Марина поводилася як бик на кориді: перла прямо на мулету. І чоловік подвинувся, надавши дружині переконатися в усьому самій.  Так поводяться з дітьми, які підходять занадто близько до вогню: дозволяють доторкнутися. А інакше як пояснити, що це може обпекти…
– Не треба нам занадто зближуватись, бо потім не відстануть! Мабуть, він краще знав
– Які ж ви мерзенні! – на очах виступили сльози, – Знаєш, а я навіть подумати не могла, що у тебе вистачить нахабства привести коханку в наш дім. Мабуть, я занадто погано тебе знала…
– Кохана, завтра до нас приїде моя сестра Катя. Вона збирається переїхати до нашого
— Нарешті, ми пішли, — видихнула Таня, коли вони зі Славою вийшли з під’їзду. — Тепер я зрозуміла, чому ти так довго нас не знайомив. – Так, мама у мене сувора, але ти не думай нічого поганого. Просто вона дуже мене любить і переживає за моє майбутнє.
– Тетянко, я вирішив купувати квартиру! Досить нам вже по орендованих кутках микатись! Завтра
— Нічого собі новина! А ти на дитину час знайдеш? З такою роботою. — Коли гроші дзвенять у кишені, можна вирішити дуже багато проблем! Оля погодилася, тільки не зрозуміла, як дитину можна порівнювати з проблемою…
— Ромочка, — благала Алла, — йди додому, мій ти хороший! — Не хочу!
— Мамо, я знаю, з ким я розмовляла. Це ж його колишня Поліна. Точно, це її голос.  Вона якось приходила, щоб з’ясувати з ним стосунки і забрати свої речі. Це було ще до весілля. Невже він з нею зійшовся?  Діана прикрила рот руками, немов намагаючись заглушити свій жах.
— Дивна якась. Таке відчуття, що вона щось почала підозрювати — поділився Павло з
Ледве Олена закрила програму, як з-за паркану долинули радісні крики: — Оленко, відчиняй, ми приїхали! Серце забилося потужніше. Олена швидко накинула легку кофту, взула капці і вибігла у двір.  За хвірткою стояла Ганна, сестра Андрія, з чоловіком Ігорем і трьома дітьми…
— Ти не можеш нас вигнати! — спробував заперечити Михайло. — Ще як можу!
— Тобі обов’язково псувати стосунки з мамою? — нарешті запитав він. — А тобі обов’язково доповідати їй про кожен наш крок? Коля пішов спати на диван. Значить, завтра буде важкий день…
— Ксеніє Миколаївно, я порадилася з Колею, і ми не будемо дарувати Даші гроші.
— Йде, квітів нарвала, як не від світу цього, волосся розпустила, дивись. — Міські всі гордовиті і допомоги від них не дочекаєшся, що вже говорити. — У Кирилових квартирує, гроші, значить, є, нехай і нам платить..
— Я зараз кинуся, і не буде більше ні мене, ні його, чуєш! —
— Так і скажи, що не хочеш одружуватися. Матусю свою боїшся? — Ну що ти?! Я і так збирався зробити тобі пропозицію! Тільки давай мамі поки не будемо говорити? Розпишемося по-тихому, а потім повідомимо…
— Ой, у мого синочка, звичайно ж, купа дівчат. Тільки ця дурненька вірить, що
— Вони знову тут? Знову на 2 дні? Льоша, як довго це буде тривати? Мені набридло, розумієш!  Мені набридло, що кожні вихідні у мене в квартирі ошиваються двоє чужих дітей! Ти взагалі збираєшся якось вирішувати це питання?
— Льоша, — верещала Антоніна в трубку, — ти де? Негайно приїжджай! Та додому,

You cannot copy content of this page