Життєві історії 0
— Веронічко, — якось обережно завів розмову з племінницею Михайло Сергійович, — може, це не моя справа, але я давно хочу у тебе запитати. Навіщо ти взагалі з Ванькою живеш? Від нього ніякого толку немає, на нього навіть покластися не можна! Він не працює і на роботу влаштовуватися не збирається.
— Ось вас, дядько Михайло, візьме і раптово не стане, і що станеться з
Життєві історії 0
— Юлько, ти часом не при надії? — запитували сусідки по кімнаті і сміялися. А Юлю обдавало холодним потом. Їй зарано ставати матір’ю, зарано створювати сім’ю, вона ще освіту не отримала…
— Ти знову? — Юля дивилася на чоловіка. — Ти ж мені обіцяв… —
Життєві історії 0
– Ти надумала мені грубити? – свекруха вже хотіла замахнутися на Машу, але та вправно перехопила її руку. – А ось цього я вам точно не дозволю! Тепер вам доведеться випрошувати пробачення, щоб ще хоч раз мій син побував у вашій нікчемній квартирі, – свердлячи очима свекруху, відповіла Маша.
– Я не збираюся працювати, щоб віддавати гроші твоїй матері, – суворо відповіла Маша.
Життєві історії 0
— Відпусти мого синочка! — закричала Анна Вікторівна і поспішила слідом. — А з чого я повинна свого чоловіка відпускати? — запитала Фаїна. — Коли він привів мене до вас на оглядини, ви голосніше за всіх раділи, що я не міська!
— Ти мого сина причарувала! — крикнула з порога свекруха. — Хто? Я? —
Життєві історії 0
– Уявляєш, навіть не пикнули, пообіцяли подарувати те, що я їм надішлю. Досить, – сказала вона. – Нехай постараються.  Не для того я їх народжувала, щоб вони розслаблялися! Адже, Лілічка, троє поспіль же! Це такий стрес! 
– Та яка мені взагалі різниця, що там у тебе з дітьми відбувається? Мені
Життєві історії 0
– А раптом вона небезпечна для суспільства? Видно ж, що їй потрібна допомога. — Я, Лідо, якось і без твоїх порад впораюся! — відмовився Олексій. — Не потрібно мені вказувати, як поводитися. Я поруч із дружиною…
Саша тримала в руках фотографії і ледве стримувала сльози. Віталій вирішив пояснити: — У
Життєві історії 0
— Олено, досить! — гримнув чоловік на дружину. — Скільки можна? Ну не хоче вона змінюватися, це її право! — Ти, значить, хочеш жити в таких умовах? — Заробимо ми на своє житло, а поки… Ну ось так…
— У цій квартирі будемо жити ми! — нахабно заявила Оленка, проходячи по кімнатах.
Життєві історії 0
Віктор підвівся з дивана і повільно підійшов до неї. Олена інстинктивно відступила до вікна. — Повтори ще раз, що ти сказала? — Нічого, — швидко відповіла вона. — Просто дуже втомилася. Вибач…
— Олено, ти знову весь день байдикувала? — Віктор навіть не підвів очей від
Життєві історії 0
Весь день ця жінка псувала їй свято. То сукня не така, то зачіска дурна, то гості з боку нареченої «не того рівня». — Валентино Павлівно, це наші з Олексієм справи. — Ваші? — свекруха повернулася до неї. — Мила, коли мій син влізає в борги через твої примхи, це стає моїми справами! — Які примхи? Звичайне весілля! — Звичайне? Для кого звичайне?
— Тридцять тисяч! Тридцять чортових тисяч, Машо! Ти це бачиш?! Олексій кинув конверти на
Життєві історії 0
— Якщо любите, доведіть справою, — Марина попрямувала до виходу. — У вас є час подумати. Але знайте: якщо ви відмовитеся допомогти власним онукам, не чекайте, що я буду прикидатися люблячою дочкою. Двері голосно грюкнули. Галина Петрівна опустилася на стілець і розридалася.
— Мамо, ти ж розумієш, що ми з Олегом задихаємося в цій двокімнатці! —

You cannot copy content of this page