Цей день

Виїжджаючи, він хотів сказати Ірині про те, що вже підготував всі документи для розлучення, але не став. Вирішив, що зробить це як тільки повернеться. І знову Іра не відчула навислої над собою загрози. Відрядження Олега проходило як зазвичай, за тим винятком, що через кілька днів до нього приєдналася Поліна і їхні вечори були наповнені все тією ж палкою пристрастю. Але одного разу з Олегом сталася біда. Він поспішав на ділову зустріч, коли побачив, що на тротуар летить машина, яка втратила керування…

Уже кілька місяців Олег мріяв розлучитися зі своєю дружиною Іриною. Разом вони прожили сім

Життєві історії 0

У холодильнику, крім курки і кабачків, нічого не було. Чоловік економив навіть на яйцях, купуючи тільки 10 штук, щоб вранці приготувати омлет. — Донечко, давай попросимо тата, і він сходить за продуктами… Млинці нема з чого пекти… — зітхнула Анна. — Я вже був цього тижня в магазині! — спалахнув Олексій. — І що? Немає ні яєць, ні молока! А масло ми взагалі не купуємо вже рік! — У ньому холестерин! Масло шкідливе. — Це жадібність шкідлива! Іди в магазин, інакше твоя мама буде сидіти в гостях на воді і сухарях! У нас до вихідних якраз тільки це і залишиться!

Анна сиділа на кухні, поклавши голову на руки. Тиша. Всього кілька хвилин, поки молодша,

Життєві історії 0

– Ти що, мала нахаба, масло вершкове на хліб мажеш? – тітка Маруся нависла над Асею зі спотвореним від злості обличчям, – Маргарин на що? Дивись, нахлібниця, і куди в тебе лізе все це? – Я трохи, тітонько, зовсім трішки, маргарин несмачний такий, – Ася заплющила очі і втягнула голову в худенькі плечі. Тітка докоряла їй кожним шматком, незважаючи на те, що Асина мама регулярно надсилала гроші з надлишком, і на їжу, і на одяг зі взуттям. – А ну зникни з моїх очей…

– Ти що, мала нахаба, масло вершкове на хліб мажеш? – тітка Маруся нависла

Життєві історії 0

— А ти знаєш, чийого сина ти виховуєш? Адже він не рідний тобі! — Що ти несеш! — Андрій ледь стримався, щоб не вляпати жінці ляпаса. Від почутого вся вулиця, освітлена вогнями ліхтарів, раптом закрутилася у нього перед очима. Він різко заплющив очі, намагаючись зупинити цей шалений рух, захотів грубо схопити Наталю і струсити, як слід, щоб вона замовкла і перестала говорити такі речі, але та безжально продовжувала: — Дивись, як зблід! А то сам не здогадався! Максим ваш народився занадто рано! А весілля поспішне. Думаєш, так любила тебе Настя, що терміново під вінець їй потрібно було?! Ха!

— Почала, то договорюй! — Андрій підвищив голос на Наталю, — А не знаєш

Життєві історії 0

– Та ти без мене загнешся! Ти нічого не зможеш! – кричав чоловік, складаючи свої сорочки у велику сумку. Але вона змогла. Не загнулася. Можливо, якби дала собі час подумати про те, як вона буде виживати з двома дітьми, вигадала б собі різні жахи, то, дивись, і пробачила б зраду. Але не було цього часу, їй пора дочок до садочка вести і потім на роботу бігти. А чоловік тільки пів години тому прийшов додому: задоволений новим коханням, весь такий у собі впевнений.

