Життєві історії 0
Зустріч з батьками нареченого теж виявилася приємною. Після знайомства майбутня свекруха Анастасія Михайлівна посміхнулася: – Ласкаво просимо в сім’ю. Під час застілля батько Олександра оголосив: – Дорогі наші діти. Ми з мамою вирішили зробити вам сюрприз. Загалом, підшукуйте собі квартиру, а з першим внеском ми допоможемо!​
– Скоро повернеться наша Вероніка, бо грошей у неї майже немає, а у її
Життєві історії 0
Ліля, коли дізналася про проблеми на роботі в Івана, зателефонувала родичам та влаштувала сварку: – Ти що думаєш, Олено, ми покривати збитки, які завдав фірмі твій синочок, будемо? Та не діждешся! Адресу проживання Дениса я сама особисто директору Івана назву, нехай приїжджає і сам з твоїм сином розмовляє! – Тільки спробуй, – вигукнула Олена, – я тобі потім таке влаштую!
— Навіть не думай! — лаялась дружина Ліля, — Іване, ну ти ж прекрасно
Життєві історії 0
— Я хочу, щоб дочка знову була зі мною, — заявила колишня дружина Григорію. — Аня, вона ж не іграшка, щоб її туди-сюди тягати! Ти два роки про неї не згадувала і навіть не дзвонила. А тепер щось хочеш? — Я не зобов’язана перед тобою звітувати. Я — її рідна мама! Тому скажи їй, нехай збирає речі. І негайно! — скомандувала Анна. Ліза злякано схопила за руку Інгу і закричала, що нікуди не піде.
— Я подаватиму до суду на аліменти, — відверто зізналася Анна, — ви взагалі
Життєві історії 0
— Я розумію, що ти переживаєш. Я знаю, що тобі шкода дитину. Але ти вже вибач мене, поселити її в нашій квартирі я не готова! — Чому? — здивувався Володимир, — місця вистачить усім, поставимо в кімнату до Лізи друге ліжко, двоярусне, наприклад. Ліза наша буде доглядати за Аліною, з друзями своїми познайомить. І у дівчинки теж з’явиться компанія! — Ось саме тому, Вово, і не хочу! У дитини є діагноз, без медикаментозного лікування досить непередбачуваний.
— Оль, як ти не розумієш, — пояснював дружині Володимир, — я повинен врятувати
Життєві історії 0
— Аню, мені здається, ти трохи перебільшуєш? — суворо відповів чоловік. — Коли ми виходили з Антоном подихати повітрям, він розповів, що Людмила танцює в пристойному шоу-балеті. Їхній колектив запрошують на престижні заходи. А те, що вона приїжджа, так ти сама знаєш, що ініціативні молоді люди намагаються пробитися саме в столиці. Це добре! Але Анна абсолютно не була готова слухати аргументи чоловіка.
Як тільки син пішов, Анна, не приховуючи єхидності, сказала чоловікові: — Ну що ж,
Життєві історії 0
Кіт, якого жінка підібрала поруч зі своїм будинком, був рудим, як і Жорик. Але це був не її кіт. Так, симпатичний. Так, гарненький. Але інший… — Тоді я залишу його собі, — сказала жінка, обіймаючи своє руде щастя. — А вам, дівчино, бажаю удачі. Впевнена, ви знайдете свого Жорика. Обов’язково знайдете. Головне, не втрачайте надії. Напевно, вперше в житті Наталя дивилася на людину із заздрістю.
— Та не потрібні мені ваші гроші! — сердито сказала Наталя і кинула зім’яті
Життєві історії 0
Дмитро раптом відчув різкий приступ жалю: треба ж, як його батька життя пошарпало! — Може, тобі якась допомога потрібна? — Та ні, особливо нічого не потрібно, — поспішив відмовитися Олег Миколайович, — я просто, синку, багато чого за ці роки переосмислив. Зрозумів, що поводився тоді як не знаю хто, просто огидно поводився. Навіть людиною мене після моїх вчинків назвати не можна!
— Давай, давай, розщедрюйся, — посміхався Олег Миколайович, дивлячись на свого дорослого сина, —
Життєві історії 0
— Ніно Миколаївно, у нас вдома кіт. Та й взагалі, як ви говорили моїм батькам, свинарник! — рішуче відповіла Анастасія на агресивний докір свекрухи.
— Я своїм ключем відкриваю, а не виходить. Зсередини, напевно, зачинено. — Нашим ключем!
Життєві історії 0
Повертатися Варварі виявилося нікуди. — Костя, — плакала вона, коли син привіз її додому, — як же так вийшло? — Мамо, ну, вийшло, — з досадою промовив він, — що тут поробиш! Будеш з нами жити. Я з Лоркою якось домовлюся.
— Марино, ти повинна врятувати мою честь, життя і мрію! — вимовила Варвара в
Життєві історії 0
— А, Ніна. Є якісь питання? — Та ні, я… Розумієте, Таня моя подруга, а я, виходить, роль у неї вкрала. Тихий смішок був їй відповіддю. — Мила, «вкрала» — це коли ти прийшла до керівника і наговорила про людину якихось гидот. Або підсипала битого скла в туфлі на репетиції. Або закрила подругу в якійсь коморі, щоб тебе викликали на її місце.
— Так вона мене вже дістала, приліпилася, як банний лист, — Ніна впізнала голос

You cannot copy content of this page