— Ти чому така мовчазна? Образилася чи що? Ліза важко зітхнула. — Ліза, ну що сталося? Що я такого зробив? — знову запитав Максим. — Ти фліртуєш з моєю сестрою, — тихо сказала Ліза. Максим пирхнув. — Я?! Коли? — Коли пили чай у мами… І на зупинці… — Ти що, Лізка? Це ж Аня, твоя рідна сестра. Ми так жартуємо з нею. Ти що, серйозно думаєш, що я… — Я не сліпа! Я бачу, як ти на неї дивишся. Як смієшся над її жартами, ніби вони смішні. А коли я говорю — ти киваєш, але думаєш про щось своє.
— Дівчина, ви досі тут стоїте? Та ще й одні? Не страшно? — Максим
Іван Сергійович оглянув хлопця своїм звичним суворим поглядом і вимовив: — Жити у нас будете. Одна сльозинка з її очей впаде — все, ти не жилець. Славік невпевнено засміявся, не розуміючи, жартує майбутній тесть чи говорить серйозно. Але слова його не забував — Юлю він ніколи не ображав. Батьки дуже просили Юльку скоріше подарувати їм онука. — Нам би встигнути потішитися, поки ми живі, — говорила їй мати. — Ей, Давидівна, що за розмови, — втручався батько, — встигнемо ще й з правнуками погратися. Але це, затягувати з дітьми не варто, так.
Юля була пізньою дитиною — мама народила її в 42 роки, після дванадцяти невдалих
– Я не буду сидіти з цією … за одним столом, – Марина відштовхнула руку свекра, Бориса Андрійовича, який намагався її заспокоїти. – Можете продовжувати своє свято без мене. – Лера частина нашої родини, так завжди було і буде, а ти просто вередуєш, – продовжував вмовляти її свекор. – Вони з Валентином багато років дружать. І це дорогого коштує.
– Я не буду сидіти з цією … за одним столом, – Марина відштовхнула
Тільки зараз вона збагнула, що навіть не запитала, з ким дівчинка живе. — Добрий день! – голосно вимовила вона. На звук її голосу вийшов старий – високий, з прямою спиною і довгим сивим волоссям. – Ви з опіки? – запитав він. – Що? – не зрозуміла Валя. Дівчинка смикнула старого за рукав і сказала: – Це та тітка, яка із собаками гуляє. – Ох, вибачте, я думав, знову з опіки прийшли…
Тільки зараз вона збагнула, що навіть не запитала, з ким дівчинка живе. — Добрий
З-за дверей долинали гучні перелякані схлипи. Людочка і Ніночка, їхні зі Степаном дочки. Серце стиснулося туго і боляче. Хоч би і їх не образив. Вона доторкнулася язиком до розпухлої, солонуватої на смак губи. Результат чергового скандалу, чергового спалаху сліпих, невгамовних ревнощів. Все через одну дурну посмішку…
Він силою виштовхнув її за поріг і зачинив двері. Майя спочатку летіла за інерцією,
— Катя, ти вже готова? — заглянув Андрій, одягнений у легку куртку, джинси і тримаючи в руках ключі. Він нервово переступав з ноги на ногу. — Майже, — посміхнулася Катерина, приховуючи внутрішнє хвилювання за привітною посмішкою. — Як думаєш, мамі сподобається варення?
— Катя, ти вже готова? — заглянув Андрій, одягнений у легку куртку, джинси і
– Що говорити, чому радіти… Ми з дочкою в різних відділеннях лежимо. А ти виявився обманщиком! Брехуном несусвітним! – Що сталося? – запитав він, сподіваючись хоч на якесь пояснення, але почув образливу відмовку. – А ти сам подумай, а потім питай! – дорікнула вона, заплакала і вимкнула телефон.
–Що говорити, чому радіти… Ми з дочкою в різних відділеннях лежимо. А ти виявився
– Донечко, нам треба поговорити. – Про що? – Таня здивовано подивилася на матір. – Я б хотіла тебе де з ким познайомити. Таня закотила очі. – Я не хочу ні з ким знайомитися, мамо. – Сонечко, для мене це дуже важливо. Будь ласка. – Гаразд, але я нічого не можу тобі обіцяти. Я люблю тільки тата. – Тато є тато, і його ніхто ніколи не зможе замінити. Я тобі багато разів казала, що тато ось тут, – мама поклала руку на груди…
– Донечко, нам треба поговорити. – Про що? – Таня здивовано подивилася на матір.
Тетяна накинула на себе халат і вийшла на кухню. Коля стояв обличчям до плити і не бачив дружину. Він був зайнятий справою. Ложкою постукував по кришці каструлі. — Коля, сьогодні субота, дай мені поспати. У мене був напружений тиждень, я мріяла, що сьогодні висплюся. Ти що, не можеш зварити собі яйця або розігріти в мікрохвильовці вчорашні котлети?
Тетяна прокинулася від брязкоту посуду. Значить, Микола вже встав і не побачив у каструльці
Сказати, що Гена – його син, Ніна збиралася кілька разів. Вперше, коли вранці її нудило від запаху яєчні, що звично шкварчала на сковорідці, зі шматочками докторської ковбаси і кружечками перестиглих помідорів з дачі. Чомусь Ніна відразу зрозуміла, в чому справа, і ні секунди не сумнівалася, що дитину цю залишить у будь-якому випадку…
Сказати, що Гена – його син, Ніна збиралася кілька разів. Вперше, коли вранці її

You cannot copy content of this page