Життєві історії 0
Жанна про себе розповіла, на всі питання відповіла, а потім запитала, ніби ненароком: – А ви, Тетяна Олегівна, надовго приїхали? Господиня трохи розгубилася: – Приїхала? Звідки? Тепер деяка розгубленість з’явилася на обличчі Жанни. Вона з погано прихованим здивуванням дивилася на матір Павла. – Я тут живу, – знайшлася Тетяна Олегівна після незручної паузи, – з Павликом. – Тут? У орендованій квартирі?
– Наталонька, люба, приїжджай, – Тетяна Олегівна практично ридала в трубку, – я більше
Життєві історії 0
— Зоя, це мама до тебе приходила?  — Та ні, це свекруха. Мами не стало, коли я ще маленька була, батько спився, мене тітка виховувала. Потім я вийшла заміж і переїхала до чоловіка в будинок.  Добре жили, поки він не завів коханку. Пішов до неї жити, а мене знати не хоче. Я сама не своя була від такої новини, а тут почалися перейми…
— Іванченко, тобі дитину приносити на годування? — Ні, я ж казала. Відмову буду
Життєві історії 0
Віра була в шоці від почутого. Її Олег зібрався пуститися у всі тяжкі. Вона йому набридла. У сорок років. Катя молода, енергійна. Не те що вона. Стара калоша. Як же прикро таке чути… Хіба це старість? Прекрасний вік для жінки!
— Та хто на неї зазіхне, їй вже сорок років, — з посмішкою заявив
Життєві історії 0
— Заспокоїлася? — запитав чоловік, зайшовши в кімнату. Він дістав спортивну сумку і почав кидати в неї свої речі. — Я хочу, щоб ти пішов. Іди. — прошепотіла Яна, продовжуючи тримати в руках нещасливу сорочку. — Ну це зрозуміло. Звичайно, піду. Я хотів тобі давно сказати…
— Що це?! Вадим, що це?! Ти… Ти… — Яна тримала в руках білосніжну
Життєві історії 0
— Я попрошу вас піти, — вимовила Аліна, розділяючи слова. Її голос залишався спокійним, але в ньому з’явилася сталь. — У мене немає часу на порожні розмови. Мені потрібно закінчити мою роботу. Людмила видала короткий, каркаючий смішок. Вона подивилася на сина, шукаючи підтримки, і, отримавши у відповідь його безвольний погляд, знову повернулася до Аліни.  Її обличчя спотворила гримаса зверхності. Вона зробила ще один крок, останній, і опинилася впритул до столу.
— Так, моя робота для мене важливіша за сім’ю! А тим більше за ту,
Життєві історії 0
— Чому на моєму балансі досі порожньо?! — обурилася Лідія Павлівна, увірвавшись до спальні.  Її син, Сергій, не помітив появи матері, бо сидів у навушниках, а ось Іра здригнулася і впустила вазу, під якою протирала пил.  — Ірина! Де гроші?
— Чому на моєму балансі досі порожньо?! — обурилася Лідія Павлівна, увірвавшись до спальні.
Життєві історії 0
На ватяних ногах вона пішла в бік дому. Святковий настрій миттю зник. Саша дістала телефон, набрала номер матері і розповіла їй про загадкову зустріч. — Сашуля, ти що, як маленька, — бурчала на неї мати. — Вчора на світ народилася? Не знаєш, як вони людей дурять? Ти гроші і свої прикраси перевір!
— Чоловік давно тебе не кохає, в нього інша на серці, — ворожка в
Життєві історії 0
— У тебе на ділянці нічого не росте, люба, тому що до тебе покійник в гості ходить. Не бачиш його?  А ти придивися, донечко, уважніше, — сказала незнайома старенька, дивлячись на Елеонору своїми вицвілими, але пронизливими очима.  В її голосі звучала не тільки погроза, але й дивна жалість…
— У тебе на ділянці нічого не росте, люба, тому що до тебе покійник
Життєві історії 0
«Цікаво, а які ключі вона зібралася у нас забрати?» — нарізаючи курку шматками, подумала Віра. Вона звично зайнялася приготуванням нехитрої вечері, а сама ніяк не могла збагнути, що відбувається.
— Я за ключами, — на порозі стояла свекруха. — Лідія Григорівна? — здивувалася
Життєві історії 0
Тут з кімнати вийшов Ілля. — І що, тепер моє навчання, квартира, яку ви хотіли мені купити, накриється мідним тазом? У вас же інша дитина з’явиться, не до мене буде. — Ілля, що ти кажеш? Звичайно ж, все в силі, ми заздалегідь відклали гроші і на навчання, і на квартиру, не переживай.
Оксана вийшла з жіночої консультації на ватних ногах. Вона все ж при надії, 8

You cannot copy content of this page