— Єдиний син усе-таки, напевно, треба допомогти, — приречено зітхнула Зоя Іванівна й з надією подивилася на чоловіка. — Ага, зараз! Не будь розмазнею, Зою! — Василь вискочив з-за столу. — Не дам якійсь шмаркачці нами командувати
— Єдиний син усе-таки, напевно, треба допомогти, — приречено зітхнула Зоя Іванівна й з
Відчувши приємний аромат м’ясного виробу, кішка кинулася на підлогу автівки й стала квапливо ковтати невеликі шматочки ковбаски. У цей момент до машини повернувся Віктор. Побачивши кішку в салоні, чоловік оторопів. — Це що ще таке?! — Кицюня, — злякано відповіла дружина й погладила тварину. — Звідки?! — З вулиці. — Зрозуміло. Добре, залишай її та поїхали
— Вітю, швидше! — гукнула Ганна, стоячи в передпокої. — Зараз такі затори почнуться,
— Мамо, батько знову гуляв до ранку. Не треба пускати його додому! Давай замкнемо двері, нехай на вулиці спить… Я його боюся! Ігор дивиться на це й виросте таким же! — плакала Інна. Батько влаштував скандал посеред ночі, вона бачила, як мати отримала від нього пару «комплементів» по шиї
— Тамаро, а я твого Васька бачила вчора в Ніни, — голос сусідки застав
— Що тобі потрібно? — Те, що забрали. Мій дім. Мою землю. Моїх дітей, — постать вказала на село. — Вони жили тут, де текла моя найсильніша течія. Дзвін змусив мене піти, але я все одно повертаюся
— Гості вибирають, кого забрати з собою. Вони завжди голодні, — Марія Петрівна говорила
— Ти, вічно нещасна, з цим докірливим поглядом невигуляного спанієля! — Віктор зло блиснув очима. — Ти хоч уявляєш, як це — повертатися до жінки, з якою нудно? — Навіщо ж повертався? — тихо спитала вона. — Бо я дурень, думав, так правильно
— Я завжди кохав лише одну жінку, — голос Віктора звучав трагічно, з надривом.
— Нічого собі! Виходить, що мої батьки подарували твоїй матері половину дачі?! — Вважай, як хочеш, — байдуже відповів Михайло. — Добре, спробую поговорити з твоєю матір’ю. Можливо, в неї хоча б залишилася частинка совісті! — рішуче заявила жінка
Десять років у шлюбі з Михайлом Наталія вважала себе найщасливішою на світі. У них
Гості почали збиратися ближче до обіду. Павло допомагав накривати на стіл, Катруся гралася, а Марія контролювала процес, не забуваючи робити зауваження невістці на кожному кроці. — Ганно, ти забула покласти виделки на стіл, — нагадала вона
Марія завжди вважала, що в її домі все має бути за її правилами. Вона
— Марійко, — буквально випадаючи з автомобіля, — прокричала Клара, — це ти? Треба ж, чудово виглядаєш! Я тебе одразу й не впізнала, цвітеш і пахнеш! — Здрастуй, — усміхнулася Марія Миколаївна, — ти якими вітрами сюди? — Та ось, вирішила сюрприз тобі зробити, приїхати, побачитися. Ми ж з тобою бачилися, дай Боже пам’яті, останній раз років десять тому
Марія Миколаївна все своє життя прожила в селі. Закінчивши в місті ветеринарний технікум, вона
Я змучилася, Андрію. Кожні вихідні одне й те саме — гості, готування, прибирання. Я навіть не встигаю просто відпочити! Полежати на ліжку – для мене якась рідкість. — Ну і що? — він розвів руками. — Це ж нормально! Ти господиня, ти повинна зустрічати гостей так, щоб їм хотілося приходити знову й знову
— Я змучилася, Андрію. Кожні вихідні одне й те саме — гості, готування, прибирання.
— Мамо, одна справа виходити заміж замолоду, а інша справа — коли вже майже все волосся сиве. Навіщо він тобі взагалі потрібен? — А тобі твій Денис навіщо потрібен? Перелічи всі пункти, а потім усі ті самі додай до мого списку. Якщо в мене волосся сиве, це ще не означає, що я розучилася любити, або що мене ніхто не може полюбити! — роздратовано сказала Марина
Коли Марина розповіла донькам, як їй здавалося, радісну новину, то зовсім не очікувала такої

You cannot copy content of this page