Цей день

— Знаєш, я взагалі-то подарувала тобі двійнят. І за наше сімейне життя набрала всього сім кілограмів, і то після появи дітей! А ти вже на п’ятнадцять кілограмів “підріс”, м’яко кажучи. Тож не тобі мене вичитувати! — Я мужик, мені можна!…

— Я тобі що казав?! Де ти так довго була? — чоловік зустрів Тоню

Життєві історії 0

— Ви хочете, щоб я спокусила вашого сина? Відбила його у дівчини? Але навіщо? — Тобі не обов’язково це знати. Впораєшся — залік твій, плюс допомога з іншими предметами. Ні — підеш на відрахування. Світлана мовчала, вивчаючи обличчя викладачки, немов намагалася зрозуміти — жарт це чи ні. — Це… це ж шантаж, Олена Петрівна. — Ні, це угода.

— Ну що ти застигла в дверях? Проходь… Синку, познайом нас нарешті! — Олена

Життєві історії 0

— Він тебе в боргову яму зажене, Рито. Йди від нього, поки не пізно. — кинув друг на прощання. Леонід був правий! Рита вже збилася з рахунку, скільки боргів закрила за свого благовірного. В принципі вона непогано заробляла, але раз у них сім’я, Боря теж повинен був вносити свою частку. Насправді ж виходили одні витрати від його жалюгідних спроб заробити.

Коли раптом Маргарита зустріла сестру свого колишнього чоловіка, то відразу спогади нахлинули на неї

Життєві історії 0

— Так! Так, у мене є інша! Задоволена? Як я вже втомився від твого нескінченного ниття: «ой, Глібе, щось у мене живіт тягне», «ой, Глібе, поперек болить». Розвалюха якась! Ти ще навіть не виносила, а вже мені весь мозок виїла. А що буде після пологів? На частини розсиплешся? Навіщо ти мені потрібна така… Хвора? Марина ошелешено спостерігала за чоловіком. Вона навіть не знала, що сказати йому у відповідь. Гліб йшов. Тоді Марина не витримала і запитала: — А як же дитина? Як вона без батька?

— Ти ще пошкодуєш, — Марина в трубці почула голос свого, поки що законного,

Життєві історії 0

— Бугай Валентина Василівна? — запитала молода жінка, коли Валентина Василівна відчинила двері. — Так, це я. — Вам поштовий переказ, — сказала жінка, — п’ять тисяч триста, — дістала гаманець і відрахувала купюри. — А це від кого? — запитала Валентина Василівна. Питання збентежило жінку: – Відправника не вказано, – відповіла та, розвернулася і пішла вниз по сходах. – Дивно, – промовила Валентина Василівна, стискаючи в руці купку купюр, найбільша з яких була тисяча гривень. А через тиждень знову подзвонили у двері.

— Мамо, навіщо тобі три кімнати? — вигукнула Лариса. — Ти зі своєї спальні

Життєві історії 0

— Гарний будинок, — просторий, — хвалила мати, оглядаючись у передпокої. Далі Віка її не пустила. Їй, як вона пам’ятає, під час рідкісних візитів у гості не пропонували чашки чаю, а після всієї цієї історії з бабусиною спадщиною і зовсім відмовилися спілкуватися. — Новини чула? Олежека колишня дружина обібрала, живе тепер у мене…

— Я все сказала! — грюкнула кулаком по столу мати, коли Віка спробувала заперечити

Життєві історії 0

— Господи, може, не треба так себе виснажувати? — запитала Діна Андріївна. — Я дам грошей на платне навчання! — Мамо, — Ольга посміхнулася, — я на платне навчання і сама заробляю. У мене і прибуток є, і на розвиток вистачає. Це рішення самого Роми. Він попросив тільки репетиторів оплачувати. — Маленький чоловік росте! — бабуся заплакала. — Дурень росте! — втрутився Максим.

Рома, не повіривши своїм очам, дістав телефон і почав знімати. Його батько сидів у

Життєві історії 0

Вона була готова терпіти все, що завгодно, але тільки не зраду. Через хвилину жінка вже влетіла в свою квартиру, забігла в кімнату… схопила «наїзницю» за волосся. Пронизливо закричала. Ще секунда. Якийсь чоловік схопив Стефанію і спробував відтягнути, але та пручалася і продовжувала кричати. Скільки часу минуло, поки до Стефи дійшло, що відбувається, вона не знала.

— Сьогодні ввечері посидиш у батьків? — запитав чоловік між іншим, ніби нічого не

Життєві історії 0

Наташа остовпіла. З тексту було ясно, що ці дві людини перебувають у досить тривалих стосунках. Випадковий зв’язок вона б якось через дітей пробачила. І вона почала читати те, що було раніше. А там виявилися й цікаві фото. Ну, дуже цікаві. І жінка відчула таке ж розчарування, як свого часу наївна леді Ді: виявляється, у них вся ця нісенітниця почалася теж ще до їхнього весілля! І Антон навіть ділився з НЕЮ деякими подробицями їхнього сімейного життя.

Чоловік, який зазвичай бере з собою телефон навіть у ванну, забув це зробити. І

Життєві історії 0

– Ти повинна звільнитися! – скомандував він. Аліса кинула на нього нищівний погляд. – Я не буду цього робити, – виділяючи кожне слово, промовила вона. – Я тільки почала займатися справою, яку обожнюю, і ти мені пропонуєш просто так від неї відмовитися? – А ти готова відмовитися від мене?

– Коханий, я пройшла співбесіду! – по всій квартирі пролунав щасливий жіночий голос, –