– Та ти без мене загнешся! Ти нічого не зможеш! – кричав чоловік, складаючи

Життєві історії 0

Вранці вона сиділа на кухні і розуміла, що на роботу вона сьогодні не піде. І тут в будинок зайшов Дімка. – Привіт! – буркнув він. Катя сиділа, дивилася на нього і мовчала. Вона думала, що почне кричати і з’ясовувати стосунки, але сил на все це у неї не було. – Ти де був? – просто запитала вона. – Катя… розумієш… я зрозумів, чого мені не вистачає для повного щастя. – І чого ж? – Дитини! Катя дивилася на Дімку нерозуміючим поглядом. Дитини? Дитини?! Він же ніколи не хотів дітей! Він і їй відразу сказав, що він її кохає, але до дітей не готовий. Але вона так сильно кохала його, що прийняла цю умову. – Ти хочеш, щоб у нас була дитина? – насправді Катя завжди мріяла про дітей і ось. Може, зараз у неї з’явиться шанс. – Катруся, розумієш, тобі скоро буде 40. Ну яка дитина у нас може бути? Ти прекрасна жінка, ми прожили з тобою 15 чудових років, але дитину від мене чекає інша…

Катя розставила на столі красиві тарілки, ложки, виделки, келихи. Потім зайшла на кухню і

Життєві історії 0

Анатолій з Вікою вже випили по келиху ігристого в невеликому затишному барі на нижній палубі і тепер із задоволенням милувалися пейзажами, що пропливали повз. Раптом у групі інших екскурсантів чоловік помітив жінку, дуже схожу на Олену. Вона була з подругами, сміялася і виглядала так, ніби безмежно щаслива. «Та ні, не вона. Просто схожа. Ця занадто вже щаслива. З чого б Олені радіти?» — подумав він. А сам раз у раз вдивлявся в цю компанію, намагаючись зрозуміти, Олена це чи ні.

— А куди це ти зібралася? Та ще й така ошатна! — обурився Анатолій,

Життєві історії 0

Олена відразу помітила мою задумливість, відповіді невлучні. Та й що може сховатися від уважної дружини, з якою ми живемо разом ось уже скоро 10 років, а знайомі ще з першого класу?! Почекавши до вечора, вона за вечерею прямо запитала, що зі мною відбувається. — Як, — каже, — її звати? — Кого? — ошелешено відповів я (от як вона дізналася про дівчинку? Може, їй теж дзвонили?). — Надя, — кажу. — Надійка. — Ах, Надійка, значить… Я у тебе просто Олена, а вона, значить, Надійка?! — підвищує голос дружина. — Ну так, — кажу. — Надія Павлівна Семенкіна. — Ти мені ще номер паспорта її скажи! — кричить Олена. — Та ніякого паспорта у неї немає, навіщо він їй?

— Павло Іванович? — голос у слухавці був холодним і офіційним. — Так, я

Життєві історії 0

“Що не кажи, а Юля у мене прекрасна господиня! Гаразд, поснідаю в кафе. Треба сказати на роботі, щоб наступного разу знімали номер у готелі, а не квартиру”, — вирішив він. Потім Олег заглянув у спальню — Марина ще спала. Він посміхнувся і думки про сім’ю миттєво відійшли на задній план. «Ех, шкода, що сьогодні закінчується відрядження. Але нічого, через пару місяців повторимо» — Марина… Мариночка… я пішов на роботу. Не забудь, сьогодні вилітаємо назад. — Добре, добре… — пробурмотіла Марина. — Олег, як довго ми будемо так зустрічатися? Мені хотілося б, щоб ми були разом кожен день, а не уривками.

Будильник дзвонив і дзвонив. Олег неохоче встав і поплентався на кухню. Поставив на плиту

Життєві історії 0

Живу один у двокімнатній квартирі, яку купив до розлучення. Працюю головним спеціалістом у проектному інституті, заробляю тридцять дев’ять тисяч гривень. Не атлет, але в пристойній формі — зріст метр вісімдесят, важу вісімдесят шість кілограмів. Після розлучення пів року приходив до тями. Потім вирішив: час знайомитися. Зареєструвався на сайті знайомств. Поставив собі завдання: п’ятнадцять побачень. Просто щоб зрозуміти, як це працює зараз. Без ілюзій, без рожевих окулярів. І ось що я зрозумів за три місяці зустрічей з жінками від тридцяти восьми до сорока восьми років.

Мені п’ятдесят два роки. Розлучився два роки тому після двадцяти чотирьох років шлюбу. Живу