Цей день

Жінка підійшла до дверей і подивилася у вічко. На сходовому майданчику нетерпляче переминалася з ноги на ногу Даша. Дівчата дружили зі школи. Дар’я була двоюрідною сестрою Сергія, чоловіка Софії. — Привіт, подруго, — ураганом увірвалася в квартиру Дашка. — Ти що, ще спиш? А чому така сумна? Сергій коли з вахти прилітає? — Привіт, Даша. У середу, через два дні. — А що такий сумний тон? Ти не впевнена, що він прилетить? — не замовкаючи, базікала вона. — Сергіїв номер не відповідає з учорашнього дня. — Що?! І ти мовчиш???

Софія обережно сіла на ліжку, взяла зі спинки халат, накинула на плечі. Останній тиждень

Життєві історії 0

— Як на роботі? — запитала Таня, накладаючи пюре Вадиму. — На роботі — терпимо, а ось на особистому фронті — біда, — сказав Вадим, стиснувши губи. — Це через сварку з матір’ю? Взагалі це я повинна на тебе ображатися. — Ні, Таня, не через це. — А що тоді? — А ось, — він показав їй дві фотографії на телефоні

Таня і Вадим повернулися з гостей. — Що це за чоловік на зупинці? —

Життєві історії 0

Сума боргів була лише на кілька тисяч більша за суму, що вона накопичила на квартиру. — Ви що, з глузду з’їхали? — Це все назбиралося поступово, — виправдовувався батько. — Одним кредитом погашали інший, відсотки росли… — А Олена що, весь цей час не працювала?

— Ви від мене ні копійки не отримаєте! Самі боргів набрали, самі і віддавайте!

Життєві історії 0

— Але це ж несправедливо! — раптом спалахнув Андрій. — Чому я своїх друзів не можу запрошувати в гості, а ти своїх можеш? — Чому? Зараз, любий, я тобі поясню! — і він уже шкодував, що почав цю розмову, бо побачив, як блиснули очі дружини.

Все почалося з того самого дня, коли Андрій прийшов додому з блиском в очах

Життєві історії 0

І тут з кухні вийшов сусід, дядько Коля. — Ого, які люди! Хлопці, подивіться, хто до нас приїхав! – прогудів він. Володя з неприязню відзначив про себе це «до нас» і не потиснув простягнуту до нього руку. — Що він тут робить? — запитав Володя суворо, так у нього викладачі на іспиті запитували відповідь на білет.

Батька не стало взимку, через кілька днів після Нового року, а мати навіть не

Життєві історії 0

Сергій уявив, як все це буде. — Сергію! — вигукне Наталя. — Це все неправда. Я не розумію, кому знадобилося поширювати про мене всю цю жахливу брехню! І я не знаю нікого з цих людей. «Ах, жахливу брехню, — з посмішкою подумаю я. — Людей, кажеш, не знаєш. Ну-ну». — Не знаю, не знаю, — задумливо промовлю я, дивлячись кудись у далечінь. — Не мені, звичайно, судити. Але тільки, Наталонька, диму ж без вогню не буває.

Тиждень тому таємно від дружини Сергій придбав другий телефон. І з нього став надсилати

Життєві історії 0

Серафиму мати народила в дівоцтві, як говорили в селі: «принесла в подолі». Привезла до матері в село, сама вчилася в місті, а Марія сплеснула руками. — Ох, горе мені, горе, скільки разів я тобі говорила, не послухала мене, — лаяла вона свою непутящу дочку. — Ось вам онука, виховуйте з дідом, самі назвіть її, як хочете, — тільки й сказала вона і поїхала.

Серафиму мати народила в дівоцтві, як говорили в селі: «принесла в подолі». Привезла до

Життєві історії 0

— Олена, п’ять років минуло, — почала вона, не піднімаючи очей від миски. — П’ять років! А толку ніякого. Я продовжувала мити посуд, намагаючись не реагувати на знайомі нотки в її голосі. Але всередині все стискалося в тугий вузол. — Моя подружка Галя каже, що у її невістки вже двоє діток. А та заміж вийшла всього три роки тому. — Ганно Петрівно, ми з Дімою намагаємося…

Ганна Петрівна знову почала перебирати крупу, старанно вишукуючи чорні зернятка, немов все її життя

Життєві історії 0

— Ти знову сама собі вигадала проблеми, Лера. Ну відпочине мама тиждень-другий, подумаєш. Будинок все одно пустує, — ліниво відгукнувся Павло, занурившись у телефон. — Паша, ти зараз серйозно? Це будинок моєї бабусі. Мій. Я в нього рік вкладала. Сама. Одна. З тобою, нагадаю, ми тоді тимчасово «робили паузу». І нічого він не пустує — я тут живу.

— Ти знову сама собі вигадала проблеми, Лера. Ну відпочине мама тиждень-другий, подумаєш. Будинок

Життєві історії 0

— Зачекай, не виходь з машини, ти повинна дещо знати, — сказав Євген діловим тоном і суворо поглянув на Олену, ніби оцінюючи її на предмет серйозності. — Якщо ти хочеш бути зі мною — є умова. — Так, звичайно… — напружилася Олена. Вона і без того відчувала себе незатишно в цій новій ролі коханки. Але ж все може змінитися… Вони краще пізнають одне одного… Хоча кого вона обманює! Чоловік такого польоту не для неї!

— Зачекай, не виходь з машини, ти повинна дещо знати, — сказав Євген діловим