Життєві історії 0
— Олено, ти спиш? Мовчання. — Я виграв дві тисячі! Завтра в ресторан сходимо, відсвяткуємо! Мовчання. — Гаразд, спи. Втомилася, напевно. Лягає поруч. За хвилину захрапів. Олена розплющила очі. Дві тисячі виграв. А вона півтори витратила на його гостей…
О п’ятій ранку задзвонив будильник. Олена відкрила очі. Сергій спав поруч, хроплячи. Вчора ліг
Життєві історії 0
— Ой, зупиніть, будь ласка, — попросила вона таксиста, — я оплачу стоянку, я зараз… Ксенія увійшла в кафе і побачила, як Артем з дівчиною розглядають меню. — Привіт, я дивлюся, ти дуже зайнятий, — сказала вона з роздратуванням, — хочу сказати тобі прощавай і більше не дзвони, — вона розвернулася і вийшла з кафе.
— Артем, мені потрібно поїхати, бабуся залишила заповіт, я отримала дарчу на будинок біля
Життєві історії 0
Думала, що тепер Сергій буде ставитися до неї з більшою повагою. Але вийшло навпаки. — Навіщо ти взагалі пішла на цю роботу? — бурчав він. — Копійки приносиш, а вдома тепер взагалі бардак!
— Знову посуд не помитий! — пролунав голос Сергія з кухні. — Олена, ти
Життєві історії 0
— Я бачу, що ти часу дарма не втрачаєш! — сказала Іра, а потім попрямувала в кабінет до начальниці. — Здрастуйте, Віра Олександрівна! Ви добре проводите час з моїм нареченим! Тепер я розумію, чому він щосуботи поспішав на роботу!
Так сталося, що Ірина Аркадіївна у свої сорок чотири роки була незаміжня. Так, вона
Життєві історії 0
Жодного виходу із ситуації, що склалася, вона не бачила доти, доки не зустріла однокласницю Ольгу.  Та світилася як начищена монета, крокуючи вулицею в гарному пальто, що туго обтягувало живіт, який випирав. – Залетіла, чи що? – запитала Іра.
Коли Ірі було шість років, незнайомий дядько із золотим зубом запропонував їй цукерку. Взагалі-то,
Життєві історії 0
Мишко подивився на діда уважно і підозріло. Звідки він про Ірину Аркадіївну знає? — А що Ірина Аркадіївна! Он, вухо як горить! А було б за що! — Ні за що, значить? А Вітю за що при всіх образив і принизив?
Мишка, загорнутого в тонку ковдру, знайшли морозним ранком біля дитячого будинку. Йому тоді було
Життєві історії 0
– А в чому, власне, проблема? – духе природньо здивувалася Олена. – Ну, скінчилися в кухонній шафі продукти… Дістаньте зі своїх запасів! Навіщо ж так страждати?! – З яких запасів?! Там лише три пачки крупи на найчорніший день! Я сподівався, що він ще не настав! – голос Кузьми Петровича був сповнений страждання.
– Усе шикуєш, Оленко?! Скільки разів тобі казав: курку треба брати за акційеою ціною,
Життєві історії 0
Мати зітхнула і задумалася, але в цей момент задзвенів її телефон і відволік її. Дзвонила бабуся, Ганна Леонідівна. – Привіт, донечко, ну як, домовилися з Діаною про переїзд? Я все-таки теж думаю, що їй буде краще у мене.  Ти знаєш, що я обожнюю свою онуку, і невже я не впораюся з майже дорослою твоєю донькою?
Коли мама зібралася заміж, Діана була не проти. Начебто подобався їй мамин обранець, спокійний
Життєві історії 0
Вона дуже поспішала застукати голубків і боялася не встигнути. Кілька разів рука сама собою набирала номер чоловіка, але той більше їй не відповідав. “Все сходиться! Не може більше зі мною говорити, ніколи йому! Яка ганьба! Ось до чого я дожила – чоловік додому якихось дівчат приводить…
– Напої, значить, п’єте? Мої… Які я купила на свій день народження…   …
Життєві історії 0
“Може, я тому так втомилася від неї”, – подумала вона. Її дратували не тільки постійні цитати і моралі, а й сама ідея того, що мати тепер бачить у ній єдине джерело допомоги.  Лариса згадала, як мати нещодавно сказала: “Ти – моє єдине щастя, донечко”. Це прозвучало не як комплімент, а як тягар.
– Мамо, а давай ти спробуєш на свою пенсію жити?! – голос Лариси звучав

You cannot copy content of this page