— Перестань себе накручувати, — прошепотів він їй у маківку. — Ти будеш чудовою мамою. Найкращою. А Настуся… Ти ж бачила, як вона до тебе потягнулася під час першої ж зустрічі! Олена схлипнула, сховавшись йому в плече. Три роки пошуків причини безпліддя, нескінченні обстеження, чотири невдалі спроби ЕКЗ — все це виснажило її, випило душу. А потім з’явилася надія — трирічна дівчинка із золотистими кучериками і дивно серйозним поглядом карих очей.
— Міша, а раптом вона нас не полюбить? — Олена завмерла біля вікна, притиснувши
Дівчинка років десяти. Боса. Худенька, навіть хвороблива на вигляд. У занадто великій футболці, порваній по краях, яка тріпотіла на протязі. Плече оголене, шкіра вкрита слідами кіптяви. Вона тремтіла, але це було не найстрашніше. В її руках був новонароджений. Дуже маленький. Закутаний у щось, схоже на клаптик фіранки. Його обличчя було сірим, дихання поверхневим, губи синюватими, немов чорнило в давно забутому листі.
У приймальному покої лікарні панувала порожнеча. Єдиними звуками були ледь чутний писк кардіографа і
— Не соромно? Напали на дівчину. Вона тільки працювати прийшла, зрозуміло ж, що не відповість вам. Оля повернулася до нього, посміхнулася: — Ой, подивіться, захисник знайшовся, без року тижня працює, а зауваження робить. А може, ти закохався? А що? Чудова парочка вийде! Колеги зі сміхом пішли, а Саша повернувся до дівчини: — Ви вибачте їх, вони не зі зла. — Нічого страшного. У неї був мелодійний голос.
Саша з посмішкою взявся за ручку дверей, але нічого не міг з собою вдіяти.
Мало того, що Іра схудла на десять кілограмів, хоча і так була досить худою, у неї ще й зі здоров’ям почалися проблеми. Швидше за все, через нервове виснаження. Почало випадати волосся, з’явилися проблеми зі шлунком. Часом їй здавалося, що вона повільно, але впевнено вмирає. Як же Іра чекала місця в садочку! Дочка народилася дуже невдало – на початку жовтня.
Іра вже забула, що означає бути самотньою і в тиші. Більшість людей уникають самотності,
Але він раптом сказав занадто голосно, ніби з викликом: — Я хочу відкритись вам, мої рідні. Знайте, що я… Я не кохав її всі ці 50 років. У залі запала тиша. Хтось упустив виделку. Ніна завмерла, наче перед останніми секундами життя. — Мені було зручно бути з тобою, — продовжив він, дивлячись їй прямо в очі. — Ти була надійною, постійно поряд, нескінченно терплячою. Але не була коханою.
Гості вже сиділи за довгим столом, обрамленим золотими свічками, в центрі якого стояла величезна
Марина дивилася на подругу. Нова помада. Занадто яскрава для офісу. І блузка… Марина точно пам’ятала цю блузку. Віка купила її минулого року і сказала: «Чоловік оцінить». Тільки чоловіка у Віки не було. — Ти чого така? — Віка сіла на край столу. Так близько, що Марина відчула її парфуми. Нові парфуми. Дорогі. — Просто втомилася.
Телефон Андрія лежав екраном вниз. Марина потягнулася вимкнути його будильник — і побачила повідомлення.
— Ну хоч повітрям подихаю, поки ще свіже. Бо ти заходиш до мене в офіс як податкова. А розмовляєш — як прокурор. Ніна Петрівна підвелася слідом. Без поспіху, з гідністю. — Знаєш, я ось тут подумала… — повільно сказала вона, поправляючи шарф. — Може, мені дійсно звернутися до суду. Все-таки ти все життя на моєму горбі їхала. Я на вчительську зарплату тебе годувала, одягала, тягала по олімпіадах, а ти тепер поводишся як чужа. Подумаєш, компанія. Ти без мене б досі в кав’ярні працювала. Саша різко обернулася: — Що ти сказала?
— Ти що, охорону найняла? — єхидно простягнула Ніна Петрівна, ледь Саша увійшла до
Як же вона втомилася… Втомилася бути зручною, втомилася підлаштовуватися, втомилася відчувати себе винною за будь-яку відмову. Спочатку Раїса Андріївна здавалася просто турботливою мамою, яка занадто сильно любить свого єдиного сина. Хто ж знав, що ця «турбота» перетвориться на щоденний контроль їхнього життя? Почалося з малого. То свекруха приходила без дзвінка перевірити, чи добре невістка прибирає квартиру. То вимагала, щоб вони приїжджали кожні вихідні – «син повинен допомагати матері по господарству». Всі свята – тільки у неї.
— Ти сьогодні така красива, — Марк на секунду відірвався від телефону і посміхнувся
Олена взяла телефон і написала: “Тату, приїжджай. Терміново.” Тато відповів через хвилину: “Буду ввечері. У тебе все під контролем?” Вона написала: “Ні.” Увечері в передпокої пролунав дзвінок. Не дзвінок — дзвін. Дзвоновий.
— Ти ж казав, що вона буде у нас максимум тиждень? — Олена намагалася
Ілля повільно підвів погляд. Колючі сірі очі чоловіка впилися в Юлю з неприхованою претензією. — Мама дзвонила, — нарешті промовив Ілля, і Юля внутрішньо напружилася. Розмови зі свекрухою рідко закінчувалися чимось хорошим для їхньої родини. — І що ж сказала Галина Анатоліївна? — Сказала, що ріелтор знайшов чудовий варіант. Невеликий будиночок у передмісті, з ділянкою.
Юля сиділа за обіднім столом, занурившись з головою в папери, які розклала перед собою.

You cannot copy content of this page