пакетами підійшла до дверей квартири. Важко видихнувши, поставила