Цей день

— Максим, Сергій, вечеряти! — покликала Наталя сина та чоловіка. Хлопчик вибіг зі своєї кімнати розпатланий, у футболці, забрудненій фломастерами — мабуть, працював над шкільним проектом. Він швидко вмився і сів за стіл, потягнувшись до хліба. — Зачекай на тата, — м’яко зупинила його жінка.

Наталка поставила на стіл тарілку зі смаженою картоплею, але відразу ж відсмикнула руку —

Життєві історії 0

— Мамо, ви народжували для себе, а не для мене, отже, і возіться зі своїм Женькою самі. А мені потрібно виспатися перед навчанням. — Глібе, ну я ж не так часто тебе прошу. Всього один раз його до школи відвести. Все-таки перше вересня, всі будуть з батьками… — В тому й справа, що з батьками, — перебив Марину син. — А де були мої, коли у мене були лінійки?

— Мамо, ви народжували для себе, а не для мене, отже, і возіться зі

Життєві історії 0

Лера і влітку на дачі була наїздами і тільки з компанією. Вони не відразу і зрозуміли, що у неї є дочка, та й то по грубих окриках. — Емма, куди пішла, йди додому грайся, погода погана! — Які тобі гості, ти спочатку навчися поводитися! — Емма, ану швидше принеси одноразові тарілки і виделки, і щоб я тебе не бачила, тут дорослі розмовляють!

Три дні за вікном було дуже шумно — сусідка знову привезла на дачу велику

Життєві історії 0

Того дня живіт почав боліти ще вдень. Біль потихеньку наростав, а Ольга все намагалася відволіктися, перекладаючи з місця на місце папки з робочими документами. – Знеболююче випий, ось! – колега співчутливо простягнула баночку з таблетками. – Від усього допомагають. Не допомогли. До вечора Ользі стало зовсім зле. Ледь відкривши двері додому, жінка практично ввалилася в квартиру, а потім і зовсім осіла на підлогу. І без того маленька і субтильна, скорчившись на килимку біля порога, вона нагадувала безпритульну собачку. – Пашо, виклич лікаря…

Того дня живіт почав боліти ще вдень. Біль потихеньку наростав, а Ольга все намагалася

Життєві історії 0

Копію свідоцтва про народження Люба знайшла в документах. Кажуть, що найкраще схованка, щоб заховати, це покласти на видному місці. Паспорт, пенсійне, кілька договорів по кредитах, документи на будинок… І між ними – тонкий листочок, що свідчить про те, що у її чоловіка є ще одна дитина. Люба відняла дату народження від поточного року, звично ворушачи губами і промовляючи про себе цифри – з усним рахунком у неї завжди були проблеми. І немов зарубку на косяку поставила: дванадцять років.

Копію свідоцтва про народження Люба знайшла в документах. Кажуть, що найкраще схованка, щоб заховати,

Життєві історії 0

— З вашим достатком соромно рідній сестрі якусь дурницю дарувати, а не гроші! — голос Маргарити Павлівни рознісся по всьому банкетному залі, змусивши замовкнути навіть найжвавіших гостей. Анна стояла посеред залу з красиво упакованою коробкою в руках, відчуваючи, як кров приливає до щік. Тридцять пар очей дивилися на неї з цікавістю, чекаючи реакції. Старша сестра продовжувала голосно обурюватися, розмахуючи щойно розпакованим чайником з петриківським розписом ручної роботи. — Це що, знущання? Після всього, що я для тебе зробила?

— З вашим достатком соромно рідній сестрі якусь дурницю дарувати, а не гроші! —

Життєві історії 0

— Ну, і де твоя принцеса? Знову буде цією старою прикриватися? Що за часи настали, коли батьки чоловіка на останньому місці?! — починала вона, перемішуючи салат з такою силою, ніби намагалася розмазати гнів по салатнику. — Мамо, досить, — втомлено сказав Ігор. — Ти ж знаєш, у бабусі Юлі важкий стан. Навіщо ти так? — Знаю я ці стани! Вона просто тебе за людину не вважає! Робить що хоче! Ти хоч помітив, як вона у нас їсть? Вся скривиться, сидить незадоволена! Жах, а не невістка! Не поважає, не слухається, не цінує твою матір! А вже як зухвальствує по телефону — взагалі немислимо!…

— Ну, і де твоя принцеса? Знову буде цією старою прикриватися? Що за часи

Життєві історії 0

Юля дзвонила чоловікові вже не раз. Але він чомусь не відповідав. І раптом… Телефон ожив. Борис дзвонив по відеозв’язку, що робив вкрай рідко. — Дітки, тато дзвонить сам! Мабуть, почув, що ми хочемо його привітати. Старша дочка схопила телефон швидше за маму і, натиснувши на кнопку «прийняти дзвінок», побачила щось неймовірне і швидко віддала телефон мамі…

— Мамо, а давай татові зателефонуємо по відеозв’язку? Привітаємо його! — запропонувала старша дочка,

Життєві історії 0

Марія Олегівна прокинулася о третій годині ночі від того, що на приліжковій тумбочці наполегливо вібрував кнопковий телефон. Вона з подивом протерла очі, не розуміючи, хто може дзвонити їй у такий пізній час, взяла телефон у руки, подивилася на екран і відчула, як швидко прискорюється її пульс. Дзвонив син. — Алло… Дімочко, що сталося?! — злякано запитала Марія Олегівна. — Чому ти дзвониш так пізно? — Мамо, вибач, що розбудив тебе. Просто розумієш, я тут з роботи додому їхав… — плутано почав пояснювати Дмитро, — а потім… Я не знаю, що робити… — Що потім, синку? Говори ж, не мовчи! Чи ти до інфаркту хочеш матір довести?

Марія Олегівна прокинулася о третій годині ночі від того, що на приліжковій тумбочці наполегливо

Життєві історії 0

— Стій! Ти куди? — Свєта відчула, як хтось різко схопив її за плече. Вона зупинилася, здригнулася і почала крутити головою на всі боки. Поруч з нею стояв симпатичний чоловік приблизно її віку або трохи старший. — Червоне світло, машини їдуть… — чомусь він почав виправдовуватися. «Дожилась! Вже під машини стала кидатися», — подумала Свєта, але чоловікові сказала: — Дякую, що зупинили, а то я замислилася. — Я так і зрозумів. Будь ласка. У цей момент загорілося зелене світло і люди почали переходити дорогу, а Свєта… Світлана так і залишилася стояти на тротуарі, дивлячись їм услід.

— Стій! Ти куди? — Свєта відчула, як хтось різко схопив її за плече.