— Що це? — Іра перебирала документи, їй знадобився паспорт чоловіка, який вона шукала в його сумці. Але паспорт «зачепив» ще дещо. — Я думав, що ти це не знайдеш… — пробурмотів Андрій, червоніючи…
— Що це? — Іра перебирала документи, їй знадобився паспорт чоловіка, який вона шукала
У гуртожитку вона жила в кімнаті з двома студентками.  Одна з них, Аня, стала для Жені справжньою подругою, а ось Віка відрізнялася своїм примхливим характером від дівчат по кімнаті і у неї були інші подруги. Помітивши у Жені на полиці мамин подарунок, Віка, не приховуючи захоплення, потягнулася руками до сережок і тут же спробувала…
На день народження мама подарувала Жені сережки із сапфіром — якраз під колір її
— Тітко, дякую за турботу… так, Валерій — хороша людина, просто… не моя. Галина замовкла, довго мішаючи ложкою цукор у компоті. — Як не твоя? Я ж старалася. Мені не все одно, як ти живеш. Ти розумієш, Ніно, все моє добро дістанеться тобі. Але хочеться бачити, що ти приймаєш розумні рішення.
Ніна штовхнула хвіртку і зашурхотіла по піску, втоптаному вздовж грядок. Біля ганку стояла тітка
У дорозі Маша згадала про таємне придбання батьками квартири для онука: — Батьки, звичайно, здивували, м’яко кажучи. Таку справу провернули і все потайки, все потайки. Та й Ліза за весь цей час і словом не обмовилася про квартиру, хоча ми з нею ось тільки тиждень тому розмовляли. — Ну купили і купили. Може, хотіли розповісти, коли ремонт дороблять? — відреагував Олексій.
— Давай, донько, ти Лізі додаси гроші на купівлю двокімнатної квартири замість її однокімнатної.
— Юль, ти уявляєш? Пашка з Аміною приїдуть на вихідні! — Рома підійшов до своєї дівчини, тримаючи в руках телефон і посміхаючись. — Серйозно? Як давно ми їх не бачили… Років п’ять? — Вона посміхнулася. — Ну, буде про що поговорити. — Так, вони давно хотіли вибратися. Паша все скаржився, що в їхньому місті все тільки гірше стає. Ми з тобою встигли вчасно перебратися, а вони всі там, як у болоті. — А де вони зупиняться?
— Юль, ти уявляєш? Пашка з Аміною приїдуть на вихідні! — Рома підійшов до
Марина закотила очі. За останні дні фраза «Сергій поїхав, а ти одна» почала викликати у неї нервовий тик. — Ви б краще попередили, Євгенія Борисівна, — спробувала заспокоїтися Марина, зачиняючи за нею двері. — Я після роботи втомилася, хотіла відпочити.
— Вже восьмий раз за тиждень! Восьмий! Скільки можна? — голос Марини тремтів від
— Ти що зробила? — Кирило тримав Асю за зап’ястя. — Ти взагалі про що думала? Для чого тобі голова? Ася навіть не думала боятися. Вона з викликом дивилася на чоловіка. — Що вважала за потрібне, те й зробила! Сам не можеш, іншим не заважай! — Ти…! — викрикнув він, різко відпустивши її руку. У кишені завибрував телефон. Чоловік дістав його, поглянув на екран і посміхнувся.  — Задоволена?
— Ти що зробила? — Кирило тримав Асю за зап’ястя. — Ти взагалі про
Дівчина була засмучена до сліз. Гарний настрій миттю зник. Вона почала відчувати себе нелюбою і непотрібною. Тільки ближче до пів на четверту ранку Антон з’явився вдома. До того моменту дружина встигла обдзвонити вже всіх його колег і друзів, але ніхто не зміг нічого сказати. Катя страшенно нервувала, думаючи, що з чоловіком сталося щось недобре.
– Просто зроби фотографію з букетом, щоб у кадр потрапила чоловіча рука. І виклади
Листи. Десятки пожовклих конвертів з вицвілими марками. І фотографія – стара, із загнутими куточками. Молода мама – зовсім дівчинка – сміється, притиснувшись до плеча незнайомого чоловіка. Перша сльоза впала на фотографію, перш ніж Аріна усвідомила, що плаче.
Пронизливий жовтневий вітер бив в обличчя колючими краплями дощу. Аріна дивилася на поїзд, що
— Мені щойно написала дівчина, ми зустрічалися з нею років десять тому. Як розлучилися, більше не спілкувалися.  Вона тоді з батьками поїхала в інше місто, і я розлютився, припинив будь-яке спілкування. Вона мені дзвонила, але я не брав трубку, злився на неї… — І? — запитала Аріна. — У неї щось сталося? Чомусь вона думала, що ця дівчина вирішила попросити допомоги у колишнього хлопця. 
Аріна ніколи не вийшла б заміж за чоловіка, у якого є дитина. Вона завжди

You cannot copy content of this page