Життєві історії 0
– Мамо, а як ти натякаєш татові, що хочеш отримати на Новий рік або на День народження? – обережно запитала Свєта у Катерини Іванівни. – Ніяк, – здивовано відповіла мати. – Що подарує, те й добре. – Але ж він нічого тобі не дарує, – зауважила дівчина. – Як це нічого?
– Мамо, а як ти натякаєш татові, що хочеш отримати на Новий рік або
Життєві історії 0
Він подивився прямо в очі своїй тещі, і в його погляді вона не побачила ні страху, ні поваги. Тільки холодну, тверду рішучість. — Отже, мамо, забирайте свою квартиру разом зі своїми вказівками! Ми краще в орендованій поживемо, ніж з таким нашийником на шиї!…
— Ні, Аліна, тільки білий. Бежевий — це компроміс, а ми не йдемо на
Життєві історії 0
Галина Геннадіївна була природженою свекрухою. Не сухою, стриманою свекрухою, а саме свекрухою – безцеремонною, впертою, голосистою.  Її мама Люда боязко ділилася з подружками враженнями від новонародженої донечки: – Лежить у ліжечку сердита, губки кривить, брови хмурить, кулачки стискає – вилита свекруха.
Галина Геннадіївна була природженою свекрухою. Не сухою, стриманою свекрухою, а саме свекрухою – безцеремонною,
Життєві історії 0
Ваня в цей момент судорожно намагався натягнути на себе штани. — Олена, тільки не лайся! Будь ласка! – попросив Іван дружину. – Я тобі зараз все поясню!…
Ваня в цей момент намагався швидко натягнути на себе штани. — Олена, тільки не
Життєві історії 0
— Ну, розповідай, як у тебе справи? — запитала Ольга Львівна. — Дякую, все добре, — стримано відповіла Олена. — Чула, що ти на роботу вийшла… Олена з подивом подивилася на колишню свекруху. — Так я і не йшла в декрет. Максимум пару місяців брала. Насправді…
— Ой, а Сергій з Лізочкою ще не повернувся, — сказала колишня свекруха і
Життєві історії 0
— Мені потрібні гроші з мого рахунку. Мама завмерла. Потім повільно повернулася до мене. — Які гроші? — вона нахмурилася. — Ті, що тато відкладав на мою освіту, — повторила я. — А-а-а, ці, — вона махнула рукою так, ніби йшлося про якусь дрібницю. — Більше немає ніяких грошей.
Я зайшла в квартиру в піднесеному настрої. В руках — коробка з тортом, купленим
Життєві історії 0
— З чого це ти вирішила купувати нову квартиру? — поцікавилася колега. Вона почула, що Анжела спілкується з ріелтором.  — Чим тобі не подобається твоє житло? Район чудовий, місця багато, та й дісталася вона тобі даром. — Даром? — похмуро перепитала дівчина…
— З чого це ти вирішила купувати нову квартиру? — поцікавилася колега. Вона почула,
Життєві історії 0
Олег міг зникнути на кілька днів. Не брав телефон, не відповідав на повідомлення. Просто десь гуляв.  Потім з’являвся, як ні в чому не бувало, а Ніна завжди його чекала.  Звичайно, не обходилося без сліз, але Олег говорив їй, що кохає лише її. Але просто натура у нього така, вільна, чи що. Ще не нагулявся.
Ніна дуже кохала Олега. Настільки сильно, що прощала йому буквально все. Вони одружилися, коли
Життєві історії 0
Марина стояла біля відкритої валізи, акуратно складаючи в неї літні сукні.  Той самий, який приходить після довгих місяців внутрішньої боротьби і прийнятого нарешті рішення. — А чому ти мої сорочки не береш? — запитав Сергій, з’являючись у дверях спальні з чашкою кави в руці. — А ти не їдеш у відпустку, — коротко відповіла Марина, не піднімаючи очей. — Тобто як не їду?
Марина стояла біля відкритої валізи, акуратно складаючи в неї літні сукні. Той самий, який
Життєві історії 0
Голос зятя пролунав несподівано, різко і голосно: — Ну що, мамо, як ви там? Готові договір підписати? — здавалося, він бачить її схиленою над паперами, як над власним вироком. — Не переживайте, все оформимо як треба.
Телефон раптово затремтів у тиші — як перелякана істота, що оживає серед спокою. Зінаїда

You cannot copy content of this page